10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Естафети в Полтаві започатковані на честь одного травневого свята

На жаль, із кожним роком легкоатлетичні естафети стають усе менш помітною подією в житті нашого міста. Про них знають хіба що організатори, самі учасники та випадкові перехожі. Минулого року навіть не відбувся пробіг Полтава – Шумейкове – Полтава. А цього року про 30-й ювілейний пробіг хтось чув? А він, виявляється, був!

Але були часи, коли на вулицях Полтави проходили масові забіги за участі не тільки школярів та студентів, як нині, а й робітників численних підприємств. А людей скільки приходило на це подивитися!

Ідея провести першу естафету в травні виникла в післявоєнний час. Проте приурочили її не до Першотравня чи Дня Перемоги. Було ще одне свято, про яке добре пам’ятають журналісти зі стажем, – 5 травня – День преси. Враховуючи те, що тоді «головним» обласним виданням була «Зоря Полтавщини», саме на призи цієї газети й назвали змагання. Команда-переможець отримувала приз – річну передплату на газету. У першій естафеті, що відбулася в 1949 році, перехідний кубок завоювали фізкультурники юнацької спортивної школи. Дистанцію в 9,5 км вони подолали за 27 хвилин 4 секунди. Два наступних роки трофей виборювали фізкультурники Полтавського педінституту, щоразу покращуючи результати.

З 1952 року на шпальтах «ЗП» ще за два тижні до початку естафети стали давати анонс заходу. У ньому детально були розписані всі етапи, хто і скільки метрів біжить, і все це доповнювала художньо оформлена карта-схема. Змагання проводилися в неділю надвечір, щоб на дійство змогли завітати якомога більше глядачів. Ажіотаж був неймовірний: люди завчасно займали вигідне місце біля «Фінішу», який майже збігався зі «Стартом», бо естафета відбувалася по замкнутому кільцю. Це місце було біля пілонів на центральному вході в Жовтневий парк з боку міськради й кінотеатру ім.І.П.Котляревського.
На фото 1953 року: на фініші традиційної естафети до Дня преси збиралося чимало глядачів.
На фотографіях команд-переможниць тих часів можна побачити, як кілька чоловік стоять із велосипедами. Вони не просто тримають засіб пересування в руках, щоб не вкрали, а на цих велосипедах змагалися, адже естафета попервах була комбінована. Маршрут, який у
середньому складався з 10–12 етапів, розподілявся так: стартовий відрізок долали чоловіки, передавали естафету жінкам, а третій етап (увага!) – перенесення потерпілого на сто метрів. Це військово-спортивне дійство припадало на відрізок від кільця навколо Жовтневого парку до площі Луначарського. Найдовші відстані, від двох до чотирьох кілометрів, долали велосипедисти.

На перших естафетах, які відбувалися в межах так званого старого міста, щороку змінювалися маршрути. Були забіги й на Подолі, та потім на деякий час організатори визначилися, де пролягатиме траса. Атлети по вулиці Фрунзе добігали до перехрестя із вулицею Шевченка, велосипедисти їхали до круга на трасі Київ – Харків і зворотно, далі спортсмени бігли по вулиці Шевченка до пам’ятника Келіну, повз Краєзнавчий музей на вулицю Жовтневу і до фінішу. Останній етап естафети був непередбачуваний, адже чоловіки долали бар’єри поблизу театру ім.М.В.Гоголя, і впасти міг кожен.

До речі, команди шкіл почали брати участь в естафеті тільки з 1956 року. Першими переможцями у вікових групах стали вихованці навчальних закладів №27 та №8. З того часу почали визначати кращих у трьох групах – студенти, школярі та виробничі колективи, з 1959 року з’явилася четверта група – технікуми, а згодом максимум склав сім груп.

Якщо у 1956 році в естафеті взяли участь 19 команд, то за чотири роки їх стало удвічі більше. Тому з 1961 року в проведенні естафети відбулися кардинальні зміни: вона стала тільки легкоатлетичною, змінився маршрут і збільшилася кількість етапів з 11 до 14. З традиційного місця старту атлети бігли по вулиці Жовтневій до пам’ятника Зигіну, оббігали його і знову до Жовтневого парку, звідти по вулиці Леніна до Краєзнавчого музею, а далі за старою схемою. Загальна відстань становила 6,5 км. За годину до старту на Театральній площі починалася культурна програма, грав духовий оркестр, розвішували стенди зі стінгазетами – День преси як-не-як! Якийсь час коментатором спортивного дійства був суддя республіканської категорії А.Г.Надін.

Рекорд участі найбільшої кількості команд в естафеті до Дня преси встановлений у 1966 році – 76 колективів, а кількість учасників – понад 800.

У 1949 році в Полтаві були також започатковані забіги на відстань 20 км (так звана напівмарафонська дистанція). Їх проводили у той же День преси. Першим переможцем змагань став спортсмен з Кобеляцького району В.Немудрий, після чого тривалий час не мав собі рівних майстер спорту СРСР І.Яндулов. Пізніше фінішну стрічку першими перетинали Ю.Кришталь, О.Карнаух. Потім з 1958 року атлети стали бігати на дистанції 10 км.

Маловідомий факт, але найстаршою естафетою у Полтаві стала присвячена визволенню міста від німецько-фашистських загарбників, яка відбулася у вересні 1947 року. Її проводили щорічно, але у газетах про це писали скромно. Правонаступником цієї естафети в середи-
ні 1990-х років став тижневик «Полтавський вісник». Згодом міські естафети перенесли в район парку «Перемога».
Володимир Сулименко, 15.05.2015, 15:50922
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад