24 червня 2019 • № 25 (1561)
Rss  

«Нове життя старим лялькам»

Така назва нового проекту, започаткованому відділом мистецтв ПОУНБ ім. І. П. Котляревського. І першою в ньому дебютувала ІннаПузирьова. Пані Інна за фахом інженер-електромеханік електроприводу й автоматизації виробничих процесів. Вона закінчила у м. Баку Азербайджанський інститут нафти і хімії ім. М. Азізбекова. Нині пані Інна працює оператором на одному з міських сайтів. У її родині всі інженери. Батько Ельдар Сергійович, кандидат технічних наук, лауреат премії ради міністрів СРСР. Молодша сестра Ірина, інженер, вона – хімік-технолог. Вже 25 років життя цієї великої родини вірменів пов'язане саме з Полтавою. Здавалося б звідки у родині технарів таке захоплення ляльками у старшої доньки, яка давно стала мамою та бабусею.

Лялька – одна з найдавніших іграшок людства, її справедливо називають суперіграшкою, оскільки протягом тисячоліть вона не втрачає своєї актуальності.Одягнена лялька супроводжує людину протягом усього життя. У дитинстві – це одна з найулюбленіших забавок, найбажаніший подарунок. Згодом, у дорослому віці лялька стає для багатьох цікавим, гарним сувеніром, окрасою побуту. Майже у кожної дівчинки була в дитинстві улюблена лялька. Можливо, вона і зараз стоїть на видному місці в квартириі уже в дорослої жінки, яка давно стала сама матір'ю, а то і бабусею. А може, вона десь на горищі у якій-небудь коробці серед всілякого вже непотрібного мотлоху, старих іграшок, лахів, черевиків. Давайте згадаємо, чим сьогодні бавляться наші дівчатка? З полиць іграшкових крамниць на нас дивляться такі ляльки, що дорослому страшно взяти в руки. Найпопулярнішою серед малечі вже впродовж довгого часу залишається лялька Барбі, яка народилась в Америці понад півстоліття тому.У мене ніколи не було ляльки Барбі, її не було в жодної з моїх подруг, і ми нічого про неї не чули. Моє дитинство, як і пані Інни, припало на 60-і роки. Ми гралися « пупсиками»: у коробках з-під шоколадних цукерок кожна маленька хазяйка з любов'ю облаштовувала маленьку квартирку для своєї лялечки, з шафами із склеєних сірникових коробок, ліжечками із більших упаковок з-під недорогих парфумів. У радянських магазинах можна було за 40 копійок купити ванночку для пупсика, пластмасовий столик. Ми моделювали їм одяг з кольорових клаптиків тканини ( о,як ми хизувались одна перед одною, коли в нашій колекції клаптиків з'являлась парча, гіпюр, оксамит. Це означало. що твоя маленька лялечка наймодніша, у неї буде найгарніша спідничка ( оксамитовий кружечок з діркою посередині)! Звичайні пластмасові пупси були незрозуміло якої статі, і ми собі самі призначали: ось цей буде дівчинкою, ось цей – хлопчиком. Усі наші пупси – були дітьми. Це – головне. Вони ходили одне до одного в гості, влаштовували лялькові свята.

А захоплення ляльками в Інни Ельдарівни розпочалося з подарованої колекції листівок, де були зображені ляльки у національних костюмах. От тоді вперше у дівчинки виникла ідея зробити щось самій. Але спочатку було навчання, потім сім`я, діти, онуки і лише 15 років тому вона нарешті зробила свою першу ляльку – Марію Стюарт. Це єдина вціліла лялька її молодшої сестри Ірини, яка завітала на захід у бібліотеку, та розповіла, що для неї лялька в новому образі, як спогад про дитинство, про рідний дім, про батьківщину. Відтоді розпочалося перевтілення ляльок у янголів, фей, казкових персонажів. Цікаво, що коли Інна Ельдарівна шиє одяг, то знає усі нюанси народних костюмів, про це поділилися земляки винуватиці свята з вірменської діаспори. Кожна лялька має не лише свою історію життя , а й перевтілення. Єдине, що об'єднує їх це те, що вони створені зі речей які зазвичай відносять на смітник, або іншими словами - зі сміття. Проте не зважаючи на таку "бідність" матеріалу, роботи виглядають дуже стильно та непередбачувано. В будь-якому разі краще все побачити на власні очі. І Ви, шановні читачі, можете це зробити завітавши у відділ мистецтв бібліотеки, де показана колекція ляльок Інни Пузирьової. Цікаво, що представляла майстриню на заході у бібліотеці Наталка Сташкевич, педагог і художник, яка навчала дітей Інни у студії образотворчого мистецтва «Соняшник». Вона познайомила присутніх з усіма членами родини, де кожний не позбавлений талантів. Зокрема пані Наталія мовила:

- Ми вже не один рік дружимо сім`ями. Це глибока та цікава жінка, яка прекрасно знає історію та культуру вірменського народу, пише вірші, а ще вишиває і чудово готує.У неї доглянуті троє онуків та кішка. А лялькам одяг вона шиє вночі. Інна не помітила, як захопилася створенням образів. Шити одяг для ляльок, на перший погляд, легке заняття. Утім це зовсім не так. Інна Ельдарівна, як ніхто інший, знає, скільки треба натхнення, терпіння і вільного часу, щоб створити справжній шедевр. До того ж вона робить новорічні костюми для усіх дітей в родині.

На презентації виступили наймолодші члени родини у костюмах улюблених дитячих героїв, які пошила пані Інна, чим внесли казкову ноту у свято ляльок.

Оксана Кравченко, 09.10.2015, 12:09654
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень