22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Дівчина з Полтавщини виграла конкурс краси у США

Євгенія Борідка з Гоголевого Шишацького району виграла один із найпрестижніших конкурсів краси «Міс Українська Діаспора», що відбувся в Чикаго наприкінці листопада. Про шлях до цієї перемоги, а також про життя в США та про реальні будні красуня розповіла «Полтавському віснику».

– Женю, своєю перемогою ви вкотре продемонстрували, що полтавки таки найгарніші. Розкажіть, будь ласка, як же сталося так, що корону красуні ви здобули так далеко від батьківщини?
– Я народилася в Гоголевому Шишацького району. Крім мене, батьки виховали також сина Ярослава.

З дитинства в мене був потяг до іноземних мов, тому після закінчення Шишацької гімназії-інтернату для обдарованих дітей я вступила на філологічний факультет Полтавського педуніверситету ім.В.Г.Короленка, де вивчала англійську, німецьку та іспанську мови.

Після третього курсу вирішила вдосконалити своє знання англійської, а також, оскільки я ніколи перед тим не подорожувала за кордоном, хотіла подивитися інші країни. Крім того, ще з дитинства в мене була мрія побувати в Нью-Йорку. Коли була маленькою і бачила це місто по телевізору, то часто говорила мамі, що буду жити там, на що вона тільки посміхалася.

Мрія здійснилася після третього курсу навчання в університеті. З’явилася можливість у рамках програми Au Pair поїхати до США, і моя родина мене в цьому підтримала, хоча й дуже переживала.

– Яке враження справило місто мрії?
– Мені до вподоби стиль життя тут. Якщо в тебе є бажання, ти можеш дуже багато чого досягнути. Американці кажуть: якщо ти виживеш у Нью-Йорку, зможеш жити будь-де.

– Чому?
– Я мала на увазі, що Нью-Йорк – це величезний мегаполіс. Сюди приїжджає багато талановитих людей, щоб проявити свої можливості, і треба бути дуже сильною людиною, щоб не загубитися. Це місто ніколи не спить, тут постійний рух. Не думала, що приїду сюди й відразу отримаю все, оскільки завжди мала дуже реалістичний погляд на життя. Тому дуже сумлінно працювала і навчалася увесь цей час.

– А де зараз ти мешкаєш?
– У штаті Нью-Джерсі, це приблизно за 35 хвилин їзди від Манхеттена. Я тут майже увесь час відтоді, відколи приїхала в Штати, тобто вже сім років.

– Женю, я так розумію, що після закінчення програми Au Pair, яка триває рік, ви залишилися у Штатах і надалі?
– Так. Спочатку я взяла продовження програми ще на півроку, а потім вступила до Raritan Valley Community College. Вивчала там комунікації, оскільки мені хотілося займатися піаром. По закінченні цього навчального закладу рік працювала, але потім мені хотілося вивчити те, чим я ніколи не цікавилася до того, – бізнес. Тепер я здаю останні іспити і вже через кілька тижнів матиму вищу освіту. Моя спеціальність – «Міжнародний бізнес», вивчаю маркетинг, менеджмент, економіку, фінанси в міжнародному контексті. Після закінчення університету планую працювати в цій сфері.

– Навчання у США – задоволення не з дешевих. Знаю, що багато хто зі студентів паралельно працює, аби сплачувати за нього.
– Так, навчання тут надзвичайно дороге, як і житло, і життя в цілому, особливо в східній частині США. Американці виплачуть кредити за навчання по сотні тисяч доларів роками. Я навчалася і працювала одночасно на кількох роботах, без вихідних, аби мати змогу оплачувати коледж.

– Якщо говорити про працевлаштування, то де може влаштуватися працювати людина, яка приїхала з іншого континенту?
– Мене часто питають, куди можна влаштуватися на роботу. Скажу так: якщо є бажання – то будь-куди. Але, звичайно, велику роль грає наявність американської освіти. Правда, я знаю багатьох людей, котрі працюють і з українським дипломом.

– Робота гідно оплачується?
– Оплата праці, звичайно, відрізняється. Але тут є дуже багато аспектів, які можна обговорювати годинами: це й економічна, і політична ситуація, і ментальність. Єдине, що я можу сказати точно, так це те, що тут справді менше корупції, особливо в системі освіти і законопорядку. Ми всі знаємо, що, чим вищий коефіцієнт корупції, тим бідніша держава. Я дуже люблю свою рідну Україну, але нам є над чим працювати, особливо в цій сфері, щоб піднятися з колін.

– Тепер поговорімо власне про конкурс, який приніс вам перемогу. Розкажіть, будь ласка, про нього детальніше.
– Конкурс «Міс Українська Діаспора» проходив у Чикаго вже вп’яте, традиційно в ньому брали участь красуні українського походження, які тимчасово або постійно проживають за межами України. Я вже давно слідкую за цим конкурсом, і мені було цікаво взяти в ньому участь і долучитися до української діаспори в Чикаго. Організатором заходу став телепортал «Відія», а ідея створення конкурсу належить Наталії Фігель, котра була не тільки ініціатором, а й ведучою. Цього року участь у конкурсі взяли 15 дівчат.

– Що входило до його програми?
– Ми мали три виходи та презентували відео своїх талантів, де показували і розказували, чим займаємося. Перший вихід був в однакових сукнях, ми вивчили деякі рухи і демонстрували свою грацію та вміння рухатися. Другим було відео талантів та вихід у платтях у національному стилі від Оксани Подонець. Під час третього виходу дівчата дефілювали у вечірніх вишитих сукнях, які також презентувала Оксана. Після того ми залишилися на сцені, десять дівчат потрапили в фінал. Уже тоді оголошували переможниць у номінаціях «Міс фото», «Міс глядацьких симпатій», першу, другу віце-міс, «Міс українське Чикаго» та власне «Міс Українська Діаспора».

– Конкуренція між учасницями була?
– Усі дівчата були дуже талановиті й красиві, кожна була варта уваги. У колективі склалися досить теплі стосунки. Кожна з нас одна одну підтримувала. Переважна кількість конкурсанток були з Чикаго, але тих, хто прибув з інших штатів, зокрема й мене, зустріли тепло. Я не відчула ніяких заздрощів у колективі, усі себе поводили дуже гідно. Ми вчили рухи на наші виходи, записували таланти та загальне відео, усі були дружними, адже кожна розуміла, що корона одна, а нас – 15, усі не зможуть її одягти. Тому ми просто отримували задоволення від усього процесу. Навіть у вечір перед конкурсом усі гуртом ходили до церкви помолитися.

– У чому секрет вашого успіху, як вважаєте?
– Я завжди намагаюся бути собою і в житті, і на сцені. Зовнішня краса – не найголовніше. Якщо в тебе добра і щира душа, вона відображається в очах та посмішці, і це робить людину надзвичайно відкритою і красивою для навколишніх. Мені хотілося передати людям своє тепло, і я дуже рада, що вони його відчули й оцінили.

– Перемога в конкурсі – це не просто визнання вашої краси та таланту, а й нові можливості.
– Так, як я отримала титул «Міс українська діаспора», мені дуже хотілося б використати свої знання для розвитку української діаспори в США і моєї рідної України.

Я беру участь у багатьох благодійних заходах, показах для наших українських дизайнерів, які приїжджають у США, також відвідую українські фестивалі й концерти. Оскільки я була активною в розвит-ку нашої діаспори ще задовго до участі в конкурсі, зустріла багато таких земляків. Думаю, після перемоги переді мною відкрилося навіть більше можливостей робити добрі справи.

– Головним призом конкурсу стали гроші на благодійність. Куди плануєте їх витратити?
– Я дуже вдячна за кошти на благочинність, які отримала як приз. У мене особливе ставлення до дітей, тому можу з упевненістю сказати, що кошти підуть саме на допомогу їм. Планую віддати гроші тим, хто найбільше їх потребує, в один із дитячих будинків на Полтавщині.

– Женю, поза суспільною роботою та навчанням як проводите свій вільний час?
– Вільного часу в мене дуже мало, але я проводжу його в колі своїх близьких друзів. Ми часто готуємо якісь страви разом, граємо в більярд, у боулінг, виїжджаємо на природу, ходимо в кінотеатр на прем’єри.

– Нині чимало молодих людей мріють жити за кордоном, зокрема і в США. Що порадите тим, хто таки зважується на переїзд?
– Перш за все бути самим собою і не піддаватися спокусам. Якщо ти працьовитий, відкритий до нової культури та людей, морально стійкий, то маєш великі шанси досягти успіхів.
Оксана Ханас, 16.12.2015, 16:24886
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень