13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Художник побачить більше, ніж об’єктив фотоапарата

Читачі позитивно сприйняли завдання до двадцять першого етапу вікторини у вигляді картини Валерія Мозока.

«Художник бачить у природі набагато більше, ніж об’єктив фотоапарата», – написала у своєму листі читачка Тетяна Кириченко.

Ми намагалися вас трішки заплутати, адже в Полтаві є ще одне схоже місце.

– Моїм першим враженням було, що це вид з кінотеатру ім. І.П.Котляревського, – розповів Юрій Лавренко. – Он будинок на розі вулиць Жовтневої та Фрунзе, колишній «Гранд-Отель», фонтан до 1974 року був круглої форми, але ж, якщо далі кинути оком, стає зрозуміло... Там, у скверику, «сховався» пам’ятник М.В.Гоголю, фонтан знаходиться на Театральній площі, а бачимо ми частину вулиці Леніна.

Процитуємо деякі ваші відповіді щодо цієї картини і місця, зображеного на ній.

Тетяна Плахтій написала: «Картина Валерія Мозока, на якій він відобразив Полтаву, незрівнянна, вона наче оживає завдяки золотим рукам майстра. На картині ми бачимо місце, де полтавці любили відпочивати біля фонтана з тильного боку театру ім. М.В.Гоголя. Правда, відтоді місце трохи видозмінилося. Немає клумб, зображених на картині. Пам’ятник М.В.Гоголю, хоча й не видно, але ми підсвідомо відчуваємо, як він дивиться своїм пронизливим поглядом на театр і на пам'ятник Марусі Чурай».

А ось що розповіла Валентина Данько: «На Театральній площі доволі багатолюдно і це не випадково, адже по обидва боки вулиці Леніна знаходилася зупинка «Театральна», яку пізніше перенесли. Цікаво, що неподалік зупинки розташовувалася стоянка таксі, але руху тролейбусів таксисти не заважали. Фонтан раніше був круглої форми, а по центру – кам’яна квітка. У спеку біля нього можна було охолодитися, прогулятися, в очікуванні міського транспорту, посидіти на лавочках. У колишньому прибутковому будинку Зеккеля була наша улюблена «Кулінарія». Тут продавали сирі продукти, які при тобі ж готували, особливо були популярні сосиски, сардельки, коктейлі по 17 копійок, какао по сім копійок… Дві касирки сиділи, як на п’єдесталі, і могли поглядом охопити увесь зал. У цьому ж будинку був продуктовий магазин, де нині гастроном «Гоголівський». Далі по вул. Гоголя, 20, були популярні магазини «Квіти» та «Подарунки». Вдалині видно ще два будинки: державний проектний інститут «Міськбудпроект» (до початку ХХ століття – готель «Монголія») по вулиці Гоголя, 25, і житловий будинок із піцерією на першому поверсі по вулиці Леніна, 16. Тут розташовувалася дієтична їдальня № 30, де можна було смачно і дешево поїсти, і йти собі до кінотеатру «Колос».

Сім'я Солдатових-Панченків запримітила пару з дитячим візочком, яка рухається у напрямку театру: «У 1970-ті роки такі низенькі візочки вже були рідкістю. З’являлися сучасніші на високих колесах», – пишуть вони у листі.

– Щодо другої частини питання, то всі ми якимось чином причетні до образотворчого мистецтва. Бабуся згадала, що у повоєнному дитинстві вона полюбляла відвідувати книгарню на розі вулиць Фрунзе та Пушкіна, на стіні якої був зображений олійними фарбами сюжет казки Олександра Пушкіна «Казка про Золоту Рибку». У Полтаві переважна більшість художників – пейзажисти. У місті та області проводиться багато пленерів і виставок, де можна кожному вподобати собі пейзаж до душі. Мамі подобаються пейзажі Віктора Брикульця та молодого талановитого художника Дениса Городничого, доньці відразу згадалися її викладачі кафедри образотворчого мистецтва ПНТУ Павло Волик та Олександр Тарасенко, а мені – акварелісти Марина Рожнятовська та Анатолій Кривобоченко, – розповіла Оксана Панченко.

На фото 1 травня 1959 року: на якій вулиці під час параду знаходяться робітники бавовнянопрядильної фабрики? Що за будівлі видніються за їхніми спинами?
«Щодо пейзажистів, то знаю досить багато прізвищ. Але подія, коли я вперше познайомилася зі справжніми художниками, запам’яталася мені найбільше, – написала Світлана Федорова. – 28 травня 2011 року відбувся пленер із нагоди Дня захисту дітей та на підтримку акції «Облаштуємо дендропарк разом». Я навчалась тоді у художній школі, була учасником заходу. Майстер-клас нам провели відомі художники Полтавщини Марина Рожнятовська, Віктор Трохимець-Мілютін, Ігор та Ганна Велички, Віктор Старіков, Володимир Бенфіалов. Восени того ж року відбувся ще один пленер, але масштабніший. Також слід згадати Дениса Городничого та Наталію Корф-Іванюк, котрі вражають мене своєю творчістю».

Згадували читачі й таких художників як Анатолій та В’ячеслав Коркішки, Ігор Городніченко, Сергій Григор’єв, Сергій Гнойовий, Оксана та Олексій Іванюки, Володимир Бернацький, Микола Болюх, Ігор Каюрін, Микола Підгорний, Юрій Самойленко, Сергій Ступка. У творчому доробку всіх цих художників є пейзажі. А пейзажі Віталія Шаховцова, Андрія Сербутовського, Павла Горобця, Володимира Павлюченка вже стали творчою спадщиною не лише Полтави, а й усієї України.

Переможцями двадцять першого етапу вікторини «Знаю Полтаву» редакція обрала Валентину Данько за цікаві спогади та Тетяну Кириченко за гарний лист.

Запитанням до наступного етапу вікторини буде фото 1 травня 1959 року з сімейного архіву колишнього полтавця Валентина Шуєва.

На якій вулиці під час параду знаходяться робітники бавовнянопрядильної фабрики? Що за будівлі видніються за їхніми спинами?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 14.09.2015, 14:33968
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад