10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Перший гуртожиток педінституту став навчальним корпусом

Увідповідях на завдання до вік-торини щодо будівлі, з якою пов'язані кращі роки багатьох полтавців, зустрічалися три варіанти. Деякі читачі вважали, що це споруда УМВС України в Полтавській області на Пушкіна, 83, інші – що будівля на Фрунзе, 27/24, поблизу зупинки.

Ось як до правильного варіанту дійшла читачка Оксана Панченко: «У самому питанні відчула підказку. Найщасливішими роками людини часто називають дитинство. Найкращими – студентські роки. Тому пошук відповіді розпочала з навчальних закладів Полтави. Сумніви викликало лише одне: чому на навчальному закладі балкони? Невже я помилилася, і це житловий будинок? Довго думати не довелося. Згадалися роки навчання у ПДПІ ім.В.Г.Короленка, і в пам'яті відразу з'явився образ будівлі корпусу №3, де навчалися майбутні вчителі початкових класів та трудового навчання».

Почнемо з єдиної згадки у пресі, яку вдалося знайти. Підпис до фото Л.Куликова, яке вийшло в «Зорі Полтавщини» у червні 1952 року в рубриці «На будовах Полтави»: «Наближаються до кінця роботи по будівництву гуртожитку Полтавського педінституту. Штукатури бригади Василя Нагорянського завершують оштукатурення фасаду». Нижче стаття кореспондента В.Срібного «Напередодні здачі». Цитуємо: «Значних успіхів домоглася перша дільниця, яку очолює виконроб т. Бажул, його колектив виконав у травні план робіт по гуртожитку педінституту, за що отримав перше місце та перехідний Червоний прапор серед бригад облбудтресту. Установлення ліпних деталей трохи затримало роботи, але бригади будівельного майстра т. Кулака докладають усіх сил, щоб до 1 липня здати гуртожиток в експлуатацію. Внутрішні штукатурні роботи вже завершені, зараз штукатури комсомольсько-молодіжної бригади Василя Нагорянського закінчують оформлення головного фасаду, встановлюють ліпні капітелі на колонах. Зразки високої продуктивності праці також показують стахановці-верхолази ланки Володимира Гвоздя. Наближаються до кінця також роботи всередині. Молодіжна ланка малярів Люби Щербак фарбує вікна та двері і значно перевиконує свої завдання. Залишаються побілка кімнат першого поверху, а ще для експлуатації гуртожитку потрібно устаткувати трансформаторний кіоск, провести асфальтування тротуарів навколо будинку і благоустроїти двір. Але відсутність кабелю створює загрозу своєчасної здачі об'єкта».

У це важко повірити, але є люди, які не лише пам'ятають, як велася відбудова об'єкта, але й брали в ній участь. Це Микола Дорошенко, який завітав у редакцію з фотоальбомом та повною «торбиною» спогадів.

– У 1949 році будучи студентом Полтавського будівельного технікуму я потрапив на навчальну практику, тоді тільки почалася відбудова об'єкта, – розповів Микола Михайлович. – Попередній будинок на цьому місці, зведений у першій половині ХІХ століття, вигорів повністю, аж до підвалів. Будинок військового гарнізону (Монастирська, 3) вже був заселений, а корпус педінституту (нині навчальний корпус №1) ще стояв у руїнах. Робочої сили на відбудову не вистачало, тому часто використовували працю студентів старших курсів. Механізація проста: кран «Піонер» та стійковий кран вантажопідйомністю до 300 кг. Будівельний розчин робили на буддворі на вулиці Луначарського, звідти возили підводами і машиною ГАЗ-АА, яка пройшла дорогами війни. На будівлі вперше застосували стропильну систему з пиломатеріалів, встановлені вікна на вісім та 16 стекол.

В альбомі чимало фото Миколи Дорошенка з однокурсниками на фоні майбутнього гуртожитку і навіть на великому балконі на другому поверсі.

Яке місце Полтави зображене на фото 1956 року?
– До речі, проектанти змінили головний парапет з прямокутного на трикутний і зробили парапетні стовпчики з огорожею, які збереглися досі, – каже Микола Михайлович. – На виступах головного фасаду на рівні вікон четвертого поверху праворуч та ліворуч є архітектурне оздоблення у вигляді картушів з радянською символікою. Балкони збереглися всі, з другого до четвертого поверху. Пам'ятаю багатьох будівельників, у яких переймав досвід. Це Микола Хижний, бригадири Іван Фурса, Іван Наказненко, Петро Недайборщ. У 1951 році я вже працював на об'єкті виконробом з мізерною оплатою, на яку потім купив туфлі.

– Побудований корпус №3 ПНПУ ім.В.Г.Короленка на початку 1950-х років на вулиці Остроградського, 2, як студентський гуртожиток. Заселення відбулося близько 1954 року. Тривалий час, до 1980-х років, у цьому будинку проживали майбутні педагоги. Але час ішов, збільшувалася кількість студентів, і на часі постало питання про необхідність реконструкції цього гуртожитку в навчальний корпус. За цю справу взялися дружно, завзято. У вільний час будівельникам допомагали і студенти. Новосілля відбулося на початку 1980-х років. У цей корпус перейшли на навчання два факультети: загальнотехнічних дисциплін та педагогічний. А студентський гуртожиток тимчасово переїхав у гуртожитки в Щербані, які пізніше використовував радгосп ім.Шевченка. Ці два факультети розміщуються і нині в цьому ж корпусі, – написав читач Андрій Хлопов.

У 1984 році полтавка Оксана Панченко стала першокурсницею факультету початкових класів, і першу ж практику відпрацьовувала на переобладнанні гуртожитку під навчальний корпус. Оксана Валеріївна згадує це так: «Робота на будівництві була у розпалі: руйнувалися перегородки між кімнатами гуртожитку, заміняли двері, білили, фарбували... І все це робили студенти. Саме сюди потрапили і ми – десять першокурсників-художників та декілька музикантів. Нам довірили «творчу» роботу – ми фарбували вікна й батареї. Коротенькі пензлики не діставали до кінця батареї, вікна відчинялися, але закрити їх було неможливо. Проте дуже радували балкони. Виходити на них нам не дозволили, а от відкрити і подихати свіжим повітрям було можна. Працювали допізна. Моя мама, недочекавшись мене, принесла ковбасу та міську булочку, яку ми поділили по-братськи... на всіх. Після першого «студентського» дня ми поверталися додому, заховавши руки в кишені. Вони були зовсім білими від фарби. Наступного дня найкмітливіші мали з собою рукавички. Так пройшло десять днів. Отже, можу з упевненістю сказати, що до будівництва навчального корпусу №3 причетна і я».

Дякуємо всім, хто брав участь у вікторині, а також вітаємо переможців 27 етапу Миколу Дорошенка, Андрія Хлопова та Оксану Панченко. Наступне, 28, завдання вікторини «Знаю Полтаву»: яке місце Полтави зображене на фото 1956 року?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 08.12.2015, 15:101164
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад