26 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Про яблука, добре серце і річку, що «змила втому міста»

…Бабуся зриває налиті сонцем яблука, жваво кладе у кошик, і її руки ніби посміхаються роботі: для дітей же й онуків збирає! Говорить: «Треба до цієї справи, як і всього в житті, ставитись дбайливо: якщо яблуко впало, вдарилось – довго не лежатиме».

Це Людмила – жителька мальовничого села Чернечий Яр неподалік Диканьки. А ще, так би мовити, наш гід на громадських засадах. Недалеко звідси й селище Писарівщина, розповідає вона, де найчистіші береги Ворскли. До селища з міста дістатися можна хіба автомобілем. Є ще автобус до Писарівщини, від кінцевої треба хвилин 40 іти пішки, та не кожен здатен на таке у спеку.

А тут, у Яру, відпочивальників небагато – лише ті, хто має дачні угіддя в цій місцевості. До річки недалеко й звідси, але треба довго йти пішки. Машиною дістатись можна лише з Писарівщини, тож їдемо туди, щиро дякуючи співрозмовниці за настанови.

– І добре, що ви приїхали до нас саме в ці дні, – каже нам «на доріжку», – робота роботою (посміхається), а треба, хай там що, встигнути покупатись. Водичка ж у нашій річці – не та, що у місті, самі переконаєтеся.

– Та в нас є, крім чудової природи, ще чимало цікавого: бачте, досі зберігаємо традиції, навіть посуд витираємо вишитими рушниками. Вишивка, до речі, полтавська – білим по білому, – додає її донька Наталія, що мешкає в Полтаві, до мами ж по дорозі на відпочинок заїхала.

А ми з колегою ще раз упевнюємося: автентичне – щире, вкорінене в народне життя, а не тільки ярмарково-колоритне (але як і кожне свято, короткоминуще), особливо вабить українців нині. Мабуть, останні події в країні (хоч і якою ціною!..) нагадали нам про коріння, традиції й сучасний, що вже став традиційним для українців-городян, активний уїк-енд на природі. Не дивно, що любителів зеленого туризму побільшало: Крим наразі гостинністю не відрізняється. Тож Західна Україна, Одеса, узбережжя Азовського моря – ось нинішні туристичні мекки. Та й в українських селах побільшало екзотичних гостей: вервечки джипів та іншої не баченої тут автотехніки обережно й повільно об'їжджають череди корів з місцевими пастушатами. Дітлахи, засмаглі й сонячні, поблажливо посміхаються гостям з міста. Авто їдуть далі, до річки: люди шукають дикі пляжі, щоб розкласти наметові містечка.

В одному з таких, неподалік Писарівщини, разом з полтавцями відпочиває сім'я з Києва – на вихідні на Полтавщину приїхали. Зараз на пляжі, крім кількох родин, нікого немає. У затінку біля «київського» намету хлопчик Ілля допомагає батькам варити куліш на вогнищі. Інші діти грають у бадмінтон, м'яча та карти. Дорослі купаються, засмагають. А мама Іллі Світлана відчайдушно бореться в наметі з мурахами (тож сфотографувати її змоги не мали). Та коментар усе ж отримали: на одному з карематів засмагає чоловік Світлани Костя й, усміхаючись, каже, що уявляє свою любу дружину… тореадором. І всі вони радіють життю, ніби не було важкого робочого тижня, а кількаденна «писарівщанська оаза» назавжди залишиться в їхньому розпорядженні, щоб при нагоді знову приїхати сюди і зняти напругу спекотних дедлайнів (а простіше – авральних термінів виконання якоїсь роботи).

А поки ще не почався наступний трудовий тиждень, під ногами – гарячий пісок, що розсипався мільйонами сонць на березі ріки. Ступаючи в нього, замружуємо очі. Забуваємо на хвилинку і про свою роботу. Перед нами двоє дітей тікають від спеки: сестра зі сміхом штовхає молодшого брата у воду. Стрибаємо за ними.
…Уже надвечір кияни запрошують полтавців, котрі також гостюють на річці, накривають стіл під тентом, акуратно складаючи сміття в пакети, щоб потім забрати: псувати таку красу нікому навіть на думку не спадає!..

– Тут пляжі прибирають, навіть столики поставили, – ділиться своїми враженнями полтавець Олександр. – А ще кажуть, що ми не вміємо по-європейськи відпочивати, вміємо краще – по-українськи!

Коли темніє, зорі всипають небо яскравіше, ніж рекламні вивіски й банери – нічні мегаполіси. Діти бігають поміж дерев і кущів, жартівливо лякають одне одного. Кілька дорослих сидить біля багаття, веде задушевну бесіду. Наталя, колишня полтавка (нині мешкає і працює в Києві), говорить: «За два дні вдалося змити з себе місто». А ми з колегою висловлюємо подяку Людмилі, котра щиро й добросердно відкривала протягом цих благодатних літніх днів красу й переваги свого зеленого туризму. І, не особливо переймаючись з власної значущості в наших очах, прекрасна у своїй праці, далі натрудженими руками збирає яблука, які вже пахнуть осінню…

Як відпочивається нашим людям цього літа?

З такими запитаннями кореспондент «ПВ» звернулася до полтавців.

Влада, домогосподарка із Лубен:

– Якби я нещодавно не пішла у тривалу трирічну відпустку по догляду за маленькою дитиною, думаю, що звичайної, «тарифної» цього року могло б і не вийти – економічна ситуація в країні дуже жорстко вплинула на плани багатьох людей і наші зокрема: настрою, самі розумієте, особливого немає. Тож відпочиваємо з родиною вдома, іноді ходимо на річку.

Олексій, працівник хімпідприємства з виготовлення мінеральних добрив (м.Дніпродзержинськ):

– Такої відпустки, яка була до останніх подій у нашій країні, через відомі «стрибки» у ціновій політиці, не вийшло. І якщо два роки тому ми з дружиною, маючи пристойну зарплатню, їздили відпочити за кордон, у той же Єгипет, то нинішнього літа це вже стало проблематично, тож відпочиваємо вдома. Зате за літо пів-України проїхали. Зараз гостюю з родиною в Полтаві у свого брата.

Світлана, полтавка:

– Я пішла на пенсію, доглядаю й виховую онуку: оце і є мій головний приємний відпочинок і робота, а також пораюся на дачі. А щоб піти на річку… Ви ж знаєте, як важко сьогодні знайти екологічно чистий шматочок берега і щоб вода була більш-менш чиста! Нещодавно були з онукою в Булановому на базі відпочинку, там є чудовий дитячий басейн з чистою морською водою, а от басейн для дорослих бажає кращого – дещо занедбаний і вода не така чиста.

Руслана, абітурієнтка:

– Ситуація в країні на цьогорічний відпочинок впливу не мала. Нинішнє літо присвятила вступу до університету, хочу навчатись на філологічному факультеті Полтавського національного педагогічного університету
ім.В.Г. Короленка. А от якби не вступ, поїхала б на відпочинок до Львова.

Світлана, полтавка:

– Літній відпочинок нашої сім'ї, безперечно, як і в багатьох українців, зазнав змін. До останніх подій у країні проводили відпустку з дітьми в Криму, Маріуполі – маємо там родичів, Бердянську, а зараз удома. Я доглядаю за донечкою, старші діти заробляють більше, тож можуть собі дозволити поїхати за кордон, надають перевагу європейським країнам, часто навіду-
ються до Болгарії.


Олександра Набок, студентка факультету журналістики Національного університету «Львівська політехніка»
Іван Мольченко, 10.08.2015, 12:15740
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень