23 травня 2019 • № 21 (1557)
Rss  

Наймолодшій моделі Катерини Ємець було десять днів

Полтавка Катерина Ємець уже кілька років спеціалізується на дитячій фотографії. Її роботи вирізняються особливою «журнальністю» і на перший погляд здаються репродукціями листівок з немовлятами, що були дуже популярні наприкінці 90-х.

Про особливості роботи з наймолодшими клієнтами та мистецтво фотографії загалом Катерина люб’язно погодилася розповісти нашому виданню.

– Катю, традиційне питання: з чого все почалося?
– Почалося все з народження доньки! Малятко змінювалося з кожним днем, а я, як божевільна матуся, усе знімала-знімала на звичайну мильницю, щоб не проґавити нічого і якомога більше залишити в пам'яті. Через кілька місяців щоденних «фотосесій» у мене нарешті з'явилася моя перша дзеркалка! Мені її подарував чоловік, причому не без далекоглядного наміру: він щиро вважав, що я замучила дитину, а з новою технікою доведеться розбиратися щонайменше місяць, тож уся родина відпочине. Проте вже через кілька днів я опанувала фотоапарат і продовжила знімати! З часом фотографій ставало менше, але вони були набагато якісніші. Так що моя донечка стала моєю першою моделлю і причиною мого захоплення, що в подальшому переросло у професію!

– Тобто до народження дитини досвіду зйомок у тебе не було?
– До цього була мильниця, друзі, багато вільного часу. Фотографувати подобалося завжди, але було все це якось несерйозно.

– Програми по обробці фото теж сама освоювала?
– З фотошопом знайома ще з архітектурного, адже я закінчила Полтавський техуніверситет імені Юрія Кондратюка, навчалася там на кафедрі дизайну архітектурного середовища. Серед іншого нам викладали основи композиції, колористику, графіку, історію живопису. Усе це мені й зараз допомагає. Свого часу я також відвідувала різноманітні майстер-класи з весільної та портретної зйомки, записувалася на он-лайн вебінари по фотографії. Тривалі курси з дитиною відвідувати ніяк не вдається, а майстер-клас дає хороший поштовх у розвитку і не займає багато часу.

– Багато твоїх робіт схожі за манерою виконання на листівки з немовлятами, що свого часу були дуже популярні. Ти спеціально вибрала такий стиль?
– Я пам'ятаю листівки з немовлятами. Їхній автор Анна Геддес. Саме її я вважаю «першопрохідцем» у цьому жанрі фотографії. Зауважу, що на Заході вже давно модно знімати новонароджених, батьки там ставляться до цього набагато простіше, ніж у нас.

Саме роботи Анни і надихнули мене займатися зйомкою новонароджених. Спочатку я пробувала знімати крихіток сама, вивчивши всю можливу інформацію з інтернету, а при першій же можливості відвідала майстер-клас київського професіонала найвищого рівня зі зйомок немовлят Наталії Горбаченко. Нині продовжую вдосконалювати свою майстерність, детально аналізуючи кожен фотосет і враховуючи якісь промахи.

– Що для тебе найскладніше в роботі з таким делікатним контингентом?
– Мабуть, заспокоїти маму. Немовлята у віці до 12 днів від природи сплять багато, спокійні і, як правило, не викликають жодних труднощів, але якщо мама нервує, напружена, не виспалася, то цей настрій тут же передається дитині, і вкласти її спати тоді дуже складно. Часом на таку зйомку йде понад три години! У дітей до місяця вже з'являються кольки, тому сон стає більш чутливий. Тоді фотографу на допомогу приходять масаж животика, класична музика, мамині груди.

– Cкільки днів чи місяців було твоїй наймолодшій моделі?
– Десять днів.

– Побутує думка, що показувати обличчя новонародженого не дуже добре. Батьки бояться, аби дитину не зурочили. Чи доводиться тобі зустрічатися з такими упередженнями і чи ламала подібні стереотипи?
– Так вважають відсотків 90, напевно, особливо представники старшого покоління. Проте є решта десять відсотків, які все ж замовляють фотосесію. Утім більшість зйомок проходить конфіденційно, деякі батьки дозволяють публікацію фото тільки після хрестин, тому через це далеко не всіма роботами можу похвалитися в інтернеті. Спеціально нікого не переконую, це особиста справа кожного.

– Звідки ти береш ідеї для зйомок? Адже в тебе не просто пупсики лежать на пелюшці, а є антураж, сюжет, відчувається атмосфера.
– Я частенько переглядаю роботи західних колег і надихаюся ними. Також постійно поповнюю колекцію реквізиту, тоді ідеї приходять самі по собі: щось майструю сама, з в'язаними речами допомагає мама, вона в мене талановита в'язальниця. Сезонність теж важлива: осінь – це яблука, листочки, гарбузи, гніздечка, зима – санчата, вогники, сніжинки, весна – квіти, віночки тощо.

– Напевно, бували курйозні випадки на зйомках?
– Аякже! Ну от зазвичай я знімаю вдома у клієнтів і привожу з собою кілька образів. Одного разу малюкові вдалося за першу годину «намочити» половину мого реквізиту, дуже вже неспокійний трапився. Довелося знімати голенького на тому, що залишилося, і тільки шапочки міняти. Зате потім спав як кошенятко! Тепер беру з собою всього у два рази більше!

– Хто частіше виступає ініціатором фотосесій?
– Мама зазвичай вирішує все! Часто подарункові сертифікати замовляють майбутні хрещені, але такі фотосесії затягуються до місячного віку дитини і старше.

– А якісь особливі побажання висувають?
– З побажань найчастіше звучить зняти малюка з пам'ятною річчю, яку сплела бабуся.

– Ти спеціалізуєшся також на сімейних фотосесіях. Не раз доводилося чути, що коли в сім'ї немає почуттів, то навіть фотографією їх не намалюєш. Що можеш сказати з цього приводу?
– Це правда! Коли емоції щирі, то й фотографії виходять живими, не награними. Мені не треба, щоб люди щось із себе зображали, натягнуто посміхалися. Тут важливо розслабитися і бути природним. По-моєму, коли поруч сім'я, маленька дитина, то посмішка сама по собі з'являється на обличчі, а коли чую фразу «Я вже втомилася посміхатися», розумію: щось зробила не так або це просто не мої клієнти.

– Як часто таке відбувається?
– На щастя, дуже рідко!

– І скільки часу зазвичай потрібно, щоб герої «розкрилися» і розслабилися, стали природними?
– Найвдаліші кадри виходять під кінець фотосесії, але іноді й 15 хвилин вистачає для «адаптації». Усе залежить від того, який контакт з перших хвилин буде встановлений між клієнтами і фотографом.

– Яка тривалість фотосету зазвичай?
– Я завжди орієнтуюся на наймолодшого учасника, скільки він витримає, але в основному це займає не більше двох годин (це стосується сімейних і дитячих зйомок). Якщо знімаю новонародженого, то це десь три-чотири години.

– Кого знімаєш частіше – хлопчиків чи дівчаток? Є якісь відмінності в роботі з ними?
– Люблю знімати дівчаток, з ними простіше, оскільки в самої дівчинка. Але частіше трапляються хлопчики, хоча статистики не веду. Підхід однаковий: веселий і доброзичливий, але зі старшими хлопчиками потрібно налагоджувати контакт більш серйозно, без зайвих сюсі-пусі, усе ж таки мужчини ростуть. А дівчатка розквітають від компліментів!

– Твої замовники – це тільки полтавці чи географія ширша?
– Поки тільки Полтава.

– А як замовники виходять на тебе?
– Часто звертаються вже після «вагітних» фотосесій, а також за порадою знайомих, які вже знімалися в мене.

– Яких, на твою думку, помилок найчастіше припускаються дитячі фотографи-початківці?
– «Перефотошоп», коли фото занадто редагують. Я цього не люблю, адже діти всі такі красиві від природи, без косметики і зайвої ретуші.

– Що головне у твоїй роботі? Які якості необхідні?
– Важливо приходити на зйомку з гарним настроєм, діти це добре відчувають! І любити свою справу!

– Катю, дякую за розмову й бажаю успіху в подальшому розвитку!
Оксана Ханас, 29.10.2015, 16:241149
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень