21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

Полтавське «Рондо» на честь французької художниці з українським корінням

У галереї «АВС-арт» в Києві 16 червня відкрилася виставка абстрактного живопису під назвою «Рондо». ЇЇ учасниками стали четверо полтавців: Руслана Анічина, Ганна Рідна й Анатолій Лавренко і Григорій Волков, члени НСХУ. Це спільний проект столичної галереї та полтавської «Арт-місії».

Полотно Анатолія Лавренка.

Ця виставка присвячена 130-ти річчю з дня народження французької художниці Соні Делоне. Народилася Соня Єлiєвна Делоне-Терк 14 листопада 1885 р. в Градизьку (нині – Полтавська обл.) у родинi фабричного управителя. З 1905 р. переїжджає до Парижа, де навчалася в академiї Ла Палетт у майстернi О. Озанфана та О. Дюнуайе де Сегонз. Соня Делоне (Делоне-Терк) (справжнє ім'я Сара Єліївна Штерн) — художниця, дизайнер представниця напрямку арт-деко (футуризм, орфізм, симультанізм). Соня – французька художниця, яскрава представниця абстракціонізму й арт-деко. Кавалер ордена Почесного легіону і до того ж перша жінка, виставка якої відбулася в Луврі. У 1911 р. Соня зшила ковдру з клаптиків у стилі «печворк» для колисочки сина Шарля (зараз вона зберігається у Національному Музеї Сучасного Мистецтва у Парижі). Ця ковдра була створена спонтанно та з використанням геометрії та кольору. Сучасні критики стверджують, що саме цей момент став відправним для Соні далі від перспективи та натуралізму в її творчості. Десь у той же самий час у Парижі відбулася виставка робіт кубізму, а чоловік Соні Робер вивчав теорію кольору Ежена Шевреля, тому експерименти з кольором у мистецтві вони назвали «симультанізмом» (від simultanée (фр.) — одночасний). Симультанізм виявлявся, коли один малюнок, або елемент, розміщений біля іншого, впливав на обидва одночасно — виникав ефект взаємопроникнення предметів один у другий, ефект руху через гру кольору та світла. Першою великою роботою Соні у цьому стилі була картина «Бал Булльє» (1912–1913). Так вона розвивала власний мистецький стиль – симультанізм (орфізм). Виражаючи динаміку руху й тонкощі колірних співзвуч. Була законодавицею високого смаку в моді. . Саме Робер Делоне утвердив його основне значення у динамiцi руху. Колiр – самоцiнний, вiн замiнює усi художнi елементи – малюнок, об'єм, перспективу, свiтотiнь i навiть сюжет. Проблеми естетичних пошукiв Делоне висвiтлював поет Гійом Аполлінер, друг її родини на шпальтах газет «Temps» (1912), «Soirees de Paris» (1912), в нiмецькому журналi «Der Sturm» (1912). Роберта і Соню Терк-Делоне захопила робота з колірним ритмом. Після революції 1917 року Соня створює моделі одягу та взуття, малюнки до гральних карт, силуети автомобілів, театральні костюми, а ще - ткані килими, ілюструє книги, займаєтся керамікою та вітражами. У Іспанії Соня знайомиться С. П. Дягілевим, бере участь у його антрепризі (костюми до балету «Клеопатра» на музику А. С. Аренського, 1918). У 1920 р. С. Делоне створила костюми для опери «Аїда» для театра Лісео у Барселоні, де використала, як і в костюмах для «Клеопатри», безпредметний декор. Маючи родове корiння з України, Соня Делоне саме Робер Делоне утвердив його основне значення у динаміці, руху. Колiр – самоцiнний, вiн замiнює усi художнi елементи – малюнок, об'єм, перспективу, свiтотiнь i навiть сюжет.

Соня завжди контактувала з українськими митцями паризького свiту Ля Рюш, зокрема, з Бурлюком, Михайлом Бойчуком. Мала дружнi зв'язки з вiдомими митцями: С. Дягiлевим, Гансом Арном, Осипом Цадкiним та iншими. Після повернення до Франції у 1920 році Соня розробляє малюнки до тканин для ліонських фабрик. У 1924 році вона відкриває разом з Ж.Хеймом «Симультанистський бутік» (який увійшов до складу Міжнародної виставки декоративного мистецтва в Парижі 1925 року), де демонструвались моделі ділових, вечірніх та спортивних суконь з тканин авангардного типу — з великими кольоровими візерунками, розрахованими на те, що вони пасуватимуть до аналогічних декоративних ритмів модних інтер'єрів. У пошуках універсального дизайну Делоне-Терк оформляла, разом з одягом, низку інших виробів — аж до автомобілів. Багато в чому завдячуючи саме цьому стиль «ар деко», що поєднував модерн та авангард, став вирішальним фактором міжвоєної моди. Завоювання «ар деко» були закріплені альбомами художниці, що вийшли у Парижі («Тканини та килими Соні Делоне, 1928; Композиції. Кольори. Ідеї», 1930). У 1931 р. стала одним з організаторів салону «Abstraction — Creation» («Абстракція — творчість»), а у 1939 — салону «Нові реальності» у Парижі. Майже на всіх виставках абстрактного мистецтва повоєнної Європи Делоне експонує свої роботи та роботи свого чоловіка. У 1963 році Соня дарує Франції 117 власних робіт та робіт чоловіка. Через рік у Луврі проходить презентація цього величезного дару (Соня стала першою жінкою-художником, чия ретроспективна виставка у Луврі відбулася за життя). У 1975 вона була нагороджена вищою нагородою Франції — орденом Почесного Легіону. Навіть у 93 роки Соня була надзвичайно живою, демократичною, доступною співрозмовницею, наставницею молоді. Вона cтала кавалером Мистецтв та Літератури. Померла Соня Делоне у віці 94 років у Парижі. На жаль, робіт Соні Делоне не залишилось в Україні, країні, де вона народилася, хоча її ім'я стоїть одним із перших серед художників світового авангарду. Проте жінка ніколи не забувала про край, який дав їй життя та здатність бачити всі фарби світу. «Яскраві фарби я люблю, — писала Соня Делоне в книзі спогадів із символічною назвою „Ми йдемо до сонця". — Це фарби мого дитинства, фарби України». У 2004 році робота Соні Делоне «Сонечко» (Coccinelle) була розміщена на поштовій марці, випущеній спільно французькою поштою (La Post) та Королівською поштою Великобританії (Royal Mail) на честь сторіччя підписання «сердечної угоди» Антанти.

Соня Делоне разом зі своїм чоловіком, парижанином Робером Делоне, вважаються засновниками «симультанізму» — концепції відображення мистецтва колористичними коловими формами. І якщо Робер Делоне був швидше практиком, то Соня Делоне пояснювала свою творчість. Вона неодноразово підкреслювала, що якби не було її вражень від української культури, яскравих українських весіль тощо, вона ніколи не змогла б створити такі образи. Для України це важливо, оскільки Делоне сама визнала коріння своєї творчості. Недаремно після її смерті польські газети писали: померла видатна українка Соня Делоне. На її українськості наголошували й французи, і лише українці нічого не знали про цю небуденну постать.

Назва виставки народилася у полтавського художника Анатолія Лавренка. Саме наш земляк запропонував вперше за роки незалежної України зробити композиції у формі кола – концентричні і рондичні. «Рондо – це музичний термін, – поділився Анатолій Іванович. - Рух по колу. Виставка присвячена нашій землячці, нині забутій на Україні, щоб привернути увагу до її постаті в ювілейний рік, а також показати наскільки абстракціонізм залишається на Україні сучасним напрямком мистецтва».

Оксана Кравченко, 30.06.2015, 12:541043
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень