18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

Пішки до здоров’я

Проходячи майже щодня в побутових справах декілька автобусних або тролейбусних зупинок, завжди бачу кільканадцять людей, що очікують свій міський транспортний засіб. Окрім осіб похилого віку, більшість при бажанні могла б дістатися до своїх пунктів призначення пішки.

От до таких осіб і хочу звернутися я, лікар-гігієніст з 60-річним стажем. Девіз звернення такий, який зазначений у назві статті.

Про велике значення для здоров’я пішої ходи в засобах масової інформації пишуть, мабуть, недостатньо, оскільки бажаючих скористатися своїм «транспортом» не дуже багато.

Нині існують численні клуби любителів бігу, спортивної ходьби, туристичних походів тощо. Усе це чудово і вище всіляких похвал. Та все ж найпростіший та найдоступніший засіб оздоровчого руху – звичайна ходьба, яка зміцнює і заспокоює нерви, поліпшує роботу мозку, рятує від зайвої ваги та надає бадьорості.

Кант ходив щодня по дві години, а Лев Толстой у 60-річному віці долав пішки по 300 км

Про значення ходьби для здоров’я багато авторів не лише писало, а й самі були прикладом. Про деяких із них хочу нагадати. Так, наставник давньогрецького філософа Платона вимагав від свого великого кмітливого учня та його ровесників не менше трьох годин швидкої ходьби за містом. Сам же наставник вранці за будь-якої погоди долав 25 кілометрів, хоча йому було вже за 60 років.

Ось що писав про значення ходьби великий німецький письменник та філософ Гете: «Усе найцінніше у сфері мислення, найкращі способи вираження думок приходять у голову, коли я ходжу».

Про це ж писав і знаменитий французький натураліст Жан-Жак Руссо: «Ходьба певною мірою оживляє і надихає мої думки. Залишаючись у спокої, я майже не можу мислити, необхідно, щоб моє тіло перебувало в русі, і тоді розум також починає рухатися». Відомий, популярний у багатьох країнах його співвітчизник Жорж Сіменон так писав про процес своєї творчості: «Де я не опинився б, я завжди багато ходив. Я повинен був, задерши голову, вдихати всілякі запахи, прислухатися до незліченного шарудіння навкруги, ловити уривки розмов, наповнювати образами свої очі…». Гадаю, що мав рацію грецький філософ: «Ходьба збуджує роботу мозку».

Відомий філософ Кант ходив щоденно по дві години у визначений час дня. За його появою педантичні німці перевіряли свої годинники.

Полюбляв тривалі прогулянки й Олександр Пушкін. Він часто ходив від Царського Села до Петербурга, а це не менше 30 кілометрів.

Значно більшу відстань – 300 кілометрів, від Москви до Тули – долав пішки Лев Толстой, коли йому було за 60 років, а в 67 років почав кататись на велосипеді й робив це до кінця життя.

Ходьба покращує розумову діяльність

Учені встановили факт: під час інтенсивного розумового навантаження надмірно підвищується тонус кровоносних судин головного мозку, вони звужуються, кровопостачання нейронів погіршується. Та фізичні навантаження помірної інтенсивності, наприклад ходьба, знижують надмірний тонус судин головного мозку та поліпшують кровообіг. Розумова діяльність не лише підвищується, а й покращується.

Усі розуміють значення ходьби для здоров’я, та не завжди вишукують час для неї. Вони більше ходили б, якби не зайва маса тіла, яку важко носити на ногах, якби не будо поганої погоди, якби не телевізор та інтернет, якби не гості, діти тощо. Та найголовніше «якби» – лінощі, брак сили волі. Дрібниці, правда? Так пройдімо вранці на роботу, вийшовши трохи раніше, здолаймо хоча б частину шляху трохи повільніше з роботи, а вже ввечері з дітьми години дві погуляймо, не тупцюючи біля гойдалки, а ПОХОДІМО.

Починати піші прогулянки необхідно з дуже невеликим навантаженням: вісім-десять хвилин повільної, розміреної ходьби з глибоким диханням: на два кроки – вдих, на три-чотири – видих.

У людей, які довше рухаються, більш ефективно функціонують усі органи, зокрема серце. У здорової дорослої тренованої особи серце витримує фізичне навантаження у 20 разів більше, ніж нетренованої людини з такою ж вагою тіла. Це спостерігається також і серед тварин. У диких тварин вага серця більша, ніж у їхніх свійських «родичів»: у зайця у 2,5 разу порівняно з кроликом, у вовка у 2,5-3 рази порівняно з собакою, у дикого кабана, порівнюючи зі свинею, у 3-4,5 разу.

Академік Микола Амосов у своїй праці «Правила скелетних м’язів» доводить, що робота м’язів активізує всі функції організму, та головне – відбувається тренування психіки. Також доведено, що життя залежить від напруження м’язів, пов’язаних з їхнім способом існування. Він же наводить і дані тривалості життя видових пар кролик і заєць, корова і кінь, пацюк і білка: у перших тривалість життя у два-три рази коротша, ніж у других, хоча вікові пари мали приблизно однакову масу тіла.

Під час фізичної роботи в кілька разів зростає кровообіг, продуктивність серця, його тренованість. Те ж саме стосується і судин, вони тренуються від пульсової хвилі, підлягає тренуванню і кістково-суглобова система.

Скільки треба ходити для підтримання і зміцнення здоров’я?

Спеціалісти рекомендують, як правило, десять кілометрів на день, але з урахуванням різного зросту людей змінюється і відстань. Тож японці радять міряти добову потребу ходьби кроками – десять тисяч кроків. Молодим особам трохи більше, літнім – менше. З повагою звертаюсь до тих, хто перетнув 80-річний рубіж. Ходити обов’язково треба щоденно вранці та ввечері. Не важливо, як далеко ви пройдете, але обов’язково щоденно, за будь-якої погоди, сам переконався в цьому, коли шість років тому подолав названий віковий рубіж. Рух, зокрема ходьба, – це здоров’я.

Микола Ковган, кандидат медичних наук
Іван Мольченко, 05.10.2015, 14:09383
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад