13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

У меліоративному технікумі «замаскувалися» дві модернові будівлі

Площу Леніна у Полтаві створили відразу після війни. Про те, що на її місці були руїни двох кількаповерхових будинків, пошти й телеграфу, уже згадувала рубрика «Ретро-погляд». У перспективі тут планували встановити пам’ятник вождеві пролетаріату, а відтак для архітекторів міста були поставлені підвищені архітектурно-планувальні вимоги до реконструкції будівель, що оточують цю площу. Вулиця Ново-Пролетарська (з 15 квітня 1961 року – Гагаріна) була на той час однією з основних магістралей міста. На ній запланували розмістити головну громадську споруду, яка мала створити архітектурний фон нової площі – будинок технікуму землевпорядження та меліорації за адресою вулиця Ново-Пролетарська, 3.

Досліджуючи фотографії з архіву архітекторів Павленка та Вайнгорта, кандидат архітектури Артур Ароян дійшов цікавого висновку.

– На знімках реконструкції меліоративного технікуму на вулиці Гагаріна (колишня Ново-Петровська – назва до революції) видно два спалені будинки у стилі модерн. Якщо ми подивимося на це місце сьогодні, побачимо лише один такий будинок (Гагаріна, 3), – зацікавився Артур. – Обидва будинки дещо схожі – це типовий європейський модерн початку ХХ століття. Один триповерховий, інший двоповерховий. Характерні риси обох будинків – симетричність фасадів, використання стовпчастих парапетів («ріжок») і рустованих пілястр. До речі, такі самі ознаки має будинок на Гагаріна, 3. Однак архітектурне рішення його фасаду викликає багато запитань. Наприклад, чому фасад розчленовано на нерівномірні фрагменти пілястрами, чому вікна третього поверху мають різні завершення (половина фасаду має аркові, а половина звичайні, лише з арковим обрамленням стіни), чому висота цоколю на лівій половині будівлі відрізняється від правої? Аналізуючи ці незрозумілості й порівнюючи із фасадами спалених будинків, зі своїми колегами дійшли висновку, що будівля аграрного коледжу – просто перебудована споруда із двох модернових будинків. Це видно по співвідношенню віконних прорізів, наявності арок, закладених широких модернових вікон у правій частині фасаду й повному збігу дворових фасадів. Крім того, враховуючи, що правий будинок був двоповерховим, стає зрозуміло, чому вікна третього поверху коледжу так відрізняються. На жаль, стиль модерн довгий час вважали буржуазним і вульгарним не лише в СРСР, а й усьому світі. Тож часто будинки зносили або повністю перебудовували, допоки ЮНЕСКО наприкінці 1980-х не почало порушувати питання охорони пам'яток модерну як пам'яток Всесвітньої культурної спадщини.

Ознайомившись із такою цікавою версією, ми вирішили знайти її документальне підтвердження і звернулися до Державного архіву Полтавської області. Там відшукалася справа Р-5764 №118 за 1948 рік «Відновлення й реконструкція будівлі технікуму землевпорядкування та меліорації в Полтаві по Ново-Пролетарській, 3». В описі, зробленому від руки, а не на друкарській машинці, усе ж вдалося розібрати, що проект відновлення складається з двох коробок (триповерхової та двоповерхової) з невеликим підвалом, розташованим під ними. Обидві коробки збудовані в стилі модерн приблизно в 1908–1912 роках і мають досить непривабливий вигляд. Конструкції перебувають у задовільному стані, придатному для відновлення.

Довго і зважено полтавські архітектори шукали достойний проект оформлення громадської будівлі, та так і не знайшли. Потрібно було представити ескізний проект з урахуванням часткової надбудови однієї будівлі й реконструкції фасаду. Тому оголосили товариський конкурс.

У наказі про оголошення конкурсу за підписом начальника архітектурно-планувальної майстерні С.І.Фуршмана від 17 листопада 1948 року значиться: «Враховуючи важливість архітектурного оформлення фасадів будівлі на Ново-Пролетарській, 3, що виходить на площу Леніна, оголошую відкритий конкурс на ескізний проект вирішення фасадів. Строк виконання робіт – один тиждень. Перша премія – 500 крб, друга – 300. За переможцем закріплюється право на подальшу розробку проекту. Серед умов: мати на увазі реальність виконання реконструкції фасаду, бажане застосування місцевої теракоти, частково майоліки та облицювання плитами. Необов’язково фасад об’єднувати в один об’єм, допускається розчленування».

У товариському конкурсі взяли участь полтавські архітектори Шумілін (представив чотири варіанти), Явніков (один), Квітко (два), Крачмер (два) та помічник архітектора Лобода (три). У фінал вийшли Шумілін (обрали другий, третій, четвертий варіанти) та Лобода (перший варіант).
На фото 1961 року: головна громадська будівля вулиці Гагаріна.
Журі конкурсу вирішило, що перша премія не може бути присвоєна жодному з проектів, а присудили дві другі премії Шуміліну й Лободі. Проте архітектурній майстерні рекомендували проект Лободи як такий, що «має у своїй основі більш економічні рішення та реальні можливості виконання фасаду».
8 лютого 1949 року комісія з керівників сільськогосподарських навчальних закладів області, переглянувши планувальне рішення, запропонувала лише розширити двері головного входу з розрахунком, що буде навчатися контингент близько 500 чоловік. Тож що мала собою являти всередині будівля технікуму? Головний вхід – зі сторони площі Леніна, при вході вестибюль із гардеробом для речей, нагору ведуть тримаршеві східці, ліворуч коридор шириною 2,2 метра. Два виходи на подвір’я. На першому поверсі: бібліотека, читальний зал, навчальні кабінети, кімната для сторожів, чоловічий туалет із курилкою. Другий поверх: кабінети директора та завуча, канцелярія, бухгалтерія, жіночий туалет. Третій поверх: зала для зібрань, парткабінет, профком і… знову чоловічий туалет із курилкою.

На ескізі технікуму, який розробив помічник архітектора Лобода, фасад прикрашає дата спорудження «1950», але на нинішній будівлі бачимо «1953».

У «Зорі Полтавщини» 1952 року з’явилося перше оголошення про набір учнів у Полтавський технікум землевпорядження й меліорації, який у народі називали меліоративним. У 1954 році в подібному оголошенні заклад значиться як Полтавський землевпорядний технікум, у 1956-му – Полтавський технікум землевпорядження. В історії аграрно-економічного коледжу Полтавської державної аграрної академії написано: «У 1957–1958 навчальному році відбулося злиття Полтавського землевпорядного технікуму з Полтавським сільськогосподарським технікумом плодоовочівництва, землевпорядкування і бухгалтерським». У путівнику «Полтава» 1963 року серед навчальних закладів міста «меліоративний» технікум уже не значиться. У цьому матеріалі про будівлю на Гагаріна, 3, було більше технічної інформації, та все ж хотілося почути живі спогади наших читачів. Тож випускники Полтавського меліоративного, озвіться. І, можливо, якось ми окремо присвятимо матеріал технікуму, розкажемо про життя, навчання чи… курилку.

Консультант: кандидат архітектури Артур Ароян
Володимир Сулименко, 05.10.2015, 15:05960
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад