19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Тут навчалися цілі династії

9 вересня Полтавська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 відзначила 110 років із часу заснування.

Нині до ошатної будівлі поспішають сотні учнів, щороку переступають поріг розгублені першокласники, виходять у доросле життя випускники. Цей круговорот, перерваний тільки війною, триває з 1905 року, коли тут розташовувалося земське початкове народне училище.

Ювілей, за шкільною традицією, святкували випускники школи, колишні та нинішні вчителі і просто друзі. Головний організатор свята – директор школи Тамара Жага – нагадала, чого вдалося досягти за останні роки. Серед досягнень – талановиті учні-призери міських і всеукраїнських олімпіад, відкриття музейної кімнати історії школи та народознавства, проект «Школа любові й добра», заснування вокального колективу учителів, разом з яким Тамара Михайлівна виступила на сцені.

Щоб пригадати свої шкільні роки, до мікрофона виходили й випускники школи. На свято завітав директор Полтавського музичного училища імені М.В.Лисенка, випускник ЗОШ №5 Микола Демченко.

– Я зайшов у школу, куди колись привели мене батьки, і відчув, що змінилося дуже багато, – зазначив він. – Матеріальна база стала сучасною, відповідає всім вимогам, але кожен куточок, кожен клас нагадує ті чудові, щасливі дні, коли я навчався тут. Низько схиляю голову перед прекрасними вчителями, які сидять зараз переді мною. У здобутках кожного з нас – ваше серце, ваша душа.

Його слова доповнили своїм виступом вихованці музичного училища. Привітання лунали й від представників Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського. І звісно, не лишилася осторонь міська влада, яка завжди підтримувала розвиток навчального закладу. Полтавський міський голова Олександр Мамай теж долучився до привітань:
– Шановні батьки, я висловлюю подяку вам усім за ваших дітей. Майбутнє нашого міста і країни саме в їхніх руках. Наш з вами обов'язок – зробити так, щоб вони не відчули всіх негараздів, які є в нашій країні та в світі, щоб їхнє дитинство згадувалось їм яскравими фарбами. Шановні вчителі, дякую вам за те, що ви є, що вкладаєте в учнів не тільки свою мудрість, а й свою душу! Зі святом вас, із 110-річчям!

Були на святі навіть представники цілих династій, чиє життя пов’язане зі школою №5. Одна з них – Любов Акіменко, учитель біології, яка не лише закінчила цей заклад, а й віддала йому 50 років невтомної праці.

– Коли приходжу сюди, мені здається, що провела тут усе життя, – говорить вона. – У перший клас пішла 1939 року, а після випуску закінчила Полтавський педагогічний і повернулася до рідної школи вже як учитель. Тут пропрацювала 50 років, тут училися мої діти і тепер навчаються онуки. Мабуть, усе завдяки чудовому колективу, завдяки моїм учителям я і полюбила цю професію. Приміром, моя перша вчителька, Юлія Анатоліївна Ткаченко, навіть говорити мене вчила – я тоді не вимовляла шиплячих звуків. А як вона вчила нас букви виводити… Це треба було бачити. Нині й багато моїх учнів продовжили педагогічну справу.

Тепер і учні, і випускники школи сподіваються зустріти ще не один ювілей у рідних стінах.
Сергій Лещенко, 15.10.2015, 14:272581
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень