23 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

У борні гартувалася його муза

Микола Петренко – сучасний український поет, прозаїк, публіцист, член НСПУ (з 1960 р.). Народився майбутній митець 6 листопада 1925 року в м. Лохвиці на Полтавщині в сім'ї робітника. Під час Другої світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини, за спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Однак там заговорила і його поетична муза: активно пише вірші, хист до яких проявився ще в дитинстві, поширює їх поміж переміщених українців.

Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР. 1951 року, повернувшись звідти, оселився в сестри в м. Бродах на Львівщині, тут довершував середню освіту, співробітничав у районній газеті. Згодом закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші.

1957 року видав першу поетичну збірку.

На сьогодні у творчому набутку письменника – понад 60 книг поезії, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів, п'єс і лібрето музичних вистав, які ставилися на сценах львівських театрів, – «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» тощо.

Микола Євгенович Петренко – лауреат премій імені Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого та ін. 3 березня 2011 року йому призначено державну стипендію – як видатному діячеві культури і мистецтва України.

Вельмишановний Миколо Євгеновичу!

Високодостойний Патріарше українського слова!

Господь Бог, попри всі й немалі життєві випробування, облюбував Вашу світлу, багату на добро душу і вимережив Вам гарну долю, направивши на стезю високої творчості і в обійми незрадливої народної любові! Чи є з-поміж нас такі, хто не читав Ваших глибоко патріотичних і водночас ніжно-ліричних віршів, не поринав у вир хвилюючих перипетій прози чи інтелектуальну полеміку публіцистики, не був утішений – навіть у хвилину розпачу – Вашою тонкою гумористикою?! Ви приходите й до нашої юні з яскравими перлинами поезії та казкової оповіді, припрошуєте її у світ пісень і театру, скеровуєте до високих горизонтів культури… Кожному своєму читачеві Ви даруєте стільки шляхетності, мудрості і краси, скільки може щиросердно вділити тільки найрідніша людина, а нашу українську мову й літературу плекаєте з такою ретельністю й самозреченістю, як це може робити тільки чесний і незрадливий Син Вітчизни!
Більше трьох поколінь виросло на Ваших книгах, яких є ціла багатотомна бібліотека. Але Ви і сам як обдарована особистість – це Книга, яку фахово-вдумливо читатимуть-перечитуватимуть наші літературознавці-дослідники, відкриваючи суспільству таїни й глибини Вашого творчого Генія.

У ці урочі для Вас і для всієї України дні Вашого осяйного 90-річного ювілею низенько кланяємося Вам за славний письменницький набуток, могутню працю культуртрегера, за Вашу небайдужу присутність під високим небом України! Завжди пишатимемося, що викільчилася Ваша життєва путь на Полтавській землі, що з маленької Лохвиці на широкі простори засіяв самоцвіт Вашого таланту!

З роси і води, дорогий Миколо Євгеновичу! На многая-многая літа Вам добра, любові, міці тілесної і духовної, віри і творчого горіння!

З повагою Микола Степаненко, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка з великою короленківською родиною студентів і викладачів
Іван Мольченко, 05.11.2015, 14:09648
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень