13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Одним автомати приносили прибуток, інші намагалися їх обдурити

У запитанні до вікторини редакція використала два знімки автоматів 1960-х та 1980-х років, давши змогу задіяти свої знання читачам різних поколінь. У спогадах про автомати в Полтаві дізналися не тільки, де вони стояли, а й різні смішні історії навколо цієї теми.

Звичайно, найпоширенішими були автомати з продажу газованої води, потреба в яких особливо виникала влітку. У часи, коли ще не було одноразового посуду, у них дивним чином звечора пропадали «гранчаки», щоправда, зранку більшість уже поверталася на своє місце.

Багато історій про автомати з газводою зводяться до теми: «Як ми їх намагалися обдурити». Наведемо одну з історій колишнього студента Полтавського електротехнічного технікуму Василя Назаренка: «Щойно поставили такий автомат у вестибюлі, як студенти почали над ним проводити експерименти, як же безкоштовно випити води і бажано із сиропом. Після удару кулаком техніка часто «здавалася», але ж на корпусі стали з'являтися вм'ятини. Щоб призупинити ці безчинства, у вестибюлі посадили чергового. Тому наступного разу, ідучи на справу, треба було із собою брати так звану групу прикриття. Ми оточували автомат, начебто всім одночасно захотілося попити води. Були майстри, які кидали монету двокопійчану «з відкруткою», і отримували воду з сиропом, а зачасти приходили з монетою на ниточці. Опускали її в отвір до характерного клацання і швидко витягували назад. Якось, побувавши на практиці на одному з підприємств, набрали металевих штамповок, один в один як монета номіналом три копійки. Та вже наступного дня власники ситуацію зрозуміли. Прислали наладчиків, які довго чаклували, щоб техніка розпізнавала штамповку. Зрештою, втомившись боротися зі студентами-шахраями, автомат відключили».

Полтавці, можливо, пам'ятають, що багато автоматів у місті ставили саме на розі вулиць, на більш широкому огляді. Працівники, які обслуговували автомати, себе не обділяли і до зарплати мали «бонуси». За нормою потрібно було здати кошти з розрахунку використаного сиропу на кількість порцій. Але ж порцію можна таку налаштувати, що водичка буде менш солодкою. На одному автоматі наладчики за-робляли в середньому два рублі. Якщо в день обслуговуєш десяток таких, от і порахуйте!.. Щоб не бути голослівними, процитуємо замітку «Оце так відрегулював» із «Зорі Полтавщини» 1968 року: «Якщо тобі, шановний читачу, захочеться у жаркий день напитися газованої води з сиропом, і не подумай користуватися послугами автомата №3466, що стоїть на вулиці Жовтневій біля магазину №3 міськхарчоторгу. Замість 200 грамів газованої води одержиш лише 175, а лимонного сиропу – у два з половиною рази менше норми. Оце так відрегулював автомат механік В.М.Калинович».

Традиційно автомати з продажу газводи ставили у великих магазинах, парках, ЦУМі, але найбільше скупчення в центрі міста було в кафе «Холодок» на Жовтневій. На багатьох заводах та підприємствах стояли безкоштовні автомати, варто лише було натиснути кнопку, щоправда, давали вони воду без сиропу.

Відгадайте, де розташоване перехрестя, зображене на фото 1958 року. Що за будинки видно на знімку?
– Якось на заводі «Знамено» робочі вирішили зметикувати на трьох, а запивати спирт пішли до автомата, – розповів історію Олексій Залевадний. – У двох усе пішло, як по маслу, а третій перехилив склянку і підставив, щоб дало запити, але автомат лише по-зрадницьки пшикнув. Щоб загасити в роті пожежу, чолов'яга миттю вихопив… яблуко в технолога, яка саме проходила повз, читаючи на ходу якісь документи і жуючи… Тож автомати потрібно було заправляти регулярно!

Якщо говорити про інші автомати, то такими були камери схову на залізничних і автовокзалах. Кидаєш монету 15 коп., набираєш чотиризначний код – і будь спокійний за свої речі. Перша інформація про камери схову з'явилася в полтавській пресі 1963 року, щоправда, писали про ці новинки на київських вокзалах.

Не менш популярні були автомати з видачі газет. Читачі розповідали, що такий був у сквері біля кінотеатру ім.І.П.Котляревського. Кидаєш у нього монету і смикаєш за ручку. У великих містах-мільйонниках газетні автомати стояли у вестибюлях станцій метро. Ідучи на роботу, люди розбирали популярні газети, як-то «Советский спорт», а «Правда» та «Известия» далі чекали на свого читача.

Про місцезнаходження автоматів з видачі хліба, що на фото 1963 року, ми стовідсоткової впевненості не маємо. Читачі кажуть, що це був магазин «Полтавська паляниця» на Жовтневій, 32.

«Внутрішнє оснащення будівлі схоже на хлібний магазин, що був на Жовтневій, 32. До нього тут був «Дитячий світ» і магазин навчального приладдя. Ще у 1961–1962 році там купувала доньці зимове пальто», – пише Надія Зубченко.

А от за фото про радянські ігрові автомати ми знаємо достовірно, де це, бо взяте воно з архіву історії… готелю «Турист». На фото знамениті «Повітряний бій», «Полювання», «Авторалі» і, звичайно ж, «Морський бій». А за цим автоматом видніються двері, які ведуть у «Дискоклуб».

– У Полтаві в порівнянні з іншими містами було не так уже й багато ігрових автоматів, – розповів переможець вікторини Андрій Дем'яненко. – Це парк «Перемога», кінотеатр «Колос», казали, десь на Алмазному та готель «Турист». Це місце я добре знаю, бо не тільки жив неподалік, а ще в «Туристі» швейцаром працював мій дідусь. Тому приміщення, а тим паче ігрові автомати, мені добре знайомі.

Вітаємо переможця, тепер запитання до 19 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Відгадайте, де розташоване перехрестя, зображене на фото 1958 року. Що за будинки видно на знімку?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 05.08.2015, 14:56801
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад