25 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

«Мальовнича Котелевщина» — пленер у незвичному форматі

Думки художника загадкові, а шляхи він шукає незвідані, аби дивуватись і захоплюватись, щоб постав на полотні світ ідеальний, якому дано буде полонити глядача. І де вони ті шляхи віднаходять, розповідають надто рідко – це своєрідне табу. Художники надто не люблять, коли до них зазирають через плече на незакінчений шедевр на мольберті. Не люблять, і все тут! Дуже рідко хто з них погоджується на майстер-класи, а ось пленер (від фр. «plein air» – відкрите повітря) зовсім інша справа – у своєму професійному колі, вдалині від гомону звичних буднів митці з радістю діляться творчими знахідками, обговорюють філософські теми. Це надихає і збагачує. І в результаті нас, шанувальників образотворчого мистецтва, приголомшує вигляд того, що ми бачимо кожен день, та замулений погляд не зауважує краси, а художник, мов камертон, вловлює гармонійне звучання Божого задуму – природи і людини в ній.

Сучасні пленери дещо урбанізовані, навіть у мальовничих Карпатах митці живуть у комфортабельних номерах, харчуючись у стилізованих ресторанчиках. І тим незвичнішу ідею втілює вже втретє група полтавських меценатів, які самі себе називають проект «Арт-місія». Це Євген Анічиін, Олексій Петренко і Іван Момот. Пленер, організований ними, зібрав охочих зобразити «Мальовничу Котелевщину» поблизу села Деревки в лісі на березі Ворскли. Життя в наметах, вода з річки, їжа на вогнищі, жодної електрики, інтернету, та й телефонний зв'язок практично відсутній, а до найближчого житла п'ять кілометрів. Суворо? Ні, мушу визнати, те, що ми побачили в таборі, приголомшувало в гарному сенсі слова!

Магія творчості витала у повітрі. Краєвиди на кожному кроці були такими яскравими, що перехоплювало подих. Коли ми приїхали, художники вже на повну працювали, і першим, кого я побачила, був Олексій Соболевський, що в техніці акварелі зображував натюрморт із грибами.
– Ми рано пішли з Сергієм Шаматріним до лісу, ось трохи грибів назбирали. Це і є робота з натурою – у цьому весь сенс пленеру. Є такий вислів професійний «очистити палітру» – тут це можливо, як ніде. Загострюється відчуття, і це ті напрацювання, що стануть у пригоді взимку, коли всі ми будемо працювати в майстернях.

А ті грибочки, що писав Олексій, потім дбайливо почистили і вкинули до казана – добрезна з них вийшла вечеря для гарного товариства. У річці наловили риби. Чим не рай на землі…

Ще їдучи по дорозі, ми зупинилися біля соняшникового поля, й Олексій Петренко зрізав декілька сонячних квіток, як сам пояснив – на натюрморт. І цей сяючий шедевр полтавці зможуть побачити на постпленерній виставці, яку організатори запланували на початок вересня.
– Котелевщина – це мої рідні місця, де я народився й виріс, – розповів Олексій Петренко. – Село Лихачівка, де живе моя мама Марія Ністратівна, зовсім недалеко звідси. Цю красу мені завжди хотілось увічнити, і пленер – це тільки один із проектів, які ставить собі на меті «Арт-місія». Ми видамо каталог цього пленеру, є плани показати постпленерну виставку не тільки в Полтаві, а можливо, й не тільки в Україні.

Найпершими цю неймовірну місцину ще 20 років тому обжили активісти ГО «Клуб «Квітень». Вони з любов'ю облаштували вказівники, місточки, причал, сходинки до води на досить крутому березі, волейбольний майданчик, навіси від дощу, аби куховарити за будь-якої погоди, навіть лазня в цьому таборі є своя. Спочатку художників сюди запрошували як арт-терапевтів. Та вже три роки цей почин вилився у повноцінний заїзд самих художників.

До майстрів пензля і палітри приєднався й літератор-еколог, як він сам себе називає, Сергій Мирний:
– Уперше мені довелося так зблизька побачити, як твориться картина на полотні. Це вражає, бо я собі уявляв, що в день заїзду компанія буде облаштовуватись і святкувати зустріч. Та де там! Не розбираючи речей, художники похапали мольберти і вже за годину порозходились по території – працювати. Їхній продуктивності можна тільки позаздрити – у середньому вони творять по дві-три картини за день. Надзвичайно різних, їх об'єднує незгасимий внутрішній вогонь і гострий погляд на дійсність. Дуже цікаво було спілкуватися з учасниками пленеру ввечері біля вогнища, і для мене честю було прочитати в цій компанії глави з моєї книги «Чорнобильська комедія».

Їхати додому відверто не хотілося, упіймала себе на думці, що повною мірою підхопила «творчий вірус» цього місця. Річка за кілька метрів вабила прозорою водичкою, проте я так і не спокусила дізнатись, чи тепла нині вона: весь час і вся увага дістались художникам і їхнім колоритним полотнам.
Марія Бойко, 23.07.2015, 15:31765
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень