24 жовтня 2018 • № 42 (1526)
Rss  

«Чоловіки не плачуть»

Так назвав нову збірку Юрій Кривошей, презентація якої щойно відбулася у літературній вітальні ПОУНБ імені Івана Котляревського. Народився Юрій Анатолійович на Харківщині, проте з 1970 року живе в селі Яреськи Шишацького району Полтавської області. Нині автор книги займає посаду начальника відділу рослинництва, тваринництва та охорони праці управління агропромислового розвитку Шишацької райдержадміністрації Полтавської області. Він - член ПСЛ, автор двох поетичних збірок – «Струни любові і печалі» та «... і легкого смутку мережива». Його твори були опубліковані в журналі «Лицар запорозький».

У книзі «Чоловіки не плачуть», що побачила світ у Полтаві в 2015 році зібрані вірші, написані в різні роки, починаючи з юності і донині, та різної тематики. Юрій Анатолійович розповів на заході, що почав писати вірші з 3-го класу. А поштовхом для цього стала творчість його мами Наталії Яківни, яка писала вірші і дуже любила Єсеніна. Саме по книжці віршів російського поета хлопчик у 5 років вчився читати. Більшість віршів Юрія Кривошея написані російською мовою, хоча є твори по-українськи. Улюбленими поетами для Юрія Анатолійовича є класики, як Сергій Єсенін та Марія Цветаєва, Тарас Шевченко, а ще наші сучасники – полтавські поети, як Гали на Вовченко, Іван Нечитайло та Микола Максимов. До речі, вела презентацію книги саме Галина Вовченко, провідний бібліотекар відділу соціокультурної роботи, іван Нечитайло , член НСПУ, дав глибоку оцінку новій збірці «Чоловіки не плачуть» Юрія Кривошеї. Зокрема Іван Якович сказав:

- Це поет від Бога. Гарно вдалася лірика про кохання, вона чарівна, написана від душі. Тут зібрані технічно дозрілі вірші. Автору притаманна висока образність, багата на крилаті фрази…

А ще пан Іван порадив автору глибше продумувати назви своїх книжок і наголосив, що для цієї збірки краще було б взяти рядок з вірша під назвою «Не знав», де є такі слова» «Ой, як цвів тоді бузок». Проте це вже справа автора. Більшість користувачів бібліотеки, які були на презентації, підтримали назву автора, бо книга не є лише збіркою інтимної лірики. Це збірка про життя нашого сучасника, написана російською мовою. У книзі пан Юрій намагається відповісти на питання про сенс життя людини у ХХ1 ст. Хоча, насправді, питання про сенс життя є одним з найскладніших питань, перед яким стояло людство протягом цілої історії свого існування і, напевне, ще гостріше стоїть в наші дні, коли на Сході йде війна. Проте найбільше у збірці все ж віршів про кохання, які прозвучали на вечорі у виконанні Галини Василівни та Юрія Анатолійовича.Іноді важко просто висловити те, що в тебе на душі, описати словами свої почуття, а зробити це у віршованій формі здається взагалі марною справою. Проте поетам це вдається, у декілька римованих рядків вони вкладають історію цілого життя, філософію і мудрість не одного покоління свого народу. Це притаманне і українським романтикам (Є. Гребінка, Т. Шевченко), і реалістам (І. Франко), і імпресіоністам (П. Тичина), і неоромантикам (Л. Українка, О. Олесь), і шістдесятникам (І. Драч, Л. Костенко, В. Симоненко, В. Стус) та нашому земляку ЮріюКривошею.

Книжка вирізняється з поміж поетичних збірок, виданих за останні два роки, осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті. Тут вміщено низку віршів про афганську війну ( «Не потрібна війна», «Шураві», «Кому потрібна війна», «йшли хлопці…»), про ветеранів П Світової війни (« «Цацка», ). Треба додати, що вірш «Шураві», який прозвучав на заході, автор присвятив своєму другу Анатолію Горобцю, який пройшов Афганістан та всім, хто повернувся з тієї війни живими. Тут навіть є твори про бомжів, чого не часто зустрінеш у сучасній поезії Полтавщини. На заході у літературній вітальні прозвучали пісні пана Юрія. Музику до них написав Володимир Плаксін, він і і став виконавцем. Всього у Юрія Кривошеї в творчому доробку є 10 пісень. А Микола Костенко, член НСПУ, наголосив, що у збірці»Чоловіки не плачуть» є вже готові романси, бо його вірші мелодійні і легко кладуться на музику. При ємним сюрпризом для автора та читачів став виступ юного гітариста Дмитр а Михайленка, котрий виконав мелодію з кінофільму «Генерали піщаних кар'єрів». Михайло Любивий, голова ПСЛ, який родом з Шишаччини, підводячи підсумки сказаному, зазначив, що час не був змарнований, книга є кроком вперед в композиційному та художньому плані.

Оксана Кравченко, 04.08.2015, 13:03831
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<вересень