10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Шістнадцятий квартал ще досі забудовується

Відрізок Жовтневої вулиці Київського району Полтави, що пролягає по обидва боки від Каштанової алеї, забудовується досі. Так, за останні роки тут з’явився готель, сучасні офіси двох державних банків, скоро стане до ладу найвища будівля міста, сюди перенесли пам’ятник Ватутіну. На зупинці «Університет» нарешті розібрали паркан, і люди побачили новий торговельний центр.

А раніше на цьому відрізку були самі одноповерхові будиночки, як на Жовтневій, 59. Нині він стоїть, боязко притиснувся до свого молодшого триповерхового брата, в очікуванні своєї подальшої долі.

Відбудована на початку 50-х років Каштанова алея була чи не єдиною архітектурною пам’яткою цього району. А так до серйозних справ у міської влади руки не доходили. У другій половині 50-х з’являлися різні вкраплення, як-то житлові п’ятиповерхівки заводів м’ясного устаткування, турбомеханічного та м’ясокомбінату, встановили пам’ятник Зигіну, а в 1960 році відкрили Будинок культури бавовнопрядильної фабрики. Щоб зрозуміти, який це мало вигляд із висоти пташиного польоту, гляньте на панорамне фото у книзі «Соціалістична Полтавщина» 1961 року видавництва.

Дещо звузимо масштаб нашої розповіді й опишемо район зупинки «Університет». На планах забудови Полтави 60-х років цей район значився як квартал №16 і був обмежений вулицями Жовтневою, Сінною, Желвакова та Київським провулком.

– Будинків у цьому кварталі було небагато, тому коли ми у 1959 році з мамою навідували сестру у «турбінці» (лікарня №5), ходили навпростець, – пригадує Віктор Форманчук. – А роком раніше запам’яталося відкриття в цьому районі першого в місті магазину самообслуговування. Ото була дивина – береш сам фасований товар і несеш на касу.
На фото 1967 року: такі будинки займали територію нинішнього Полтавського університету економіки й торгівлі та зупинки «Університет».
Ці слова підтверджує і заслужений художник України Микола Підгорний: «Ми школярами бігали в цей, так би мовити, прообраз супермаркету, а ще поруч була книгарня. А ще раніше поряд в одному з магазинчиків торгували гасом. У наступному більшому будинку, який розташовувався на місті нинішніх «Кулиничів», був спершу магазин «Меблі», а потім – «Готовий одяг».

Справді на картах-схемах традиційної легкоатлетичної естафети на призи «Зорі Полтавщини» і місце вказувалось як фірмовий магазин «Готовий одяг», на цій ділянці передавали естафетну паличку. Так було в другій половині 1960-х і на початку 1970-х років. А перше фото цього будинку, перед яким зібралася купка людей, можна було зустріти на сторінках «ЗП» у 1960 році. Підпис до знімку був таким: «28 травня на розі вулиць Жовтневої і Сінної тисячі (!) полтавців слухають по радіо виступ товариша Хрущова на всесоюзній нараді передовиків змагання бригад і ударників комуністичної праці». На фото на будинку, до речі, видніється вивіска «Меблі».

– Там справді у 50-х був магазин «Меблі», а потім він переїхав на Соборний майдан, 15. Тепер на Соборній моя рідна фірма АКБІ і Спілка архітекторів, – розповів Юрій Борблик. – На Сінній була їдальня, яка, здається, називалася «Блинная» (видно на старому фото праворуч). Пиво там було смачне. Будинок зруйнували, як зводили навчальні корпуси кооперативного інституту.

– Я теж пам’ятаю цю їдальню, а поруч біля неї тир і Дошка пошани, на якій було фото моєї сестри, – приєднується Юрій Лавренко. – Варто додати, що в одному з невеличких магазинчиків під назвою «Мелодія», який був у районі нинішньої зупинки «Університет», я купував платівки. Запам’ятався продавець – палкий футбольний уболівальник.

Згодом звання «людного місця» перебрала на себе школа №5, саме поруч із цим навчальним закладом і зробили в 1962 році зупинку для першого у Полтаві тролейбуса.

Будинок колишнього магазину «Меблі» так описав кандидат архітектури Артур Ароян: «Будівля є зразком торговельної та виробничої архітектури початку ХХ сторіччя. Це так званий раціоналістичний модерн, для якого характерні сухі прямі лінії, великі, іноді квадратні вікна та ламані парапети. Фактично це перехідний етап від модерну до конструктивізму. Слід сказати, що в Полтаві таких будівель украй мало: одиничні екземпляри на Центральному ринку (магазин «Ельдорадо») та обласній лікарні (харчоблок). Відомо, що на початку ХХ сторіччя уздовж вулиці Куракінської (нині частина Жовтневої, де Каштанова алея) формувався промисловий район міста. Він розширювався протягом довоєнного періоду. Генплан Полтави 1935 року фіксує наявність великої кількості залізничних колій, які йшли уздовж алеї й завертали у квартали. Такі колії були навіть на території нинішнього майдану Незалежності. Разом із промисловими спорудами активно будувалися торговельні заклади уздовж Жовтневої. Після війни за ініціативи головного архітектора Полтави Лева Вайнгорта промисловий район було винесено на Браїлки за залізницю Полтава – Київ. Напівзруйновані виробничі та складські будівлі на Жовт-
невій демонтували, торговельні та житлові реконструювали. Так зберігся і цей будинок. Однак згодом поступово і ці залишки дореволюційної забудови почали зносити. Вони не вписувались у багатоповерховий фронт забудови вулиці, а їхня архітектурна цінність не була доведеною (та й у більшості випадків її справді не було). Хоча цей будинок і є цікавим представником перехідного періоду 10-х років ХХ сторіччя, його так само спіткала доля сусідів.

Будівлю знесли на початку 2000-х років. До теми забудови інших кварталів Київського району ще повернемося в наступних випусках.

Консультант – кандидат архітектури Артур Ароян.

Володимир Сулименко, 15.10.2015, 15:371147
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад