13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Як працює бюджет участі у польських містах Сопот і Торунь

У середині липня представники місцевої влади Полтави та громадські активісти разом із делегаціями з Черкас та Чернігова відвідали Республіку Польща, щоб вивчити, як наші сусіди впроваджують у себе партиципаторне бюджетування.

Ми вже розповідали, яким чином це відбувається у польських містах Ґданськ і Ґдиня («ПВ», №33 від 14 серпня), сьогодні продовжимо розповідь про міста Сопот і Торунь.

Сопот: процедура подання ідей максимально спрощена

Фонтан, у якому дітям можна купатися, встановлений з ініціативи мешканців Торуня.
Саме з цього невеликого міста у Польщі чотири роки тому розпочалася реалізація бюджетів участі.

– Процедура подання проектів для громадян спрощена до мінімуму, – розповідає представник полтавської делегації, голова Громадської організації «Команда молоді» Андрій Кметь. – Кожен мешканець міста поштою отримує брошуру, де коротко нагадується, що таке бюджет участі (можливо, хтось не знає), на що він направлений, які суми виділяються. Також отримують паперовий формуляр, у який вони можуть коротко записати свою ідею, її назву, ціну, де це і для кого впроваджується і свій контактний телефон, щоб у разі потреби можна було зв’язатися. А вже самі працівники міської ради, врахувавши ці повідомлення, розписують проекти цих ідей, щоб реалізувати їх правильно. Кожен крок погоджується з автором ідеї.

Як свідчить статистика, на ці анкети наразі відгукується до 7 відсотків мешканців 39-тисячного Сопота.

– Це не дуже багато, – говорить Андрій Кметь. – Партиципаторний бюджет направлений на те, щоб спонукати мешканців міста взаємодіяти з владою. Тож приємно, що щороку більше людей відгукується і подає свої ідеї, ще більше ходить голосувати.

Цього року подано 35 загальноміських проектів і по 20 локальних з кожного із чотирьох мікрорайонів міста. Коли проекти сформовані, знову на пошту мешканцям надсилають листи з мінімальною інформацією про проекти. Якщо зацікавлять деталі, з ними можна ознайомитися на сайті міської ради. І тут же в листі вкладений бюлетень для голосування.

– Партиципаторний бюджет дає громадянину можливість брати участь у розподілі частини бюджету міста. Куди витратити кошти, вирішує громада шляхом демократичного голосування, – пояснює Андрій Кметь. – Сопот першим у Польщі почав реалізовувати проект бюджету участі. І, здавалося б, повинен іти на крок попереду від інших міст. Але складається загальне враження, що в них це не зовсім вийшло. Наприклад, заявляють багато проектів, але людина може проголосувати тільки за один, і тільки за чи проти. А в інших містах люди мають можливість за 9-бальною шкалою визначити пріоритетність певного проекту. Таким чином влада може реально визначати потреби міста. Ще здалося, що влада Сопота не приділяє такої уваги партиципаторному бюджету, як це було на початку. Ми запитували, чи були спроби фальсифікації, адже можна проголосувати не тільки паперовим бюлетенем, а й на сайті міськради. Нам відповіли, що вони не дуже цим переймаються. Здалося, що їхня міська влада не зацікавлена в тому, щоб вести діалог із громадою. Щоправда, робота ведеться чітко, заявки приймаються, усі проекти, за які проголосували, реалізовуються.

Члени української делегації у Сопоті мали можливість зустрітися з громадським діячем Марцином Гервіном, який був ініціатором партиципаторного бюджету в Сопоті. Він розказував, що прочитав колись про цю ідею в якомусь журналі й захотів спробувати у своєму місті. Йому це вдалося, а далі їх досвід почала переймати уся Польща.

– Він також говорив, що зараз бореться із міською владою, щоб зробити цей процес більш демократичним, – зазначає Андрій Кметь. – Представники громади вважають, що в Сопоті цей проект потребує ще доопрацювання в процедурі подання проектів, голосування. Але ще раз повторюся, що перевага Сопота в тому, що процедура подання проектів спрощена до мінімуму. Багато міст беруть на озброєння цю ідею, але формально перетворюють її на конкурс проектів. А основний принцип партиципації – активізація мешканців не на рівні громадських організацій чи партій, а на рівні жителів будинку, вулиці, мікрорайону. Активізація громадян до взаємодії з владою. Коли спілкувався зі своїми однолітками-полтавцями, мене запитали, чим це відрізняється від звичайного конкурсу проектів, то я відповів, що, по-перше, за це не голосує якась окрема комісія міської ради, а голосує кожен мешканець. І твоє завдання потім реалізовуватиме влада, а конкурс проектів і програм передбачає виділення коштів, які використовує громадська організація і потім про них звітує. Партиципаторний бюджет має активізувати кожного громадянина, незалежно від того, є він членом якоїсь громадської організації або партії чи ні. У Полтаві ми пропонуємо дати можливість подавати проекти та голосувати громадянам із 16 років, бо молодь має багато креативних ідей.

Торунь: голосують не тільки місцеві мешканці, а й приїжджі студенти

– Партиципаторне бюджетування в Торуні розвинено на нормальному рівні, – говорить головний спеціаліст відділу організаційної роботи Полтавської міської ради Леонід Донос. – Ми мали дві зустрічі в міській раді з представниками влади і громадськими активістами. Бюджет участі тут почали запроваджувати у 2013 році. Розпочинали з суми трохи більше шести мільйонів злотих, зараз на 2016 рік сума збільшилася на кілька тисяч. У місті визначили, що на ці потреби виділяють відсоток не від загального фонду міського бюджету, а 6 відсотків від податку на майно. 30 % цих коштів віддається на реалізацію загальноміських проектів і 70% – на локальні. Досить цікавий і, на мій погляд, правильний поділ коштів на місцеві проекти. Місто поділене на 13 мікрорайонів і половина суми іде пропорційно на кожен із них, 1/4 суми – пропорційно до числа жителів у окрузі і 1/4 розподіляється пропорційно площі округу. Ми будемо вносити пропозиції робочій групі, яка працює над упровадженням партиципаторного бюджету в Полтаві, щоб нам також дотримуватися цього принципу.

Велозупинка в Сопоті, обладнана за рахунок бюджету участі.
Щороку в березні в Торуні подаються проекти, які у квітні-травні проходять перевірку. До 5 червня складається список ідей для голосування, і в червні ж проходить голосування.

– Ми якраз були у той період, коли підбивалися підсумки голосування. Що важливо: для голосування виділяється дев’ять днів і в цей період повинно бути два вікенди, тобто чотири вихідних, щоб люди могли максимально взяти в ньому участь, – розказує Леонід Георгійович. – Голосування відбувається трьома способами: можна віддати свій голос в інтернеті на спеціальному сайті, заповнити паперовий бюлетень і кинути в урну для голосування у спеціально визначених місцях або відправити поштою лист за вказаною адресою.

У Торуні голосують мешканці з 16 років. У цьому процесі можуть брати участь не тільки люди, які тут постійно проживають, а й ті, хто знаходиться у місті більше 183 днів у році. Цим залучають до голосування студентську молодь.

У 2015 році було подано 170 заявок, 70 відсотків з яких пройшли перевірку позитивно, 7,6 відсотка завдань були або вже реалізовані, або стояли в планах міста. 21% завдань були не допущені до голосування у зв’язку з тим, що були неправильно заповнені формуляри. Один проект зняв сам автор.

За статистикою міської ради, половина поданих проектів зазвичай стосується спорту і відпочинку, чверть – доріг, автостоянок, автобусних зупинок і ще чверть – проведення семінарів, фестивалів у мікрорайонах.

– Нам показували один із реалізованих проектів – дитячий майданчик. Він суттєво відрізняється від наших: окрім гойдалок, там обладнують цікаві елементи – «піщаний завод», міні-поля для гольфу, гірки для скелелазіння, шахові дошки, фонтани, у яких можна дітям і батькам купатися, – розповідає Леонід Донос. – Із цими фонтанами взагалі пов’язана цікава історія. Коли у спеку діти купалися у звичайних міських фонтанах, поліція штрафувала за це батьків. Тоді люди в рамках партиципаторного бюджету ініціювали створення водограю, у який можна залазити, купатися. Один фонтан поставили за рахунок бюджету участі, а потім влада побачила, що людям це потрібно, і вже решту поставили за кошти міського бюджету. Видно, що люди бережливо ставляться до усього створеного для їх блага.

Відтак, ознайомившись більш детально з досвідом польських міст в реалізації партиципаторного бюджетування, полтавська ініціативна група, впроваджуючи проект на рівні міста, безперечно візьме до уваги саме ті кроки польських колег, які принесли максимально позитивний результат.

Сопот — місто на півночі Польщі, розташоване на березі Гданської затоки. Населення 39 тис. чол. За радянських часів було відоме як місце проведення щорічного фестивалю пісні, куди з'їжджалися виконавці із західних та соціалістичних країн. Тут роташований найдовший у Європі (515,5 м) дерев'яний морський пірс.

Торунь — місто в центральній Польщі, на річках Дрвенца і Вісла. Один із двох адміністративних центрів Куявсько-Поморського воєводства. Населення понад 200 тис. осіб. Жителі Торуня пишаються давніми традиціями, своїм земляком, великим астрономом Міколаєм Коперником, смаком торунських пряників і красою одного з найпрекрасніших у Європі Старого Міста, яке занесене до списку ЮНЕСКО.
Наталія Вісич, 03.09.2015, 10:591821
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад