22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Олександр Мамай: Людям з особливими потребами необхідна особлива увага

Відпочинок на березі Чорного моря. Залізний Порт, 2011 р.Зустріч з людьми з особливими потребами в центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
Переконана, що зі мною погодяться читачі, коли скажу, що діти – це найцінніше, що є в нашому житті, це сенс нашого буття, наша радість, втіха та надія. І ми, батьки, намагаємося зробити все, аби в них було щасливе дитинство, щоб вони мали змогу пізнавати світ та повноцінно розвиватися, відкривати в собі різні таланти.

На жаль, є багато сімей, яким доля приготувала важке випробування: тут діти мають серйозні проблеми зі здоров’ям. Та батьки в таких родинах не складають рук, не жаліють себе, а намагаються створити належні умови для своїх дітей. Часто такі батьки об’єднуються у громадські організації. У Полтаві діє сім таких об’єднань, серед яких «Самодіяльний театр «Дзвіночок» дітей з особливими потребами та їхніх батьків», створений у 2013 році.

Ця громадська організація об’єднала сім’ї, які мають дітей із певними генетичними порушеннями. Це особливі малята, дуже добрі й люблячі, мабуть, саме тому їх ще називають сонячними. А ще це обдаровані діти, таланти яких і допомагають розкрити в «Самодіяльному театрі «Дзвіночок».

Ігрова кімната міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
Уперше маленькі артисти виступили у 2013 році перед глядачами на сцені міського Будинку культури під час щорічного міського фестивалю для людей з особливими потребами «Від серця до серця». Показ казки «Колобок» вразив усіх присутніх у залі. Маленьким артистам аплодували стоячи, а дитячі обличчя сяяли радістю. Цей виступ став стартом для подальшої копіткої творчої роботи та успішних виступів артистів. Так, у 2013 році театр «Дзвіночок» отримав гран-прі на міжнародному фестивалі «Шлях до успіху», який проходив у Запоріжжі. У 2014 та 2015 роках театр виступав на сцені Полтавського обласного фестивалю для людей з особливими потребами у місті Лубни. Цього року став учасником фестивалю театральних зустрічей для людей з особливими потребами «Червоноград скликає друзів». І зупинятись на досягнутому не збирається! Є ще багато мрій, цікавих планів та проектів. Однак для цього потрібні кошти, небайдужі люди, які зрозуміли б, підтримали і допомогли.

За словами голови цієї громадської організації Людмили Герасименко, саме така небайдужа людина до проблем «сонячних» дітей – полтавський міський голова Олександр Мамай. Він постійно піклується про цей колектив, а цього року придбав для трьох дітей з батьками путівки (вартість на одну людину – 7 тис. грн) до спеціалізованого оздоровчого санаторію Закарпаття, сприяв виділенню приміщення у міському Будинку культури для репетицій театру «Дзвіночок», ніколи не відмовляє у допомозі.

Тарас Духовний. Виступ молодіжного аматорського театру «Анастасіс» у музеї В.Г.Короленка до Міжнародного дня інвалідів.
Після спілкування з Людмилою Вікторівною захотілося дізнатися, як живуть інші діти з особливими потребами в нашому місті. Про це ми говорили з міським головою Олександром Мамаєм.

На березі Азовського моря. База «Геолог», 2012 р.
– Олександре Федоровичу, ще будучи кандидатом на посаду міського голови ви зарекомендували себе як людина, яка опікується інвалідами. Чому саме цій категорії населення приділяєте особливу увагу?
– Розумів тоді й розумію тепер, що саме вони такої особливої уваги і потребують. У Полтаві сьогодні понад 900 дітей з обмеженими можливостями. Зрозуміло, що весь час у батьків іде на піклування про цих малят, відтак їм майже ніколи заробляти кошти. Вони в цьому питанні вразливі. Та й відчуття небайдужості оточуючих для них надзвичайно важливе, адже кожний день для них –
боротьба. Та, щоб допомогти, треба знати і розуміти їхні проблеми, тож я постійно спілкуюся із батьками дітей з особливими потребами.

– Тому ви стали ініціатором реконструкції Полтавського міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів?
– Я підтримав ініціативу. Про потребу реконструкції цього закладу мені підказали фахівці й батьки таких дітей. До реконструкції будівлі її корисна площа становила 300 кв.м, на яких розміщувалося всього чотири кімнати: кабінет адміністрації, дві ігрові кімнати та масажний кабінет. Не було відповідного обладнання. Ну скільком дітям він міг надати допомогу?! Після реконструкції у 2013 році він зміг прийняти вже 250 дітей. А у 2014 – уже 320, бо тепер тут 1400 квадратних метрів, на яких розміщуються кабінети лікаря-невролога, педіатра, лікаря з фізіотерапії та ЛФК, кімнати для групових занять, арт-студія, кімнати для набуття соціальних навичок. Створене бальнеологічне відділення, відділення фізичної реабілітації (зокрема тренажерний зал та зал ЛФК), для психолого-педагогічної реабілітації облаштована сенсорна кімната. За кошти місцевого бюджету та кошти Міністерства соціальної політики України придбане все необхідне обладнання. Для перевезення вихованців Центру купили і переобладнали спеціальний мікроавтобус. І тепер цей центр відповідає європейському рівню, і тут надають висококваліфіковану допомогу!

Члени громадської організації «Самодіяльний театр «Дзвіночок» для дітей з особливими потребами та їхніх батьків» на Міжнародному фестивалі «Шлях до успіху» в Запоріжжі. Гран-прі – наш!
Більше того, тут тепер проходитимуть реабілітацію не лише полтавські діти, але й із Полтавського, Решетилівського, Диканського та Новосанжарського районів.

Колектив міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів у день відкриття після реконструкції, 2013 р.
– Олександре Федоровичу, одна з мам, яка виховує маля з особливими потребами, розповіла мені, що ви здійснили мрію її дитини – побувати на морі. Це правда?
– Розпочнімо з того, що батьки, які виховують дитину-інваліда, стикаються з проблемою її оздоровлення. Якщо хвороба не складна, то у дитини є змога оздоровитися в заміському таборі або отримати санаторно-курортне лікування. А як бути тим, у кого діагноз серйозний, і вони не можуть обійтися без допомоги батьків? Фактично такі діти залишаються без можливості оздоровлення. З цією проблемою до мене не раз зверталися і батьки таких дітей, і голови громадських організацій. Питання складне, але ми намагаємося його розв’язати!

Так, Полтава – єдиний обласний центр, де три роки поспіль проводилася унікальна акція: в рамках Програми «Турбота» фінансувалося літнє оздоровлення дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства віком до 35 років.

Новорічний ранок у міському Будинку культури, 2014 р.
У 2011 році в рамках зазначеної Програми 382 інваліди відпочили на березі Чорного моря в Залізному Порту. У 2012 році 383 особи з обмеженими фізичними можливостями відпочили на березі Азовського моря на базі «Геолог». У 2013 році 46 інвалідів-візочників з супроводжуючими та 465 осіб з обмеженими фізичними можливостями відпочили на березі Чорного моря. У 2014 році у зв’язку з Постановою Кабінету Міністрів України «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», на жаль, не вдалося сприяти оздоровленню цієї категорії. Свою роль у цьому питанні відіграли анексія Криму і взагалі ситуація в країні: багато оздоровчих баз, які могли б прийняти людей з особливими потребами, не працюють. А ті, які є, не відповідають вимогам. Тому було прийнято рішення для оздоровлення дітей-інвалідів до 18 років у 2015 році надати батькам кошти в сумі 1000 грн кожному для індивідуального оздоровлення. А «Дзвіночок» дуже мріяв поїхати на море. Радію, що зміг йому в цьому допомогти!

Зустріч з людьми з особливими потребами в центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
– А ще була унікальна програма з іпотерапії?
– Так, три роки поспіль – з 2011 по 2013 рік – наші полтавські малята могли відвідувати заняття з іпотерапії. Це нетрадиційне лікування за допомогою коней, верхової їзди давно поширене в Європі. Воно дуже ефективне для дітей з порушенням опорно-рухової системи, центральної нервової системи, ДЦП, різноманітними психічними відхиленнями. Уперше в Україні, саме в Полтаві, міська влада взяла повністю на себе всі витрати щодо організації занять та транспортних перевезень до місця занять з іпотерапії.

І якщо перший рік ми забезпечили таким лікуванням 18 дітей-інвалідів, то за 2012–2013 роки – понад 100 дітей. На жаль, згідно з вищезазначеною постановою цей проект ми також змушені були закрити. Сподіваємося, у наступні роки до цього повернемося.

Кімната для заняття спортом у центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
– Олександре Федоровичу, щодо оздоровлення зрозуміло, але ж дітям і навчатися треба. Це ж теж, мабуть, проблема?
– Ми дуже активно працюємо в тому напрямку, щоб це не було проблемою. Раніше для більшості дітей з особливими потребами мрією був звичайний дитячий садок чи школа, які відвідували здорові діти. Нині все змінилося. Наші полтавські освітяни стали активно впроваджувати інклюзивну освіту. Справжнім експериментальним майданчиком стала загальноосвітня школа №19. І директор школи Катерина Манько, і її колектив з розуміння поставилися до роботи, то й результати експерименту були позитивними. Діти з особливими потребами мали змогу здобувати освіту у школі разом зі своїми однолітками, жити насиченим повноцінним життям! Нині з дітьми з особливими потребами працюють по програмі з інклюзивної освіти у п’яти садках та у трьох спеціалізованих навчально-виховних комплексах. До речі, багато молоді з особливими потребами навчається і в професійних училищах, технікумах та вищих навчальних закладах.

Святкування 20-річного ювілею створення міської асоціації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства. Березень 2015 року.
– До речі, щодо молоді: підтримуєте її в соціалізації, можливо, у здобутті професії?
– Дорослішають діти, дорослішають і їхні проблеми. Адже мова йде про молодь з особливими потребами. Таких молодих людей у нашому місті понад 1500 осіб. Вони активніші й багатогранніші, ніж ми думаємо, і прагнуть самореалізації. Мріють і про отримання вищої освіти, і про достойне робоче місце, і про створення сім’ї. Наше завдання – створити для них умови, які сприятимуть розвитку їхніх здібностей і допоможуть у спілкуванні й самовиявленні. Над цим працюють профільні управління. Чого лише вартий щорічний фестиваль творчості «Від серця до серця», у якому беруть участь люди з особливими потребами від семи і до 70 років.

Ми завжди готові підтримувати ініціативних і талановитих – і книги допомагаємо випускати, і їхні творчі колективи фінансово підтримуємо, і вишукуємо можливість допомогти їм матеріально.

– До речі, щодо матеріального. Олександре Федоровичу, голова ГО «Самодіяльний театр «Дзвіночок» Людмила Герасименко розповіла, що коли вона з дитиною-інвалідом фактично могла залишитись на вулиці, то саме ви допомогли їй із житлом. У зв’язку з цим і наступне запитання. Скільки інвалідів отримало квартири за час вашого перебування на посаді міського голови?
– Скажу одразу, що це дуже болюче питання. Адже житла потребують й інваліди, і діти-сироти, і багатодітні родини, й одинокі матері, і хлопці, які повертаються з АТО. Перераховувати можна довго. Однак усі ми розуміємо, у який складний час живемо. Та все ж таки 22 сім’ї, у яких є інваліди, отримали житло. Це, на мою думку, позитивний результат!

– Не секрет, що тривалий час наше су-спільство закривало очі на таку потребу людей-інвалідів, як безбар’єрне пересування. Рухатися вулицями було надзвичайно складно, а сісти в громадський транспорт просто неможливо. Що змінилося за останні роки?
– Не можу сказати, що ми з вами наблизилися до європейських стандартів. Однак певні зрушення є. Якщо ви прогуляєтеся вулицями Полтави, то побачите, що при реконструкції доріг та пішохідних доріжок робляться з’їзди, якими можуть скористатися інваліди-візочники. У новобудовах обов’язково є пандуси. У місті курсує громадський транспорт, облаштований для перевезення такої категорії людей. І мабуть, ви добре знаєте, що в Полтаві вже тривалий час працює соціальне таксі. Тож, на мою думку, наше місто на шляху до подолання бар’єрів. Працюватимемо в цьому напрямку ще активніше.

– Олександре Федоровичу, на останок, можливо, хочете звернутися до читачів?
– Я від душі бажаю людям з особливими потребами миру в Україні, міцного здоров’я. Нехай кожна їхня мрія збувається, а в їхніх оселях панують любов та злагода. А нам усім бажаю вчитися у цих мужніх людей цінувати життя, любити рідну Батьківщину та бути щирими на добро!

Ольга Оліна
Іван Мольченко, 05.08.2015, 13:461563
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень