26 травня 2019 • № 21 (1557)
Rss  

Пам'яті Юрія Попова

Попов Юрій Васильович – народний артист України, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України, лауреат обласної мистецької премії ім.Петра Артеменка, лауреат Полтавської обласної премії ім.Леоніда Бразова, лауреат обласної премії ім.І.П.Котляревського.

Народився 13 листопада 1939 року в Харкові. Під час Великої Вітчизняної війни переїхав з родиною до села Чернетчина Охтирського району Сумської області, де пройшло його дитинство і юність.

З ранніх років почалося його захоплення сценою. Перший успіх мав як читець гумору. У 1956 році за активну участь у художній самодіяльності був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР, а у 1957 році став учасником першого Республіканського фестивалю молоді і студентів, здобувши диплом лауреата першого ступеня.

У 1963 році закінчив з відзнакою Харківський театральний інститут, де навчався на акторському відділенні під керівництвом професора, народного артиста УРСР Д.І.Антоновича, клас педагога М.С.Борисенко.

З 1963 року працював актором Полтавського обласного українського музично-драматичного театру ім.М.В.Гоголя і до останнього подиху був вір-ним цьому колективу.

У 1972 році актору було присвоєно звання «Заслужений артист України», 2001 року – «Народний артист України». За визначні заслуги Юрій Попов був відзначений державними нагородами: медаллю «Ветеран праці» (1989 р.), грамотами Міністерства культури України за талановито зіграні ролі – Андрійка у виставі «Люди в шинелях» І.Рачади (1966 р.), Валерки у виставі «Людина за бортом» А.Школьника (1967 р.), Володі Ульянова у виставі «Сім'я» І.Попова (1970 р.), Зевса у виставі «Енеїда» В.Котляра за І.Котляревським (1977 р.), з нагоди 40-річчя виконання ролі Мартина Борулі у виставі «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого (2012 р.). У 2009 році став лауреатом премії «Наш родовід» Національної спілки театральних діячів України, у 2012 році нагороджений Почесною грамотою спілки.

На Всеукраїнському театральному фестивалі «Браво, Гоголь!» у 2008 році за роль Явтуха у виставі «Вій» Н.Садур за М.Гоголем отримав диплом «За збереження і розвиток традицій реалістичного мистецтва в акторській майстерності». Майстерне виконання головної ролі Мольєра у виставі «В очікуванні короля, або Обдурений чоловік» Ж.-Б.Мольєра сприяло тому, що театр став лауреатом ІІ Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва академічних театрів «Данапріс» (Запоріжжя, 2008 р.) та ХІХ Міжнародного фестивалю «Слов'янські театральні зустрічі» (Чернігів, 2008р.), завдяки блискучій грі Юрія Васильовича у виставі «Тев'є-Тевель» колектив став дипломантом фестивалю «Слов'янські театральні зустрічі» й у 2013 році.

За високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у розвиток національного театрального мистецтва неодноразово нагороджувався грамотами управління культури органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Має відзнаку міського голови ІІ ступеня з нагрудним знаком (2012 р.), лауреат обласної мистецької премії ім.Петра Артеменка (1976 р.), лауреат Полтавської обласної премії ім.Леоніда Бразова (2012 р.), лауреат Полтавської обласної премії ім.І.П.Котляревського (2013 р.)

Юрій Васильович завжди творчо підходив до кожної нової ролі. Він вирізнявся яскравою індивідуальністю, гострою спостережливістю, бурхливою фантазією. Кожна робота Попова позначена зрілою майстерністю, вдумливим проникненням у психологічний світ образу, філігранністю виконання й оригінальністю трактовки.

Серед знакових акторських робіт, які назавжди залишаться у серцях шанувальників його таланту, – Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю», М.Кропивницький), Іван («Безталанна», І.Карпенко-Карий), Шельменко («Шельменко-денщик», Г.Квітка-Основ'яненко), мсьє Фонтанж («Крихітка», Ж.Летраз), Санчо Панса («Людина з Ламанчі», В.Вассерман, Д.Деріон), Фірс («Вишневий сад», А.Чехов), Мартин Боруля («Мартин Боруля», І.Карпенко-Карий), кум Панас («Ніч перед Різдвом», М.Гоголь), Господар («Звичайна історія», Марія Ладо), Тев'є («Тев'є-Тевель», Г. Горін за Шолом-Алейхемом), Мольєр («В очікуванні короля, або Обдурений чоловік», Ж.-Б. Мольєр), Солопій Черевик («Сорочинський ярмарок», за М.Гоголем). Серед робіт останніх років – містер Уебб («Мить… Життя…», за Т.Уайлдером) та Артемій Філіпович Земляника («Ревізор», М.Гоголь). Це лише невелика частинка творчого доробку, адже в біографії актора за півстоліття назбиралося багато ролей, у яких розкривався широкий творчий діапазон майстра. Юрій Попов був однаково переконливий і в драматичних, і в комічних ролях.

Своєю творчою діяльністю Юрій Васильович пропагував високі зразки акторського мистецтва, популяризував як сучасні твори, так і світову класику, бездоганно виконував ролі в більшості вистав репертуару театру, відновлював класичні традиції та підходи до роботи з партнерами по сцені та режисерами.

Дані про ветерана Полтавського театру Юрія Попова зареєстровано в «Енциклопедії сучасної України».

…25 липня 2015 року раптово перестало битися серце майстра… За 75 років він устиг запалити свою творчу зірку, виховати доньок, прищепити незламні постулати життєвих істин своїм онукам. Його поважали в колективі, ним захоплювалися друзі. Але невблаганна доля забрала Юрія Васильовича у Вічність, зоставивши теплі спогади, які залишаться з кожним, хто знав цю людину.

Сумуємо… Не забудемо…
Іван Мольченко, 05.08.2015, 14:24758
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень