19 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

Свій перший ювілей зустрів аматорський театр «Класики і сучасники»

«Театр!...Чи любите ви театр так, як я люблю його, тобто всіма силами душі вашої, з усім ентузіазмом, з усією несамовитістю, на яку тільки здатна палка молодість, жадібна і пристрасна до вражень витонченого? Або, краще сказати, чи можете ви не любити театр більше всього на світі, крім добра й істини?». Думаю, що під цими словами видатного літературного критика й публіциста Віссаріона Бєлінського може підписатися й Ігор Поставний, викладач суспільних дисциплін Полтавського політехнічного коледжу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», засновник і незмінний керівник студентського аматорського театру «Класики і сучасники».

Творча біографія театру розпочалася 2005 року. Звісно, основа кожного театру – його репертуар. Візиткою «кісівців» (від «Класики і сучасники») стала п’єса «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (за повістю Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом») – народне свято з його барвистими обрядами, веселощами, піснями, відтворити яке допомагає аматорський народний хор «Козаченьки» (керівники В.Г.Миронов, Т.С. Шишко) і танцювальний гурт «Мандри» (керівник О.П.Кулько).

Прекрасно зустріли глядачі й історичну драму Тараса Шевченка «Назар Стодоля» про героїчні вчинки та жагучі пристрасті, про шалене кохання, сповнене непорозумінь і переживань. Глядач перебуває в напрузі від перших хвилин вистави до останніх. Напевне, це завдяки легкій і дотепній мові твору, майстерному поєднанню ліризму та гумору в зображуваній Шевченком дійсності, але й завдяки вже набутій щоденною працею акторській майстерності, єдиному синтезу вишуканого смаку, театральності в кращому значенні цього слова зі справжньою народністю.

Уже традиційним стало, що актори-політехніки спільно з Українською православною церквою Київського патріархату та Полтавським крайовим православним братством святого Андрія Первозванного організовують театральне дійство на день Святого Миколая (за сценаріями викладача коледжу Світлани Маєвської), з яким відвідують Полтавський обласний санаторій для дітей із порушенням опорно-рухового апарату, несучи їм духовну поживу: вертеп і теплоту своїх сердець. Із такою ж імпрезою виступають і в Краєзнавчому музеї.

З інтересом сприймає молодь виступи команди КВН, театралізовані шоу «Міс коледжу», театральні мініатюри зі студентського життя, естрадно-концертні номери. До 40 концертів щороку!

Кожного сезону театр розстається з акторами-випускниками коледжу, але й поповнюється новими виконавцями. Десятки імен, для яких коледж не лише храм науки, а й, за словами Івана Карпенка-Карого, «сцена – мій кумир, театр – священний храм…».

Цими днями в Полтавському політехнічному коледжі відбулося свято з нагоди 10-річного ювілею аматорського театру, яке стало своєрідним звітом його діяльності. Урочиста атмосфера, численні привітання, слова вдячності керівнику театру І.М.Поставному, прекрасний концерт… Але головне, що свято стало символом наступності поколінь, солідарності сьогоднішніх студентів і випускників, які приїхали з різних куточків Полтавщини, Харкова, Києва і навіть Воркути й Лондона. Вони з оптимізмом дивляться в майбутнє і сподіваються на успішні прем’єри, бурхливі оплески.

Бажаємо ж акторам-аматорам силою свого таланту пробуджувати в молоді її найкращі якості, вчити віч-них істин добра й краси.

Олена Стороженко
Іван Мольченко, 14.01.2016, 13:44772
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень