12 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Продукцію «Полтавчанки» якось придбала Софі Лорен

Вивчаючи історію вулиці Балакіна, учні Полтавської школи №7 завітали на виробничо-художнє об'єднання «Полтавчанка» і сфотографувалися біля прохідної цього підприємства – таку єдину й правильну відповідь давали наші читачі на запитання 24 етапу вікторини «Знаю Полтаву».

В альбомі, який зберігається в музеї школи №7, учні розповідають цікаві факти з історії підприємства, які не зустрічалися в офіційних джерелах раніше. Тут сказано, що «Полтавчанка» – це колишня фабрика меблів, яка в перші місяці війни виготовляла макети винищувачів. Після відновлення будівлі там розташувалася фабрика ім.Лесі Українки. У 1981 році 34 виробам присвоєно «Знак якості» (підодіяльники, наволочки, скатерті, рушники, фартухи), 24 працівники відзначені званням «Майстер золоті руки».

Гортаючи підшивки «Зорі Полтавщини», першу згадку про підприємство зустрічаємо у 1956 році, а саме фотофакт: «Великим попитом на Полтавщині та за її межами користуються жіночі блузи і чоловічі сорочки, вишиті працівниками полтавської промартілі ім.Лесі Українки. На фото: вишивальниці Марія Дерев'янко, Катерина Свинаренко та Олександра Варяниця». У 1957 році видання пише, що в промартілі діють цехи машинної вишивки, килимоткацький цех, цех ручної вишивки, де виготовляють унікальні художні речі на республіканську виставку: рушники, чоловічі сорочки, настільні й постільні гарнітури, оздоблені народною вишивкою. Працівники артілі оформляли виробничі цехи, святкові колони, писали заклики, транспаранти.

У 1958 році відбулася знакова подія: Укр-художпрофспілка саме в Полтаві провела виробничо-технічну конференцію з вивчення досвіду полтавських вишивальниць, приїхало багато делегатів. У 1964 році у ЦУМі відкрили відділ пром-артілі, у перший день продали товару на суму понад 600 крб. У 1971 році на фабриці відкрито дільницю різьблення по дереву. У замітці згадується директор підприємства П.Г.Матвєєв та головний художник О.Т.Малинська. Перші вироби направили в магазин «Українські сувеніри». Того ж року створили виробничо-художнє об'єднання «Полтавчанка», куди увійшли решетилівські, новосанжарські, лубенські, кременчуцькі та великосорочинські колективи, а також 20 бригад надомників.

Зміну назви підприємства, звичайно ж, мовчки «проковтнули», але подобалося це далеко не всім. Так, у публікації «Любімо і шануймо», на-друкованій у газеті «ЗП» 1972 року, знаний письменник-гуморист Олександр Ковінька писав: «Урочисто й шановно в Полтаві відзначили 100- річчя з дня народження геніальної поетеси Лесі Українки. Цю знаменну дату почесно святкували і на фабриці української народної вишивки ім.Лесі Українки. Одсвяткували. Підходимо до дверей фабрики і не віримо очам своїм – нема імені Лесі Українки. Одгвинтили і причепили: «Виробничо-художнє об'єднання «Полтавчанка». Назвою «Полтавчанка» нас не здивуєш. Оцю неправдиву назву замість правдивого «Полтавка» ліплять де треба, а де й не треба».

Це фото з архіву Євгена Колганова, колишнього директора Полтавського театру. Тут він разом зі знаними українськими артистами на тлі споруди, якої вже немає. Яких орієнтовно років це фото, кого ви на ньому впізнали, у якому місці Полтави побували артисти?
Відразу ж у день виходу «Полтавського віс-ника» з оголошенням вікторини в редакцію без зволікань зателефонував Анатолій Головко, який з 1974 по 1990 роки працював на «Полтавчанці» старшим інженером-будівельником.

– Можу уточнити дату цього знімка. Прохідна підприємства збудована в 1976 році, а мозаїку із зображеннями рушничка і півника виклали в 1977 році. До цього тут стояла старенька глиняна хатинка, – розповів Анатолій Іванович. – За час перебування на посаді скажу, що підприємство розбудовували господарським способом. Реконструювали цехи, потім побудували котельню, підстанцію. До цього навіть туалет був один на весь двір, а на підприємстві в Полтаві працювали 600 чоловік. Територія фабрики охоплювала десь півтора гектара. Швейне обладнання високоякісне, були японські машини, спеціальні тамбурні машини шили тюбетейки. На роботу в основному працівники ходили пішки, але курсував автобус №9. Багато фабрикантів жило в гуртожитку на вулиці Карла Маркса або ж будинках неподалік на Балакіна. «Полтавчанка» шефствувала над школою №7 і дитсадком «Вишенька».
Пізніше зателефонував у редакцію читач Василь Брюханов, який на фото упізнав свою, нині покійну, дружину Олександру.

– Вона розповідала, що приходили якось на фабрику школярі і майстер попросила їх разом сфотографуватися біля прохідної, – каже Василь Васильович. – У дитсадок «Вишенька», що був неподалік фабрики, ходили наші діти.

Наша постійна читачка Тетяна Кириченко у своєму листі нагадала відому історію, коли під час зйомок поблизу Полтави фільму «Соняшники» знаменита італійська кінозірка Софі Лорен завітала до «Українського сувеніра». На батьківщину вона тоді повернулася з чудовими полтавськими сувенірами.
«Вироби «Полтавчанки» знані в усьому світі, а останнім часом на них зріс попит, адже в місті стали проводити паради «Полтава вишивана». Підприємство має фірмовий магазин «Український сувенір» на Комсомольській, 19-А», – цитуємо лист Тетяни Кириченко.

Дякуємо також Тетяні Плахтій за надіслане фото сучасного вигляду прохідної фабрики «Полтавчанка». Переможцем 24 етапу вікторини редакція визначила Анатолія Головка.

Запитання до наступного етапу вікторини «Знаю Полтаву». Це фото з архіву Євгена Колганова, колишнього директора Полтавського театру ім.М.В.Гоголя. Тут він разом зі знаними українськими артистами на тлі споруди, якої вже немає. Яких орієнтовно років це фото, кого ви на ньому впізнали, у якому місці Полтави побували артисти?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 22.10.2015, 13:591568
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад