13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Знімок з балкона державного архіву таки знадобився

Попри те що на фото, запропонованому для вікторини, місцевість із роками змінилася, усі відповіді читачів були правильними. Більше того, у 12-му етапі ми прийняли найбільшу кількість відповідей.

Спочатку розкажемо передісторію появи цього фото квітня 1978 року як завдання до вікторини. Коли рік тому готували матеріал для «Ретро-погляду», про бульвар Гоголя було два варіанти фото для ілюстрації. Більше сподобався вигляд з балкона будівлі Державного архіву Полтавської області, де ліворуч на знімку видніється вхід на бульвар. Переживали, чи дозволять фотографувати з балкона такого закладу, але працівники архіву пішли назустріч. Того дерева, квітучі гілки якого потрапили в кадр знімка 1978 року, нині вже немає, тому панораму було видно, як на долоні. Знімків зробили чимало, та сумістити сучасне і старе фото не вдавалося, бо у фотоапаратів різні об’єктиви. Тому в №14 від 4 квітня 2014 року з’явився інший варіант.

Читачі відзначили, що питання вікторини цікаве, адже відразу й не скажеш, де це, бо з часом багато чого змінилося. Якщо придивитися, то незмінними залишилися вхід на бульвар Гоголя, його огорожа, трансформатор, біля якого проходить жінка з коляскою, навіть люк біля зад-
нього колеса автобуса.

Двоповерховий будиночок (на фото) на Пушкіна, 25, виявився рідним місцем для читачки Антоніни Сосідко, яка пропрацювала зв’язківцем 43 роки.
– Після закінчення школи в 1956 році я влаш-тувалася на телеграф, думала, тимчасово, а виявилося справою життя, – згадує Антоніна Олександрівна. – Начальником телеграфу був Григорій Гуленко. Працювала я в телеграфному залі на апаратах СТ-35, які чимось схожі на друкарські машинки. Розташований він був на другому поверсі, невеликі вікна виходили на вулицю Гоголя. Це був швидкий і популярний засіб зв’язку на той час. Найбільше роботи нам припадало на свята, до пізньої ночі вистукували телеграми в різні куточки країни. На першому поверсі нашої будівлі був пункт прийому телеграм, відділ «КРОС», де містилася апаратура, та «Союздрук». З 1960 року телеграф перевели на Жовтневу, 33, у будівлю Головпоштамту, а на Пушкіна, 25, оселився «Спецзв’язок».

Полтавка Валентина Зубченко теж після школи працювала на телеграфі. Спочатку розносила телеграми полтавцям за місцем їхнього проживання, а потім її підвищили на посаді й надали роботу по сортуванню телеграм.
– Зі сторони вулиці Пушкіна був вхід до будівлі, а в'їзд на територію закривався воротами металевого паркану, який охороняв наряд міліції, – розповіла Валентина Степанівна. – На будинку висів годинник, з яким у нашій сім'ї пов'язано чимало спогадів. Після війни в Полтаві час для мешканців міста передавали у такий собі спосіб: з Південного вокзалу лунали довгі гудки, коли потрібно було вказати на рівну кількість годин (9, 21 тощо) і короткі, коли вказувалися хвилини. 15 хвилин – один короткий гудок, 30 хвилин – два короткі гудки, 45 хвилин – три короткі гудки. Ми завжди знали час у межах 15 хвилин. Коли потрібно було взнати більш точний час, мама просила нас із молодшою сестрою збігати саме до телеграфу й подивитися на годинник, що висів на його стіні. У той період, коли ми ще не вміли визначати час за годинником, нас просили запам'ятати, як розміщуються стрілки, і тоді ми повідомляли батькам щось на зразок такого: «Велика стрілка на цифрі 2, а маленька на 10». Оскільки жили ми за п’ять хвилин від телеграфу, то старалися дійти додому якнайшвидше, щоб час був точним.

На цих двох фотографіях різні ракурси місця, яке напередодні Дня Перемоги прикрашали колись такими агітплакатами з назвами міст-героїв. Де це місце, що там нині, якого періоду зйомки?
Для читача Володимира Очеретька це рідна місцевість, адже закінчив школу №10. Він розповів, що в будинку «Спецзв’язку» був магазин так званого конфіскату, а в 1990-х продуктовий магазин «Руслан і Людмила» із входом із вулиці Гоголя.

– Магазин «Дружба» і перукарня навпроти нього були й раніше, – каже Володимир Дмитрович.

– У цьому будинку до війни жила моя мама. Розповідала, що була свідком, як під час авіанальоту бомба влучила в будівлю нинішнього кінотеатру «Колос».

Доповнює картину Оксана Панченко: «Фотографія зроблена з балкона архіву. Поруч із цією будівлею (прямо на проїжджій частині дороги) у серпні-вересні кожного року влаштовували розпродаж овочів та фруктів, які виносили з овочевого магазину «Дружба». Головним героєм фотографії став двоповерховий будинок, десь до 1964–1970 років на першому поверсі якого існувало 11-те поштове відділення. Вхід був зі сторони вулиці Пушкіна. На будинкові видно чи то поштову скриньку, чи то телефон. Пізніше пошта була перенесена на ріг вулиць Леваневського і Шевченка».

Читачі зійшлися на думці, що автобус їде з вулиці Гагаріна – від Подолу (можливо №8) на Критий ринок. Будівлю, де колись був телеграф, знесли у 2002 чи 2003 році. Нині на цьому місці височіє готель «Палаццо».

Переможцями вікторини стали колишні зв’язківці Антоніна Сосідко та Валентина Зубченко.

Запитання до наступного, 13, етапу: на цих двох фотографіях різні ракурси місця, яке напередодні Дня Перемоги прикрашали агітплакатами з назвами міст-героїв. Де це місце, що там нині, якого періоду зйомки?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 13.05.2015, 15:39969
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад