21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

«Забігав Сергій Назаркін…»

За довгі роки знайомства з Сергієм Назаркіним про нього можна так само довго й розповідати. А можна охарактеризувати лише одним словом – рух. А рух для нього – це і постійний творчий пошук, і рух у буквальному розумінні цього слова. Колись жартома він навіть сказав: «Фотокореспондента, як і вовка, ноги годують! А сидітимеш на місці, то жодна ідея не реалізується». І таке життєве кредо випрацювала в ньому не тільки власна неспокійна вдача, а й роки роботи фотокореспондентом провідних полтавських газет – «Вечірньої Полтави» і «Полтавського вісника».

Це тепер робота фотомайстра значно спростилася – ні тобі «чаклування» над різними фоторозчинами, ні проявлення плівок, ні ночей, проведених у тісненькій комірчині-лабораторії – біля фотозбільшувача і з пінцетом у руках над ванночками з проявником і фіксажем… Для Сергія Назаркіна все це знайоме фактично з дитинства, коли й почав захоплюватися фотографією.

– Чесно кажучи, я завжди заздрив художникам, – каже ювіляр. – Бо художник завжди може домалювати у своїй картині якусь характерну деталь, зрештою щось змінити, а в фотографії цього не зробиш. Усе є як є! Натиснув на затвор і цю мить більше вже не повернеш – ні той самий вираз обличчя людини, ні дитячу усмішку, ні удар футболіста… Навіть природа часом така мінлива, що не встигаєш і за нею: блискавка в небі, крапля дощу на склі, листок клена, який прилип там на якусь мить…

У редакції не раз жартували: «Назаркін, ти, мабуть, і спиш із фотоапаратом?!».

– Жарти жартами, а бувало й таке, – сміється Сергій Олександрович. – Бо скільки разів траплялося, що лишень закінчуєш сушити фотознімки після нічного «бдєнія» в лабораторії, а на вулиці вже й сонце зійшло… Передрімаєш на кріслі в обнімку з фотоапаратом, і вже час бігти на нову зйомку. Події не чекатимуть! Тому робота в редакції завжди змушувала бути напоготові, не розслаблятися… Не їв, не пив, а знімки в редакцію принеси! Доброю школою в цьому плані став для мене і «Полтавський вісник», де довелося працювати з такими зубрами журналістики, як Павло Стороженко, Володимир Денисенко, Валентин Посухов, Зінаїда Мироненко, Олександр Брусенський. Та й у фотосправі завжди мав добрих учителів, на яких рівнявся у газетній роботі. Це передусім відомі далеко за межами Полтавщини фотожурналісти Валерій Черкас, Аркадій Славуцький, Анатолій Улицький, вічної пам'яті Павло Здоровило та Михайло Першин.

Пригадую і я: вранці приходиш на роботу, а на столі відповідального секретаря уже лежать щойно віддруковані фотознімки… «Забігав Сергій Назаркін, ось залишив, – кажуть колеги. – А сам уже на іншу зйомку побіг…». І лише силует у кінці коридору, бувало, інколи можеш ще побачити!

Та попри ці вічні «побігеньки», є у Назаркіна одна, але така необхідна для фотомитця риса – уміння бачити! Бачити так, як може бачити лише він… Пейзаж, цікава людина, смішна сценка – хоч би як і куди поспішав, а нічого не пропустить пильне око фотомайстра. Тому й працюючи у газеті час від часу влаштовував персональні виставки різної тематики. А загалом їх так і не злічити! Лише цього року відбулося вже кілька, наприклад «Дитяча посмішка», «Мамина хустина».

І ось минулого тижня відкрилась ювілейна вже виставка в «Художньому салоні» Полтави. Ювілейна не за кількістю, а тому, що ювілей уже в самого – 60 років! І цього разу є що показати відвідувачам, бо кожна світлина то своєрідний шедевр, який, як і кожен художній твір, спонукає до роздумів, спогадів, адже й тут представлено фотознімки з тих чи інших відомих подій. Не випадково і сама виставка має назву «Життя як диво». Але, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому завітайте на виставку – не пошкодуєте!

Під час її відкриття ювіляра вітали директор «Художнього салону» Людмила Солодова, заслужений художник України Микола Підгорний, голова обласного відділення Спілки фотохудожників Віктор Матосов, голова Фонду підтримки талановитих дітей Віра Кальник, заслужений працівник культури України Герман Юрченко, старший науковий співробітник літературно-меморіального музею Івана Котляревського Валентина Скриль, а Іван Новобранець подарував Сергію Назаркіну та всім присутнім свої пісенні вітання.

А ми, вісниківці, ще раз хочемо побажати ювіляру міцного здоров'я, успіхів і удачі в здійсненні нових творчих планів, яких у Назаркіна набереться ще й на наступні 60 років! З ювілеєм!
Сергій Назаркін з онукою на руках (у центрі) на відкритті виставки в колі колег і друзів.
Віталій Скобельський, 17.09.2015, 15:02784
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень