10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Перші автомати в Полтаві продавали воду й молоко

Ще в перші роки молодої «країни Рад» намагалися автоматизувати послуги населенню. Перша згадка про автомат газованої води в радянській пресі датується 1932 роком. Газета «Вечірня Москва» повідомила: «Працівник Ленінградського заводу «Вена» Агрошкін винайшов цікавий апарат. У кожному магазині за його допомогою можна налагодити виробництво газованої води. Перший сатуратор установлений у їдальні Смольного».

Сплеск автоматизованої торгівлі в СРСР відзначається з приходом до влади Микити Хрущова. Ходила бувальщна, як його під час поїздки по США в 1959 році ознайомили з новим «дивом» техніки – автоматом з газованою водою. Автомат був не простий: він наливав апельсиновий сироп чоловікам і вишневий – жінкам. Автомат, обладнаний примітивним фотоелементом, реагував на світло (зрозуміло, жінка в спідниці світла затуляє більше, ніж чоловік у штанях). Однак під час випробувань Микита Сергійович аж розсердився, бо навіть з другої спроби знову отримав у руки склянку з вишневою газованою водою. З'ясувалося, що фотоелемент зреагував на широкі штани, які так любив носити Хрущов.

Як засвідчує полтавська преса, перші згадки про автомати в торгівлі зустрічаються в 1962 році. В опублікованому плані «За комуністичний побут міста» вказано, що влада в якихось закладах хотіла встановити три автомати з продажу попкорну. У серпневому номері «Зорі Полтавщини» за 1962 рік у замітці «Ще одна новина» розповідається, що в будинку на розі вулиць Леніна та Гоголя відкрився магазин «Кулінарія». На відкриття прийшли не тільки багато полтавців, а й керівники області та міста: «У цьому магазині автомат відпустить вам стакан пастеризованого молока. Поруч продають натуральну каву, бульйони, сосиски, сардельки, сметану, кефір. Широкий вибір кондитерських виробів, знаменитих українських ковбас, риби. Жінок, мабуть, найбільше приваблять відділи напівфабрикатів». На фото до замітки: натовп зібрався біля трьох автоматів з надписом «Молоко», на середньому крупними літерами оголошення: «Спочатку поставте в нішу чистий стакан, потім опустіть монету!».

Але автомати «Молоко» були не перші в Полтаві. У критичній замітці «Ложка дьогтю» («ЗП», 1962 рік) читач Д.Михайлов скаржиться: «Усе частіше в Полтаві ми бачимо автобуси з надписом «Інтурист», усе більше гостей із зарубіжних країн буває в нас. Коли, милуючись містом чи відвідавши культурно-освітні заклади, хтось захоче випити склянку газованої води, то біда в тому, що вгамувати спрагу відразу не вийде. Випити води можна лише на вулиці Жовтневій, де зосереджені автомати та пересувні кіоски по продажу води. Віддаліться трохи від центральних вулиць, і марними будуть усі ваші спроби знайти де-небудь кіоск».

На жаль, нова техніка, яка мала вірно служити полтавцям, швидко ламалася. Хорошим тому підтвердженням став дотепний матеріал службовця В.Астахова «Автомати-баламути» («ЗП», грудень 1964 року). Ось деякі перли з нього: «Багато автоматів у нашому місті, тільки не скрізь вони в пошані. У магазині №100, що на вулиці Леніна, покупці користуються автоматами для продажу води, цукерок. А ось газетний – обходять. Не горить у ньому лампочка вітрини, завмерло електричне тіло. Автомат новенький, привабливий зовні, та вже понад два місяці ніхто не заправляє його газетами. А біля магазину – його осиротілий брат – автомат «Газвода». Миють його дощі, знущається з нього розбійник-вітер, іржа роз’їдає блискучий метал. А коштує він 860 карбованців! Тут є ще один апарат-таксофон №15. Служив він спочатку віддано, потім, капосний, почав трохи зраджувати, а це зовсім зіпсувався. Погуде біля вуха, потукає, візьме монетку, пограється та й поверне назад.
На фото 1965 року: перше й останнє в Полтаві кафе-автомат «Ластівка», яке згодом перетворилося на звичайну базарну їдальню. Ліворуч – афіша кінотеатру «Колос».
У їдальні №26 (вул. Пролетарська, 3. – Авт.) є два красені-автомати для продажу пива. Уже скільки місяців ці «богатирі» – безробітні. Минулої зими їх включили, так потекло пиво з усіх трубок. Доброго майстра, щоб провів «хірургічну операцію», не знайшлося, і буфетниці довелося повернутися до старого випробуваного способу – бочки з краном. Є автомати-шахраї, які ковтають монети, саме такий плутяга-таксофон №31 на Південному вокзалі. Щоб викликати абонента, однієї монети мало, треба дві-три. У гастрономі на Жовтневій, 46, ми спостерігали таку картину. Чоловік із цигаркою в зубах підходить до автомата. Вкидає копійку, вона падає кудись із дзвоном. Чоловік простягає руку – еге! Немає сірників.

– Дайте прикурити, – просить чоловік у незнайомого покупця…».

У цьому фейлетоні описано багато автоматів міста: камери схову на вокзалі, автоматичний довідник руху поїздів. Усе це вже було в Полтаві. До речі, через два місяці після виходу замітки відділ торгівлі виконкому міської ради відзвітував, що всі поломки ліквідовані. Та все ж у полтавській пресі 1960-х років часто зустрічалися критичні замітки про «автомати-баламути».
Варто зазначити, не знаємо, чи пишатися, чи сумувати, але більшість автоматів були українського виробництва. У СРСР випускали автомати три підприємства торгового машинобудування: київський «Київторгмаш», харківський «Механоліт» та Перовський завод.
На початку 1965 року новорічним подарунком для полтавців стало відкриття на розі вулиць Фрунзе та Шевченка кафе-автомату «Ластівка». Подібні заклади вже масово працювали у великих містах СРСР. Принцип кафе-автомату: на касі відвідувачі купляли жетони, а потім в автоматах отримували напої чи бутерброди. Та до початку 1970-х «Ластівка» вже стала звичайною базарною їдальнею.

З усіх автоматів радянських часів найбільшу ностальгію у нас викликають автомати з продажу «газировки». Тоді автомати стояли скрізь – у великих магазинах, кінотеатрах, парках. Існували різні способи їх обману. Окремі люди опускали в автомат монету на ниточці, а потім виймали її назад. Можна було кидати в автомат сталеві шайби відповідної ваги та розміру або з силою одну копійку, а наливало воду з сиропом, як на три копійки. Найпростіший спосіб полягав в ударі по автомату кулаком, після чого в деяких випадках вода наливалася безкоштовно. Автомати комплектувалися скляними гранчаками. У кожному автоматі був пристрій, натиснувши на який перевернутим стаканом, можна було обполоснути його зсередини струменем холодної води. Такий спосіб «миття» склянки мав недолік, адже ще був зовнішній бік посудини. Однак за багато років використання автоматів не було жодного випадку офіційної згадки про них як про джерела поширення будь-яких інфекційних захворювань.
Володимир Сулименко, 13.07.2015, 12:28839
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад