25 березня 2019 • № 12 (1548)
Rss  

Героїчний льотчик Олександр Васько

Минулої суботи в Музеї авіації і космонавтики полтавці пошанували пам’ять нашого славного земляка Героя Радянського Союзу Олександра Васька з нагоди 95-ї річниці від дня народження. Зібралися ті, хто близько знав героїчного льотчика: його друзі, колеги, сусіди… Вони поклали квіти до меморіальної дошки Олександру Ваську на будинку по Першотравневому проспекту, вшанували його пам'ять хвилиною мовчання. Потім у залі музею, де розташована експозиція, присвячена герою, поділилися власними спогадами про людину, що прославила наше місто і в небі, і на землі.

Васько з Васьків

Його доля була звичною для сільських дітей того покоління. Народився 29 серпня 1920 року в селі Васьки Полтавського району, вчився у Пушкарівській неповній середній, а потім – у Полтавській середній школі № 8. Після закінчення семи класів вступив до школи фабрично-заводського навчання і 1939 року прийшов працювати на Полтавський паровозоремонтний завод газорізальником.

Усі хлопці тоді марили небом… Чкалов, Громов, Каманін, Ляпідевський, Леваневський, Байдуков – імена цих славних льотчиків були у всіх на устах. Усі були й під враженням таємничого зникнення літака Сигізмунда Леваневського, який наважився перелетіти до США через Північний полюс. А для Полтави він вважався своїм, бо жив тут з 1929 року, кілька років керував льотною частиною Центральної Всеукраїнської школи ТСОАВІАХІМу. 1939 року до аероклубу прийшов і Олександр Васько. Швидко опанував льотну справу, тож коли 1940 року хлопця призвали до лав Червоної Армії, потрапив до Чугуївської військової авіаційної школи, яку закінчив напередодні війни. До речі, у цей же час тут навчався і Іван Кожедуб, який стане пізніше найкращим радянським асом. З Васьком їх поєднувало багато спільного: вони були ровесниками, обидва сільські хлопці, обидва одночасно пройшли школу авіаклубів. Тож і їхні фронтові дороги не раз перехрещуватимуться…

Від перших боїв до переможного травня

Початок війни Олександр Васько зустрів у діючій армії. У складі 171-го винищувального авіаполку починав воювати на МіГ-3 – машині ще зовсім новій, неосвоєній, тож літати на цих винищувачах доручали лише кращим. Брав участь в обороні Тули, бився в небі над Ленінградом. А з жовтня 1942-го уже в складі 19-го авіаційного полку «пересів» на Ла-5. Загалом воював на Південно-Західному, Брянському, Калінінському, Західному, Воронезькому, 1-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Був поранений.

У вересні 1944 року частина перейменована в 176-й гвардійський винищувальний авіаполк, була переозброєна новітніми винищувачами Ла-7. На цій машині гвардії лейтенант Олександр Васько бив ворога у небі Польщі. А свої останні перемоги здобув уже наприкінці війни. Так, 17 січня 1945 р. у 24-х повітряних боях авіаторами 16-ї Повітряної армії було збито 18 ворожих літаків. І тоді особливо відзначилися уже двічі Герой Радянського Союзу майор Іван Кожедуб і його побратим лейтенант Олександр Васько. Назавжди запам’ятав він і 18 квітня – один із найнапруженіших днів напередодні Перемоги. Тоді льотчики 16-ї Повітряної армії провели 162 повітряних бої і знищили 151 ворожий літак, а сам Васько здобув дві повітряні перемоги.

Загалом же протягом війни гвардії капітан О.Ф. Васько здійснив 303 успішних бойових вильоти, провів 49 повітряних боїв, особисто збив 15 літаків противника і два в складі групи.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання завдань командування в боях із гітлерівськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і відвагу льотчику 176-го гвардійського Проскурівського Червонопрапорного орденів Олександра Невського і Кутузова винищувального авіаційного полку гвардії лейтенанту Ваську Олександру Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Покладання квітів до меморіальної дошки Олександру Ваську.
У небі Кореї

Після війни Олександр Васько продовжував службу в армії. Він був неодмінним учасником усіх повоєнних авіапарадів над Красною площею в Москві. А 1950 року йому присвоєна кваліфікація військового льотчика 1-го класу.

А потім почалися події на Корейському півострові. У війну між Північною і Південною Кореєю були втягнуті СРСР і США. Усі розуміли, що перемогу у цій війні зможе забезпечити тільки панування в небі, тому колишні союзники опинилися по різні боки фронту. Радянський Союз, як і американці, кинув у бій своїх кращих бойових льотчиків, котрі протягом трьох років билися над корейським небом. У складі рідного 176-го гвардійського винищувального авіаполку на посаді командира ескадрильї опинився там і капітан Васько. З квітня по вересень 1951 року здійснив близько 100 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив два F-86 і один F-80.

Так, 9 квітня 1951 року шість

МіГ-15 із його 2-ї ескадрильї атакувала два літаки-розвідники RB-45 під прикриттям десяти F-86. Противник уже виконав своє завдання і повертався на свою територію. Переслідуючи, група МіГів наздогнала їх, Ваську вдалося вийти в атаку на «Торнадо» і вразити його кількома снарядами, але добити його не дали «Сейбри». Ланка Васька вступила у бій з шістьма F-86, Ваську вдалося на зустрічних курсах розстріляти один із «Сейбрів», і той вибухнув у повітрі. У бою радянські винищувачі також втратили один літак.

Уранці 10 квітня чотири МіГ-15 під командуванням гвардії капітана О.Ф. Васька в районі Ансю виявили ланку штурмовиків F-80 зі складу 51-ї винищувально-бомбардувальної авіагрупи. Васько зі своїм веденим гвардії старшим лейтенантом Гоголєвим атакували і збили задню пару «Шутінг Старів». Останній «свій» літак збив 25 вересня 1951 року в районі Ансю, коли десять МіГ-15 атакували десятьох «Сейбрів», що переслідували китайські МіГи. Пара Васька атакувала трійку «Сейбрів» і він збив ще один F-86.

Всього за сумою двох воєн на рахунку Олександра Федоровича Васька 487 успішних бойових вильотів, 109 проведених повітряних боїв і 20 збитих літаків противника.

Після повернення на Батьківщину продовжував служити у Військово-Повітряних Силах. 1956 року закінчив Червонопрапорну військово-повітряну академію, служив на різних командних посадах у ВПС. Звільнився в запас у званні полковника у 1960 році, жив у Полтаві. Працював заступником начальника воєнізованої частини з попередження і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів «Укрнафти», вів велику військово-патріотичну роботу. Не випадково у 1980 році під час проходження факельної естафети Олімпіади-80 через Полтаву саме йому доручили запалювати вогонь у нашому місті.

Не стало Олександра Федоровича 23 серпня 2004 року. Він похований на Алеї слави Центрального кладовища Полтави.
Віталій Скобельський, 03.09.2015, 11:55727
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий