26 вересня 2018 • № 38 (1522)
Rss  

Микола Підгорний: «Це моя посвята ветеранам»

Виставку однієї картини презентував у Художньому салоні в День пам'яті і примирення заслужений художник України Микола Підгорний.

Експозиція була надзвичайно лаконічна – єдине полотно, перед яким теплим вогником пломеніла поминальна свіча. Це зупиняло й зачіпало за найтоншу струну в глибині серця. А ще обличчя героїв-оборонців, зображені художником, – справжні, одухотворені, гармонійні. Подія відбулась і зібрала чималу аудиторію полтавців – молоді, майстрів мистецтв, педагогів.

– Це моя посвята ветеранам, які перемогли в страшній війні, – сказав, відкриваючи виставку, Микола Підгорний. – Воював мій батько, і перша його нагорода була в Сталінграді, а вже наступні – за визволення України. Я сам дуже добре пам'ятаю повоєнну Полтаву – наша родина жила в зруйнованому будинку. Навіть за моєї юності ще навколо Корпусного парку будинки не були реставровані. Певно, це відкладається у свідомості кожної людини, яка доторкнулася до страхіть війни й тяжких повоєнних років, хто тоді це пережив і, на жаль, змушений переживати зараз. На полотні воїни Червоної Армії в найперші дні Другої світової – ще немає нагород, ще зброя й форма старого зразка. На їхніх обличчях полум'яний відблиск – упевненість, що за будь-яку ціну вони мають захистити свою країну і своїх рідних.

Від найперших хвилин гості виставки не могли стримати емоцій від побаченого, перейнявшись ідеєю й духом презентованого полотна.


– У ці дні ми не можемо мовчати – говоримо до суспільства, до наших дітей: маємо вкотре пережити це усвідомлення Перемоги над ворогом, яка далася неймовірними зусиллями й за яку заплачено мільйонами життів, – звернулася до відвідувачів заходу заслужений працівник культури України, редактор газети «Полтавський вісник» Лариса Семеняга. – Це світла пам'ять, але це й скорбота за тими, хто не прийшов і війни. І велике щастя, що в Полтаві є люди, які закарбовують своєю творчістю вкотре цю шану й славу героям – вписують їхній подвиг у Вічність!

До діалогу приєдналися політики Микола Кульчинський та Андрій Баранов й історики. Їхні погляди аргументовані дещо по-різному, та велич перемоги над нацизмом усвідомлює кожен. Попри всю неоднозначність у сучасному розумінні історичної дійсності, тепер, коли відкриваються засекречені за часів СРСР архіви і ми маємо змогу бачити всю гіркоту тієї Перемоги для України й українців, повинні вшановувати справжніх Героїв – їхній людський подвиг неможливо переоцінити.

Укотре Миколі Підгорному вдалося толерантно, спровокувавши мистецьку й історичну дискусії, поєднати думки й традиції – європейську й більш звичну для нас моделі вшанування героїзму визволителів і необхідність Пам'яті. Щирої пам'яті поколінь, яким цю землю відроджувати й розвивати, інтегруючи в майбутнє. А відвідувачам події, як і особисто мені, неймовірно цікаво, якою Микола Підгорний бачить нашу нову Перемогу, таку жадану, необхідну й невідворотну – за яку нині молиться кожен українець.
Марія Бойко, 15.05.2015, 15:13613
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<серпень