22 березня 2019 • № 12 (1548)
Rss  

Як відзначають зимові свята у Латвії та Фінляндії

Близька, досить знайома Латвія і далека та загадкова Фінляндія – погляд жителів цих країн на зимові свята суттєво відрізняється як один від одного, так і від нашого. Щоб дізнатися, як у цих краях святкують Новий рік і Різдво, кореспонденти «ПВ» поговорили з полтавцями, котрі відзначали зимові свята в цих країнах.
Під час «Пробігу Санти» в Ризі.
«Салат олів'є на столі та Санта замість Діда Мороза»


Полтавка Ельвіна Більмак навчається в Латвії чотири роки, один із яких провела за програмою обміну у Фінляндії. За кордоном опановує управління бізнесом. Зимові свята намагається проводити з рідними в Україні, хоча й зі звичаями латвійців устигла ознайомитися.
– Тут цікаво спостерігати за тим, як у країні переплітаються радянське минуле та європейський вплив, – каже дівчина. – Цілком нормальне поєднання – салат олів'є на столі та Санта замість Діда Мороза. Ці герої взагалі існують тут майже на рівних – кожен обирає персонажа до душі. Новий рік як у світській країні святкують більше, а релігійні латвійці святкують католицьке Різдво, на православне, приміром, вихідного немає. День Святого Миколая, до речі, тут не святкують узагалі – коли дізнаються, що діти цього дня знаходять подарунки під подушкою, дуже дивуються.

Проте є і схожі моменти, особливо це стосується Різдва. Як і на український Святвечір, на Klusa nakts (Тиху ніч) латвійці збираються в сімейному колі. Знають тут і про колядування: місцеві ходять у гості в костюмах тварин і співають пісень, а в деяких містах досі лишилася традиція тягання колоди. Колись кожен селянин до Святвечора мав протягнути кордонами свого земельного наділу колоду – вона, за повір'ям, мала відігнати злих духів.

– У моїй сім'ї зимових свят не бракує: я католичка, тому святкую католицьке Різдво в грудні, потім Новий рік святкуємо всі разом, а в січні відзначаємо православне Різдво і Старий Новий рік, – додає Анастасія Дехник, одногрупниця Ельвіни. – Новий рік у Латвії відзначають гучніше. До того ж половина країни відзначає його двічі – за російським і латвійським часом.

Святкова телепрограма не надто відрізняється від нашої: побачити можна цілком типовий набір, від «Іронії долі» до «Сам удома». Натомість латвійські канали додають до новорічного ефіру святкові концерти, наприклад органної музики в Домському соборі.

На новорічному столі дуже часто можна зустріти страви з горохом та іншими бобовими, також символом свят вважають «піпаркукас» – печиво з прянощами і перцем. Горох залишається традиційною стравою, популярним він став через католицьку традицію, у якій горошинки асоціюють зі слізьми Христа. Страви з бобовими слід обов'язково повністю доїсти – це, за повір'ям, захистить від сліз у новому році. Почесне місце на святковому столі займає і буженина зі свинини. Латвійці вважають, що на столі мають бути хліб, сіль і вогонь. У ресторанах святкування коштуватиме від 60–70 до 2000 євро з людини. Тому зустрічати Новий рік удома набагато дешевше – близько 60 євро, але вже за трьох.
Ялинка в старій частині Риги.
На свята в Латвії займаються благодійністю

Передсвяткові дні в Латвії також проводять дещо по-іншому, і тут Україні є чого повчитися.

– Найбільше сподобалася традиція влаштовувати новорічні ярмарки по всьому місту. Від наших вони відрізняються суттєво, там продаються не тільки глінтвейн і святкові наїдки, а можна побачити й будиночки для тварин – овець, кроликів, торік були ще й для котів. На Домській площі в старому місті розташовується будиночок із поштою для Санти, є невелика сцена, на якій виступають численні гурти та всі бажаючі. Словом, тут завжди є куди піти й на що подивитися. Чудова традиція і пробіг Санта-Клаусів, цього року сама брала участь, – розказує Ельвіна. – Платиш десять євро, які підуть на благодійність, тобі видають костюм і – вперед. Треба пробігти коло старим містом. Дистанція невелика, однак бігти «кам'янкою» не дуже зручно, особливо якщо взуття не спортивне. Зате кожен учасник отримує пам'ятну медаль-ялинку, і костюм лишається на згадку. Чудовий приклад доброї справи, долучатися до якої весело. Люди йдуть охоче: куди не глянеш, усе червоне від ковпаків.

Відчувається, що безсніжні зимові свята – справа звична, навіть тепла погода не заважає місту мати дуже святковий вигляд. Ялинки, до речі, тут або натуральні, або нагадують сучасні інсталяції. Як приклад – ялинка з дерева зі старого міста. Також чудово виглядають відеопроекції, їх тут використовують не тільки на великі свята. Хотілося б побачити таке і в Україні.
У резиденції Санти.
Головне фінське свято

У Фінляндії, на відміну від Латвії, Новий рік святкують більше «для годиться»: часто його відзначають з колегами та друзями. А Різдво проводять з найріднішими людьми. Готуватися до нього починають ще за чотири тижні, які називають «адвентом». На цей час припадає і передріздвяний піст. Діти чекають наближення свята з «joulukalenteri» – календарями, на яких кожен день відмічено невеликим подарунком або шоколадом, а дорослі зайняті створенням різдвяної атмосфери: вулиці міст прикрашають гірляндами, у вікнах запалюють електричні підсвічники та зірки. Перші тижні грудня тут називають «маленьким Різдвом». У концертних залах також людно – фіни насолоджуються різдвяними піснями.

Полтавка Тетяна Миколаївна знає про тамтешнє святкування Різдва з власного досвіду – живе у Фінляндії четвертий рік. Найскладніше, каже, було звикати до мови: спочатку розмовляла англійською, а тепер починає говорити фінською. Разом із чоловіком-фіном відзначають усі зимові свята.
– Найбільше свято для фінів – безумовно, вечір 24 грудня, коли разом збирається вся сім'я, а Дід Мороз, тобто Йоулупуккі по-їхньому, приносить під ялинку подарунки. Вони, що цікаво, повинні бути на місці вже вранці цього дня, – розповідає жінка. – Є тут традиція дарувати зв'язані вручну вовняні шкарпетки, вважається, що це холодна країна, і тому тут усі їх плетуть. Старі люді неухильно дотримуються цього звичаю. Найбільше мені подобається те, наскільки Різдво для них важливе сімейне свято. До нього дуже довго і ретельно готуються, намагаються якнайшвидше завершити всі справи.

24 грудня, коли підготовка до свята завершується, о 12 годині дня на центральній площі міста Торино відбувається традиційне проголошення «різдвяного миру». Ця традиція, започаткована ще у XII сторіччі, мала хоча б на час Різдвяних свят припинити війни та конфлікти. Король проголошував різдвяний мир, і він тривав 20 днів: у цей час покарання за порушення миру було особливо суворим, винуватця могла чекати навіть смертна кара. Цього дня після церковної служби фіни вирушають на кладовища, щоб ушанувати пам'ять своїх померлих родичів.

– Справді, це відбувається дуже масово, – ділиться враженнями Олена Сальникова, яка кілька років живе у фінському місті Куопіо. – Люди приходять на кладовища, ставлять свічки. Ми ходили на могилу мого собаки, то навіть цвинтар тварин був увесь заставлений свічками…
Святковий стіл на Різдво суттєво відрізняється від українського.

– Їжа тут зовсім не така, як у нас в Україні. Серед страв багато своєрідних запіканок – морквяна, картопляна, печінкова. Є й щось подібне до нашого вінегрету – називається така страва россолі. Обов'язковий атрибут – так звана різдвяна шинка. Правда, від шинки там лише назва, насправді це величезний свинячий окіст на шість-сім кілограмів, який запікають одразу. Фіни його дуже полюбляють. Серед напоїв популярні п'ятипроцентні алкогольні та безалкогольні глеги, які п'ють гарячими. Здебільшого їх купують у супермаркетах, хоча чимало фінів готують їх удома. Моєму чоловікові Марку, котрий обізнаний з українськими традиціями, вони цілком до вподоби. На наше Різдво я готую вареники, цього разу буде холодець. Фінські традиційні страви мені не завжди до смаку, та й не завжди ними наїдаєшся.

Наступний день, 25 грудня, фіни проводять за церковними настановами – спокійно та мирно.
– Навкруги дуже гарно, усе чудово прикрашено, але приїжджим українцям і росіянам у святковий час тут робити нічого – усі магазини закриті, жодних подій у місті не відбувається, лишається сидіти вдома та їсти мандарини, – розповідає полтавка Яна Басенко, яка навчається в Куопіо.
Вулиці фінських міст завжди ошатно декоровані.
– Подеколи тут аж занадто спокійно, – вважає Тетяна, – навіть приміські поїзди не завжди ходять, тож дістатися деяких міст можна дуже вибірково, усі відпочивають. А от на 26 грудня припадає найбільше святкове пожвавлення, адже веселитися фіни звикли саме на День святого Стефана, або середньовічне свято Тапані. Цього дня можна побачити колядників у костюмах, людей на санях. Багато фінів залюбки присвячують цей день гостинам.

– З фінансового боку Різдво тут не надто дороге, – каже Олена. – На 100 євро можна приготувати святковий стіл на сім'ю з трьох чоловік, хоча самі фіни часто витрачають близько 200 євро і таку ж суму на подарунки.
Сергій Лещенко, 13.01.2016, 16:592068
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий