23 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Найблагополучніша країна світу очима полтавки

Згідно з останньою доповіддю лондонської незалежної організації Legatum Institute, сьомий рік поспіль Норвегія отримує звання найблагополучнішої країни у світі. У 2015 році вона посідає перше місце серед 142 країн. Про те, яке життя в Норвегії, «ПВ» розповіла колишня мешканка Полтавщини, котра вже близько дев'яти років мешкає в цій країні, Вікторія Єнсен (прізвище змінене на прохання респондента).

– Вікторіє, розкажи, будь ласка, як і коли ти опинилася в Норвегії?
– Після закінчення педуніверситету я працювала в Полтаві вчителем іноземної мови. Якось колишня одногрупниця розповіла про програму au-pair (міжнародна програма культурного обміну, що дає змогу прожити рік і більше в одній з країн Європи або США в родині, а натомість доглядати за дітьми й допомагати по господарству). Узяти в ній участь вирішила спонтанно. Подумала: подивлюся на світ, краще вивчу мову, зароблю трохи грошей.

– А чому обрала саме цю країну?
– Я переглянула список країн, що запрошують молодь за цією програмою. За віком, а мені було вже 26 років, я могла претендувати тільки на скандинавські країни. Приблизно через місяць після подачі документів мені запропонували сім'ю з Норвегії. Поїхала десь через півроку після прийняття рішення, у жовтні 2007-го.

– Розкажи про родину, де довелося працювати.
– Мене прийняла сім'я вчительки та інженера. У них було троє дітей віком від чотирьох до восьми років, дві дівчинки і хлопчик. До мене в цій родині ставилися дуже добре, поважали. Якщо мала якесь прохання, ніколи не відмовляли. Після першого року мені запропонували залишитися ще на один рік.


– Яким було перше враження від країни?
– Неоднозначним. З одного боку – чудова природа, гори, море, чисте повітря. З іншого – пережила культурний шок. У них усі одне одному посміхаються, і я спочатку не розуміла, з якої причини. Ніде не продавали насіння, як це в нас заведено. У Норвегії немає солоних оселедців, є тільки мариновані. Гречки та інших круп, крім рису, тут не їдять. Були ще й інші гастрономічні розчарування.

Коли їхала, прикупила багато теплих речей, бо вважала, що тут постійно дуже холодно. Але ж я й подумати не могла, що на узбережжі взимку +5…10, часто бувають вітри і шторм. Проте норвежці кажуть: поганої погоди не існує, є тільки поганий одяг.

– Вікторіє, а як щодо мови? Говорили англійською чи відразу почали вчити норвезьку?
– Учити мову довелося буквально відразу, оскільки маленькі діти там практично не говорять англійською. Було дуже складно, адже в Норвегії дві офіційні мови та безліч діалектів. До речі, у родині я так і не навчилася вільно висловлюватися. Більш-менш вільно говорити норвезькою стала років через два з половиною. На той момент я вже думала іноземною і розуміла 90% слів з почутого. А добре говорити стала тільки після року роботи в будинку престарілих.

– Твій чоловік – норвежець?
– Так, ми познайомилися в перший рік моєї роботи там, а одружилися у 2009 році. Тепер виховуємо донечку.

– А як називається місто, де ти мешкаєш зі своєю родиною?
– Ми живемо на острові Харьой. Його окружність – 25 кілометрів. Найближче місто від нас – Олессун. Тут, на острові, проживають близько тисячі людей. Є школа, де навчаються 150 дітей, три магазини, дитячий садок, куди ходять 85 малят, басейн, будинки відпочинку, готель, тренувальні зали, будинок престарілих. Також тут є дитяча медсестра, стоматолог. По покупки їздимо в торговий центр на континент: спочатку поромом, а потім ще півгодини – на машині. Зауважу, що сім'ї з дітьми намагаються жити за містом, а автомобілі є практично в кожної родини

– Зараз ти працюєш?
– Так. Після роботи в будинку престарілих у 2010 році я пішла у школу, де спочатку була асистентом учителів на 35% ставки. Потім підтвердила освіту і стала працювати вчителем на півставки. У минулому році працювала і вчилася заочно, здала два іспити з математики.

– Навіщо?
– Річ у тому, що пересічний учитель у Норвегії має викладати всі предмети з першого по десятий класи. Є й учителі-предметники, але, щоб мати такий статус, потрібно доучуватися й отримати певну кількість балів.

– Вікторіє, чим відрізняється шкільна освіта у нас і там?
– Почну з того, що тут у школі до восьмого класу взагалі немає оцінок. Внутрішня мотивація – ось запорука навчання. Підручники, зошити, олівці та все необхідне видають у школі. Навчальний рік триває з 18-20 серпня по 18-19 червня. Ніякої шкільної форми, уроки по 45 хвилин. Взаємини між учнями і вчителями неформальні: вчитель для учня скоріше наставник та порадник. Що стосується роботи педагога, то він має право самостійно вибирати матеріал та методи навчання. На робочому місці в кожного вчителя стоять комп'ютер з ноутбуком, усі повідомлення приходять на електронку. Повна ставка вчителя – це 25 уроків на тиждень. Конспекти нам писати не треба, але зазвичай розписуємо детально річний план з предметів. Діти отримують щотижня план роботи: що вчимо, які сторінки читаємо. Щоденників тут немає.

Дуже часто уроки проводяться під відкритим небом. Звичайне явище в норвезькій школі, коли в коридорах діти у групах працюють над завданням. Усі перерви учні повинні проводити на свіжому повітрі. Зазначу, що на уроках задають дуже багато практичних завдань. Великий наголос робиться на міжпредметних зв'язках. Наприклад, у третьому класі дітям уже пояснюємо про конструкції мостів і на уроках праці конструюємо мости з паперу і скріпок.

– Не можу не запитати про таке явище, як подяка вчителям або благодійні внески.
– Понять скинутися на ремонти, подарунки чи придбання штор або техніки у клас тут узагалі немає. Максимум – тортик на якесь свято і все! Просто тут такі високі податки, що якби ще хтось когось змушував складатися і щось додатково купувати для школи, то батьки просто б збунтувалися!

– Високі – це скільки?
– З моєї зарплати, наприклад, на податки йде 35%. Саму зарплату в цифрах я не буду називати, бо для ваших вух це багато.

– Вища освіта платна?
– Після десяти років школи випускники йдуть на чотири роки у профорієнтовну школу і тільки після цього можуть вступати до коледжу чи університету. Вища школа не платна, але всі підручники студенти купують самі. Державних гуртожитків тут немає.

– А як справи із працевлаштуванням? Є безробітні?
– Безробітні є, багато молоді. Проте соціальні служби всіляко намагаються допомогти й дати попрацювати хоча б на 15% ставки. Тому вважаю, що тут не працює тільки той, хто не хоче.

– Якщо говорити про витрати: комунальні послуги, житло, одяг. Ціни на них високі?
– Оплата комунальних послуг, виплата деяких кредитів і вартість продуктів харчування – це левова частка витрат. Особливо накопичити не виходить, тому кредити дуже виручають.

– Якщо можна, усе ж назви якісь цифри.
– Візьмімо нашу родину. Я й чоловік працюємо на повну ставку. Якби не було кредитів на будинок і побутову техніку, непотрібно було робити ремонт, то я сказала б, що нам би вистачило однієї зарплати у 20 тис. норвезьких крон на місяць (близько 2 тис. євро – Авт.). Сюди входять 6 тис. крон на їжу як мінімум і 3 тис. – на дитсадок, бо він платний. Комунальні послуги та телеліцензія обходяться десь у 4 тис. на місяць. Телеліцензія – це дозвіл держави приймати телесигнал. За сам телесигнал платимо близько 500 крон на місяць. Інтернет на місяць коштує 500 крон. Податок на автомобіль – 4 тис. крон на рік.

– Оскільки ти сказала про житло, не можу не спитати, скільки в середньому коштує нерухомість у Норвегії?
– Усе залежить від стану будинку, місця, де він розташований. Хороший дім без особливого ремонту в сільській місцевості буде коштувати від 2 до 4 млн крон. Такий же будинок у передмісті або в місті вартує у два, а то й у три рази дорожче. Будівництво нового житла обійдеться у 4-5 млн крон плюс вартість ділянки. Наприклад, на нашому острові ділянка коштує тисяч 30, а в місті її вартість сягає і двох мільйонів.

– А що ти можеш сказати про медицину?
– Медицина недорога, якщо державна, а от стоматологія коштує чимало. Звичайний візит до стоматолога – перевірка та чистка каменів – від 500 крон. Лікар у нас комунальний, усі направлення до інших фахівців – через нього. Ми записуємося на прийом по телефону або через інтернет. За візит до лікаря платимо 150 крон через касу. Моє особисте враження про медицину: мало хороших фахівців, оскільки країна невелика і практикуватися немає на кому. Проте вся медицина спрямована на те, щоб якомога менше втручатися в природні процеси. Якщо в людини щось болить, їй призначають знеболювальне. Антибіотики приписують тільки в дуже серйозних ситуаціях. В аптеках усі медикаменти – тільки за рецептом. Тут ніхто не лежить на збереженні вагітності, хіба що тільки в тому випадку, коли є якась загроза для життя майбутньої мами. На облік у лікаря вагітні стають після трьох місяців і ходять раз на місяць до медсестри для перевірки серцебиття і тиску. Ніяких гінекологічних втручань під час вагітності не проводять, тільки УЗД.

– А скільки в Норвегії триває декретна відпустка?
– Декрет починається за три тижні до терміну пологів. Оплачуваний декрет жінці та чоловіку разом дається на 40 тижнів, якщо вони хочуть отримувати 100% своєї звичайної місячної зарплати, і 52 тижні – якщо влаштовує 80% від зарплати. Обом у декреті сидіти, звичайно ж, не можна, тільки по черзі, але тато зобов'язаний узяти три місяці декрету й сидіти з дитиною вдома. Продовжити декрет можна, але за власний рахунок. Ніяка державна допомога не передбачена в цьому випадку. На народження дитини сім'ям, які працюють, одноразової допомоги не платять. Її дають тільки безробітним, у яких народилася дитина, і вона складає близько півтори середньої зарплати. Молодій матері, яка вийшла на роботу, дають годину перерви на годування.

Коли дитині виповнюється рік-півтора, її віддають у дитсадок. Діти самі вибирають, чим і як хочуть займатися, і з огляду на це вихователі продумують план роботи на рік. Тобто якщо дитина не хоче малювати або вчити літери, то її ніхто не змушує.

Незалежно від того, працюють батьки чи ні, на кожну дитину в Норвегії платять до 18 років 970 крон на місяць.

– Ти говориш, що чоловіки також сидять у декреті. Тобто рівноправ'я має місце бути?
– Так, рівноправ'я чоловіків і жінок тут повсюди. Вони однаково займають високі посади, самостійно оплачують обіди в кафе. Чоловік спокійно залишається з дитиною, готує їсти. Тут немає такого поняття, що дружина повинна тільки сидіти з дітьми вдома, а чоловік – тільки заробляти. Узагалі норвезькі жінки – дуже сильні особистості, ніхто за чоловіками з гаманцями не ганяється. Відзначу також важливість родини для норвежців. Багато хто будує або купує житло неподалік від батьків.

– А як узагалі можеш охарактеризувати норвезьких чоловіків?
– Чоловіки різні, як і скрізь. Але сімейні мужчини – хороші тата й чоловіки: ніяких скандалів і побоїв, пияцтва. Пари довго живуть у цивільному шлюбі, народжують дітей, а тільки потім одружуються.

– Речі, одяг дорого коштують?
– Найдешевші магазини одягу H & M, Cubus, Lindex. Одяг норвезьких дизайнерів або виробників коштує набагато дорожче. Узагалі все, що виробляється тут, дорого. Наприклад, меблі зі Швеції коштують утричі дешевше за норвезькі аналоги.
Одягу в нас багато. Як правило, носимо його сезон і віддаємо в пункт прийому. Тут, до речі, усі впевнені, що цей одяг роздають в інших країнах безкоштовно. А ми іноді платимо за те, щоб віддати ношені речі.

– Тобто?
– Є контейнери, де можна вживаний одяг безкоштовно викласти, а є місця, де треба платити 50 крон, щоб доставити мішок одягу. На сусідньому острові раз на півроку-рік збирають вантажівку такого одягу і везуть спеціально в Україну.

– А у вас є магазини секонд-хенд?
– Крамниць немає, є групи у Фейсбуці, де продають уживані речі: техніку, меблі. Є окремий сайт, де можна купити все б/в або нове, починаючи від шпильки і закінчуючи будинком. На нашому острові всі намагаються виручати один одного. Наприклад, поламався у когось зарядний пристрій до телефону, то людина у Фейсбуці в нашу закриту групу дає оголошення, і той, хто може допомогти, відразу ж відгукується. Дуже популярна купівля старих меблів і їх переробка або перефарбування. Багато речей можна отримати безкоштовно, тільки самому треба їхати забирати. От нам, наприклад, щоб вивезти старий диван на смітник, треба заплатити 400 крон. Так краще комусь віддати його безкоштовно.

– Що ще імпонує тобі в цій країні?
– Практично немає корупції. Люди всі без винятку дотримуються правил дорожнього руху. Випивши, за кермо не сідають, навіть якщо додому 500 метрів. Обмеження швидкості на дорозі – 80 км, і ніхто не буде її перевищувати, навіть якщо дорога повністю порожня. На свята майже не вживають алкоголю.
Тут у кожного буквально в крові чистота. Люди ніколи не смітять, сортують сміття (окремо скло, пластик, папір).

Також мене вражають організаторські здібності норвежців. У країні багато сильних лідерських особистостей. Думаю, це закладається ще з дитсадка та школи, де в дітях розвивають уміння вирішувати за себе та інших, а не забивають зубрінням та не лякають оцінками.

Хочу відзначити й законослухняність норвежців. Злочини трапляються нечасто. А якщо відбувається вбивство, то про хід розслідування завжди розповідають у новинах.

– Що в Норвегії знають про Україну?
– Знають, що це східноєвропейська країна. Через донбаську ситуацію дізналися ще більше, підтримують. Коли там тільки почалися бойові дії, то мені пропонували звернутися в кризову групу за психологічною підтримкою. Багато чули про Полтаву.

– Вікторіє, щиро дякую тобі за розмову!
Оксана Ханас, 12.01.2016, 14:06632
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень