11 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Вєрка Сердючка зіграла у голлівудській «Шпигунці»

На початку червня у вітчизняному прокаті стартував показ голлівудського комедійного блокбастера «Шпигунка», світова прем’єра якого відбулася у травні. Справжньою несподіванкою для українців стала участь у ньому нашої Вєрки Сердючки (Андрія Данилка).

За сюжетом фільму вона виконує пісню «Dancing Lasha Tumbai», що прогриміла на «Євробаченні» у 2007 році, на вулицях Будапешта, де головні герої будуть вести перестрілку. Сердючка знімалася в кіно разом із такими відомими акторами, як Мелісса МакКарті, Джейсон Стетхем, Джуд Лоу, Еллісон Дженні, Зек Вудс. На вечірці після світової прем'єри «Шпигунки» Мелісса МакКарті (головна героїня стрічки) танцювала разом із Сердючкою під пісню «Хорошо». Не встояв перед чарами нашої Вєрки і голлівудський актор Джейсон Стетхем. Перший день зйомок він просто спостерігав за виступом Сердючки, а по їх завершенні навіть попросив номер телефону в зірки українського шоу-бізнесу.

«ПВ» зателефонував нашому земляку й розпитав про враження від зйомок.


– Андрію, перш за все вітаємо з прем’єрою й участю в такому проекті. Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили на «фабрику мрій»?
– Усе дуже просто. Мені подзвонили й запропонували знятися в голлівудському фільмі. Поставився до цього спокійно, спочатку навіть дещо скептично. Мені переказали сюжет. Я запитав: «А платити за це будуть?». Отримавши ствердну відповідь, подумав: «А чом би й ні?».

– Ви не актор, чому саме вас обрали?
– Під час підготовчої роботи над стрічкою її режисер Пол Фіг передивлявся багато різного відео. Він натрапив на мій виступ на «Євробаченні» і сказав: «Це те, що нам треба. Наш формат». Фрагмент з моєю участю знімали в Будапешті.

– Що найбільше вразило на знімальному майданчику?
– Толерантність і дуже шанобливе ставлення до акторської професії й до актора як до людини взагалі. Усе відбувалося дуже злагоджено, чітко за графіком. Ми не звикли до такого дотримання дедлайнів. Усі дуже ввічливі: «дякую», «будь ласка». Після 19 години вже ніякі зйомки не проводяться. Немає авралів, крику, незадоволення. На майданчику була приємна робоча атмосфера.

– Чи правда, що вас назвали найкращою весільною групою?
– Так, нас полюбили. Фільм «Шпигунка» пародійний, він зараз №1 у прокаті, його переглядають по всьому світові. Він дуже позитивний. І ми знайшли у ньому своє місце.

– Ви відома людина, за вашим життям стежать. А тут чомусь ЗМІ про ваші зйомки нічого не повідомляли.
– Я і не збирався робити на цьому піар. Нічого не приховував, але й не шукав приводу заявити про себе. Про зйомки справді ніхто дуже не знав, а коли фільм потрапив в Україну, кажуть, у людей у залі був шок. Кричали: «Це наш Данилко!», аплодували. Потім мені телефонували багато знайомих і розказували, як люди в кінотеатрах реагували на мою появу на екрані.

– Ви їздили на прем’єру фільму в Нью-Йорк. Як вас там приймали? Чи було якесь особливе ставлення через те, що ви з України?
– Нас дуже гарно приймали. Американці знали, що ми з України, але особливого ставлення не було. Теми політики ніхто взагалі не торкався. У цьому середовищі дуже важлива людина як професіонал, її професійні якості. Я був там як актор і мав певні завдання. Те, як я виконав свою роботу, і було мірилом ставлення до мене. Але запрошення нас, українців, на такі зйомки – це ще одна можливість заявити про Україну, про рідну Полтаву – місто, яке народжує талановитих людей. У будь-якому випадку де українці не з’являлися б, це свідчить про те, що наша країна живе, розвивається. До речі, користуючись нагодою, хочу запитати, як живе наша Полтава?

– Дякувати Богу, у нас усе мирно і головне те, що зараз як ніколи в місті відновився дух патріотизму, взаємодопомоги. Життя триває, хоча на нас не може не відбиватися те, що відбувається в країні, на Сході. Ми згуртувалися, допомагаємо кожен, чим може, і молимо Бога, щоб усе це жахіття якнайшвидше закінчилося.
– Мені говорили, що в центрі міста оновили Дош-ку пошани і повісили моє фото.

– Так, там портрети людей, які народилися в Полтаві і своїми досягненнями прославили рідне місто. Там і ваш портрет є також.
– Усі мертві, один я – живий (сміється).

– А ви давно були в Полтаві?
– Так. Мені дуже хочеться потрапити в рідне місто, тихо, без ажіотажу, побродити вулицями, на яких минуло моє дитинство, юність… Посидіти в парку, згадати ті роки.

– Що побажаєте землякам?
– Я бував у багатьох містах, країнах, спілкувався з багатьма людьми і впевнено можу сказати, що наша Полтава особлива. Вона славетна своєю історією, людьми. Наше місто достойне, щоб про нього зняли високопрофесійний, змістовний фільм. Я багато читаю історичної літератури і впевнено можу сказати, що є немало чого розказати і жителям Полтави, і її гостям. Хочеться знати більше правди про наше місто. Я жив неподалік заводу «Лтава», навчався у школі №27. Нам тоді ніхто не розказував, що парк, у якому розташований пам’ятник Скорботній матері, стоїть на кладовищі. А ми, діти, каталися з гірки з тієї могили. Зараз, коли згадую, стає моторошно і соромно, але ми тоді нічого про це не знали. І таких фактів безліч.

Я готовий знайти спонсорів для цього проекту, долучитися до його створення. Полтава достойна того, щоб про неї знали в усьому світі.
Наталія Вісич, 02.07.2015, 12:55858
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад