19 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Берегині нашого зору

Нещодавно відзначався Всесвітній день зору, започаткований за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Ця дата ще раз засвідчує глобальну увагу до проблем зору. За даними Міжнародного агентства з профілактики сліпоти, близько 284 мільйонів людей на планеті мають проблеми із зором, з них 39 мільйонів не бачать зовсім! Хвороби очей вражають понад 19 мільйонів дітей. Близько 80% випадків сліпоти можна було б уникнути у разі своєчасного лікування. А як справи з лікуванням хвороб зору в Полтаві?

Інна Мільгевська, в. о. завідувача відділення обласної клінічної лікарні, лікар-хірург вищої категорії:
– Міська й обласна влади завжди нам допомагали у придбанні нової апаратури, сучаснішої й досконалішої, котра може поставити Полтаву на один щабель з іншими європейськими й навіть світовими провідними клініками. Власне, маємо зовсім новий мікроскоп, нову факомашину та платформу для вітреоретинальних операцій (тобто операцій на сітківці ока – по усуненню катаракти, глаукоми та інших тяжких недуг. – Авт.). Тепер нашим пацієнтам не треба їхати, щоб їм надали хірургічну допомогу в офтальмологічних центрах Києва або Одеси. Усе робимо тут, на місці й самі – найскладніші очні операції, для виконання яких раніше полтавці не мали ні достатньої кваліфікації, ні належної техніки. Тепер лікарі можуть робити речі, котрі раніше видавалися фантастикою.

Вікторія Ряднова, кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри офтальмології Полтавської УМСА.
Вікторія Ряднова, кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри офтальмології Полтавської УМСА:
– У Полтаві центр лазерної хірургії з'явився раніше, ніж навіть у деяких інших крупніших українських містах, відомих своїми науково-освітніми традиціями… Сталося це ще в 1994 році. З того часу центр багато разів оновлювався технікою.

Приміром, я пригадую випадок кількарічної давнини: бригада полтавських лікарів виїхала на терміновий виклик, на тяжке ДТП, де були численні потерпілі, причому з дуже складними травмами. З Києва прибула теж «аеромобільна бригада», котра складалася… усього з двох лікарів! Але столичні колеги були технічно настільки озброєні, що з того часу ми забули про усталений лікарський термін про нетранспортабельних потерпілих. Тепер ми й самі маємо такі ж, необхідні в найбільш екстремальних випадках прилади й апаратуру.

Працівники кафедри офтальмології полтавської УМСА постійно бувають «на виїздах» у різних районах Полтавської області. Там регулярно виявляють хворих з офтальмологічною патологією для госпіталізації в очне відділення, про яке йдеться. В обласній же лікарні вже стаціонарно виконуються всі види оперативних втручань та курси консервативного лікування. За участі наукових працівників кафедри в лікувальних закладах міста та області впроваджені нові методи діагностики. На базі офтальмологічного відділення ПОКЛ сьогодні виконуються флуоресцентна ангіографія, оптична когерентна томографія, статична комп'ютерна периметрія та нові мікрохірургічні методи лікування. Це факоемульсифікація катаракти, хірургія глаукоми, вітреоретинальні втручання. Кафедра надає й інші види консультативно-діагностичної допомоги населенню області. І це, до речі, значною мірою компенсує «планове скорочення» ліжко-місць у самій лікарні.

Інна Мільгевська:
– За минулі роки з'явилася і розгалужена мережа приватних клінік. На жаль, їхніми послугами можуть скористатися далеко не всі. Але ці медичні заклади мають свою нішу й розряджають ситуацію. Зі свого ж боку також можу сказати: ми нікого не залишаємо без належної допомоги, як втратно для бюджету це не було б. Звісно, деякі ліки й медичні препарати для операцій хворі часто змушені купувати самі. Але зважте, лікарська допомога лишається безкоштовною. Наші хірурги фактично працюють на ентузіазмі, незважаючи на їхні більш ніж скромні оклади...

Інна Мільгевська:
– Так, ліки платні. Але деякі надто дорогі за кордоном речі ми робимо безплатно теж. Наприклад, кришталики для ока для окремих категорій населення, зокрема тепер і для учасників АТО, ми ставимо безкоштовно! А це недешево, повірте.

Вікторія Ряднова:
– На жаль, у нас лікарі часто не мають змоги, як їхні закордонні колеги, їздити на симпозіуми й друкуватися в наукових журналах (це дорого). Тому не можуть собі дозволити вільно розвиватися в науково-практичному сенсі. Однак наша медична система не така вже й недосконала, як прийнято у нас постійно ремствувати. Наприклад, наш пацієнт потрапляє до спеціаліста практично відразу, тільки-но звернувшися за допомогою. А в багатьох зарубіжних країнах він змушений проходити через «фільтр» сімейного лікаря. Це далеко не завжди, на мій погляд, оптимальний шлях… Утім деякі «європейські тенденції» наздоганяють і українську медицину. Так, до нашого скромного відома з міністерських висот довели, що невдовзі й у Полтаві будуть навчати лікарів за «світовими стандартами». З 2017 року студенти опановуватимуть одразу загальнотерапевтичний фах. Це шість років навчання. А щоб стати хірургом-офтальмологом, приміром, студенту доведеться продовжити вчитися ще три роки. А потім – ще два роки інтернатури! Навчання медика, і так нелегке, розтягнеться на 11 років!

Інна Мільгевська:
– Плідній праці сприяє добре технічне оснащення. Та головне – злагоджений колектив.

Наприклад, лікар вищої категорії Андрій Шаткун робить у нас вітреоретинальні операції – це дуже складні, віртуозні речі. Пов'язані вони з проблемами сітківки ока, очей із післятравматичними ускладненнями або ускладненнями діабету. Варто згадати і Юрія Гладуна та керівника лазерного центру Олександра Апаріна. Обидва з величезним досвідом і стажем роботи хірурга. Юрій Миколайович – неперевершений у операціях, пов'язаних із косоокістю та окулопластикою (пошкодженнями обличчя в результаті аварій та нещасних випадків)…

Нам лишається тільки продовжити список їхніх колег, котрими пишається полтавська сучасна офтальмологія. Це і завідувач відділення Олена Залудяк, лікарі Людмила Хоха, Марина Клочко, Валерія Кацай (обидві – лікарі лазерного центру), професори кафедри УМСА Людмила Воскресенська, Ірина Безкоровайна та Ольга Максимук, медичні сестри Ольга Кочкіна, Ірина Буданцева, Ольга Гром, Катерина Галузинська та чимало їхніх колег із молодшого персоналу.

Ви помітили, що тут переважна більшість жінок? Це не стільки місцева «властивість», скільки світова тенденція. Чому так? Жінки завжди були берегинями роду людського. Вони також відрізняються від чоловіків своєю сумлінністю, а інколи й більшою пунктуальністю, акуратністю. А жінка-лікар, та ще й очний хірург – це особливе явище, вона нас із вами береже як зіницю ока. Краще не скажеш...
Віталій Вікторенко
Іван Мольченко, 29.10.2015, 16:203230
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень