21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

«З родинного кола»

Так назвала свою персональну виставку Наталія Свиридюк,член НСМНМУ , лауреат полтавських літературних премій імені Володимира Короленка та Самійла Величка. Хіба могла мріяти випускниця Харківського державного інституту культури, за фахом бібліотекар, що стане відомою майстринею народної ляльки , а її творами будуть захоплюватися не тільки в Україні, а й у Польщі та Туркменістані, що вона стане постійним учасником всеукраїнських виставок та фестивалів, що буде виступати з науковими доповідями на міжнародних конференціях у різних країнах Європи? Проте це справді так. Колишній бібліотекар Полтавського, тоді іще державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка нині знана майстриня і науковець, до того ж автор першого й єдиного на Полтавщині бібліографічного покажчика про ляльку-мотанку.

Виставка народної ляльки «З родинного кола» працює в історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського, присвячена 150-ти річчю від дня народження етнографа, краєзнавця, священика Марка Грушевського (1865 – 1938 рр.). Невтомний педагог і подвижник, щиро закоханий в Україну, він прагнув зберегти кращі зразки багатовікової народної культури, розповісти про неї світові, щоб, за його словами, «розкрить правдиво очі всім об українському народові, який він справді є». Потрібно додати , що особливе місце в доробку Марка Грушевського посідає праця «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» (1906-1907 рр.), що знайомить з народною педагогікою.

Майже до кінця 1960-х років, а подекуди й у 1970-х, у селах Середньої Наддніпрянщини, Карпат, Прикарпаття, Поділля, Слобожанщини та Полісся побутували хатні саморобні ляльки з тканини, які ще зберігали реліктові риси та ознаки щодо іконографії і внутрішньої основи. Кустарну іграшку з дерева виготовляли майже по всій Україні та, насамперед, у селах і містечках Полтавщини, Житомирщини, Львівської, Чернігівської, Сумської й Тернопільської областей. Керамічну іграшку масово виготовляли в таких центрах і осередках, як Опішня, Ічня, Гавареччина, Косів, Канів та інших. Народна іграшка поряд з колядками, казками, прислів'ями, приказками, думами, баладами становить безцінне духовно-мистецьке національне надбання. Однак на відміну від інших видів і жанрів народної творчості їй чомусь не поталанило.І досі немає жодного не тільки наукового, науково-популярного, а й навіть альбомно-ілюстрованого видання, присвяченого українській народній іграшці. Між тим російській присвячено сотні публікацій, десятки солідних монографій та альбомно-ілюстративних видань, велика Німеччині, Чехії, Польщі, Болгарії, Китаї, Японії, Грузії та багатьох інших країнах. Причиною відставання є, мабуть, і напівколоніальне, провінційне становище протягом майже трьох останніх століть.На іграшку вчені почали звертати увагу наприкінці ХІХ ст. і розглядали її здебільшого у зв'язку із дитячими іграми, як їх атрибут. Першим окремим виданням, присвяченим безпосередньо іграшці, мабуть, була книга Олександра Бенуа "Русская народная игрушка", опублікована в 1905 р. Далі йде видання Миколи Бартрама (Бартрема). Так у 1912 році з його ініціативи та під його редакцією вийшов збірник статей. А справжньою сенсацією на Україні стала публікація в "Киевской старине" 1904 року (том LXXXVI, липень-серпень) праці "Дытячи забавкы та грыусяки. Зибрани по Чыгирынщыни кыивськои губернии", підписана ініціалами "М.Г.". Працю було написано й видруковано українською мовою російськими літерами . Українська мова — випадок для "Киевской старины" небувалий... Треба додати,що Марко Грушевський все життя разом із дружиною Марією збирав колекцію українських ляльок-оберегів і вишиванок. На відкритті виставки «З родинного кола» Наталія Свиридюк провела майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. До речі, таких майстер-класів наша землячка провела вже сотні у різних республіках СНД.

Оксана Кравченко, 22.06.2015, 13:11608
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень