19 жовтня 2018 • № 42 (1526)
Rss  

Художниця Юлія Сторожева закликає бути собою

Дивлячись на цю вишукану, надзвичайно жіночну, пронизану сонцем постать, її легку, стрімку ходу, сяйливий усміх, думаєш: це просто. Бути собою! А ось починаємо говорити за декілька хвилин перед початком відкриття персональної виставки, і я розумію, скільки праці вкладено в цю красу.

Виставка вже 18-та! Персональна, а ті, де Юлія була учасницею й володаркою престижних нагород, годі й перелічити. Її молодість така зворушлива, така чиста й дзвінка, а її мудрість така глибока. Юлія Сторожева – член Національної спілки художників України, співробітниця Полтавського художнього музею ім.Миколи Ярошенка, випускниця Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка.

Заходиш до великої виставкової зали галереї мистецтв і… завмираєш приголомшений. Інший Всесвіт. Таке буйство кольорів, емоцій, стільки любові вилито на полотна, що перехоплює подих. І так реагував майже кожен із відвідувачів. Квіти Юлії живуть, увічнені в часі й просторі. Стільки в них вітру, сонця, магії земної, незнищенної віри у відродження й нескінченність буття.

Виставку не оминули увагою колеги по цеху, зала повнилась відомими й шанованими в Полтаві й Україні обличчями. Та ще більше було молоді! І цих людей єднало щось незбагненне.Та як тільки я задумалась, що саме, збагнула: віра. Віра у справедливість і доброту світу.
І наша розмова з художницею виявилась надзвичайно відвертою, Юлія Сторожева й миті не підбирала слів….

– Юліє, хвилюєшся перед відкриттям виставки?
– Хвилююся. Це така унікальна можливість побачити в такому обсязі свої роботи. Тим більше в рідних стінах, де мене підтримав колектив, у якому я працюю вже багато років. Надзвичайно вдячна колегам! Це певний підсумок, після якого, вірю, буде новий етап у моїй творчості. Мрій, думок, фантазій безліч, я хочу багато чого втілити. Запрошую подивитися, що я вже навитворювала (усміхається)!

– У тебе крихітна донечка, яка вже презентувала свою першу виставку. А коли ти вперше усвідомила себе художником?
– Повною мірою я обрала одну лінію на останньому курсі університету. Дуже часто приходила на виставки до Полтавського художнього музею, і ця атмосфера, магія творення мене назавжди полонила. Ще не знала, як я це зроблю, та рішення було прийнято.

– Квіти на твоїх полотнах такі живі й сонячні, чому саме вони?
– З квітами ми народжуємося та йдемо з життя у вічність. Мене оточують квіти. Мої батьки живуть у Гоголевому Шишацького району, де в нас удома просто буйство квітів. Я виростала серед цієї магії кольору й форм. Люблю квіти, а може, і не треба художнику розпилятися. Мені цікаво писати тендітні пелюстки – цю тему можна досліджувати до кінця життя.

– З якою квіткою себе асоціюєш?
– Айстра, хризантема, щось таке пухнасте й експресивне.

– Чоловік часто квіти дарує?
– Дарує. Певно, не кожна жінка може похвалитись, що в її житті стільки квітів, як у моєму.

– Яка емоція може спровокувати тебе до праці, що ти береш до рук пензля?
– Для цього мені достатньо прокинутися ранком. Життя прекрасне! Світ повен див, як його не писати? Надихають коханий чоловік, донечка, родина, моя робота в музеї. Коли я приходжу сюди, радію.

– Є в чоловіка котресь улюблене з твоїх полотен?
– Ні, він ніколи не говорив про якусь окрему роботу, але завжди за мене вболіває і підтримує.

– Що ставиш собі за мету на майбуття?
– Мрію про міжнародний пленер – така подорож водночас дозволила б набути нового досвіду, а ще представити красу України у світі.

– Скільки робіт нині на виставці, рахувала?
– Виставлено близько 50 робіт, та я не так ставила собі мету – хотілося, щоб кожна з них дихала.

– Чиє схвалення для тебе найбільш бажане?
– Моїх батьків! Ще в дитинстві вони дали мені свободу вибору, чим займатися і підтримують мене завжди, вірять у мене. Це для мене найбільш дорогоцінна думка і сприйняття. Чоловіка, бо він першим бачить роботи. Кожного з гостей, мені хочеться поділитися сяйвом і гармонією з кожним у цій залі.

– Виставка відкрилася до Дня незалежності України. Яка твоя Ідеальна Україна?
– Мрію про мир і злагоду в країні, де живуть добрі люди, що дбають про екологію. Як можна смітити, де живеш, де зростає твоя дитина? Ми народилися в раю: в Україні насправді є все, аби щасливо жити. Нам цю землю берегти й розбудовувати в ній затишний дім для своїх дітей. Мені це здається надзвичайно важливим.
Марія Бойко, 27.08.2015, 13:071132
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<вересень