13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

У приміщенні музею раніше лунала музика і співи

Вулиця Ново-Кременчуцька (нині Лідова) прокладена за планом Полтави 1805 року. Вона – один з восьми радіальних напрямів від Круглої площі, що був позначений як шлях «в города Хорол и Киев». Під час реальної забудови у 20–30-х роках ХІХ століття вулиця такого значення не набула і залишилася коротким відтинком на два квартали. У післявоєнні роки була перейменована на честь Петра Лідова (1906–1944) – військового кореспондента газети «Правда», який загинув у Полтаві під час бомбардування німцями військового аеродрому. Непарна сторона у 1970–1973 роках забудована п’ятиповерховими житловими будинками. З парного боку збереглися споруди ХІХ – початку ХХ століття, зокрема особняк №6 у стилі модерн, у якому розмістився Полтавський народний музей органів внутрішніх справ.

На сайті музею зазначається, що будинок на вулиці Лідова, №6, збудовано в 1890 році. Це був міський особняк, характерний для історичної забудови цього кварталу, від якої мало що залишилося до сьогодні.

Архітектурно-стилістичне вирішення фасаду будинку – рідкісний зразок стилю модерн у його найстарішій «бельгійській течії», для якої характерне використання лаконічного рослинного декору. Справді, подібних споруд у Полтаві більше немає, що робить музей МВС особливо цінною пам’яткою архітектури місцевого значення.
Водночас архітектура будинку в стилі модерн свідчить про те, що він ніяк не міг бути збудований раніше 1895 року (у європейських країнах то був початок розповсюдження стилю) і 1905 року для Полтави (тут модерн з'явився пізніше). Відтак є протиріччя між офіційною датою побудови і реальним виглядом об'єкта.

Однак, якщо уважно придивитися до будівлі, можна помітити, що рослинне обрамлення входу і вікон поєднане дещо «поверхово», що створює відчуття незакінченості. Більше того, бічні фасади взагалі не мають ніяких ознак модерну, зате увінчані звичайним зубчастим цегляним карнизом, характерним для простих житлових будиночків Полтави.
На фото 1992 року: не так давно в будинку на Лідова, №6, почав діяти Полтавський народний музей органів внутрішніх справ.
Тож можна з упевненістю стверджувати, що музей МВС був зведений у 1890 році, але на початку ХХ століття його перебудували, оздобивши головний фасад у модному на той час стилі модерн.

Старожил Полтави Ірина Каменська згадувала, що в цій будівлі жив Павло Петрович Ганько. Він був одним з керівників Полтавського сільськогосподарського товариства, редактором популярного наукового журналу «Хуторянин». Після революції емігрував. У власність Ганька цей особняк перейшов пізніше, його першим господарем міг бути якийсь виноторговець. Про це свідчать величезні погреби на території садиби і форма будинку, яка чимось нагадує пляшку з-під вина.

Під час війни будівля не зазнала серйозних руйнувань. Судячи з оголошення в «Зорі Полтавщини» 1945 року, за адресою Ново-Кременчуцька, №6, розташувався Полтавський цукробуряктрест. Організація набирала кваліфікованих робітників для будівництва цукробрикетних заводів у районах області.

Після визволення Полтави поступово відновили роботу театр ім.М.В.Гоголя, філармонія та музичне училище. 17 листопада 1943 року вийшла постанова Раднаркому про відкриття в Полтаві нового навчального закладу – вечірньої музичної школи. Створили її в лютому 1944 року, тоді в музичній школі навчалися лише 17 учнів і працювали четверо викладачів. Школа швидко набирала популярності, тому міська влада прийняла рішення заселити її в гарне, пристосоване приміщення в центрі міста поруч з головним на той час стадіоном «Динамо».

У липневому номері «Зорі Полтавщини» 1951 року вийшло оголошення про набір на 1951–52 навчальний рік у Полтавську дитячу музичну школу на відділи фортепіанний, смичкових інструментів, духовий та народний. Набирали дітей віком від семи-восьми років. Адреса школи: вулиця Ново-Кременчуцька, №6.

У лютому 1954 року на честь десятиріччя школи у «ЗП» надрукували інформацію про неї, де директор закладу С.Бромберг пише, що заклад відвідує 223 учні. Деякі приїздять з навколишніх сіл і навіть районів. Додалися вокальний та хормейстерський відділи. Педагогічний колектив виріс до 30 чоловік. Серед них – досвідчені педагоги Д.Є.Балацький, Є.П.Могилін, І.В.Кузнецов, Б.С.Збарська, О.В.Єрмолаєва, М.С.Жарко й інші.

З 1956 року започаткували традицію проводити звітні концерти вихованців музичної школи в Будинку культури промкооперації (нинішня обласна філармонія). Згодом школу перевели в інше приміщення на Комсомольській, №35.

У колишньому будинку Ганька діяли господарчі відділи й служби міліції, які в народі називали «хозо». З 1986 року їх виселили і стали вести роботи по підготовці експозиції Полтавського народного музею органів внутрішніх справ. У приміщенні на Лідова, №6, він почав діяти 23 вересня 1989 року з нагоди 46-ї річниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. Заклад розпочав свою діяльність з кімнати-музею при обласному управлінні внутрішніх справ ще у 1967 році. На той час це був один із перших музеїв міліції Радянського Союзу. У травні 1992 року музею присвоєно звання народного.

Експозиція розміщується в чотирьох залах загальною площею 198 м2. Фонди налічують майже три тисячі експонатів: архівні документи, фотографії, оригінальні зразки вогнепальної та холодної зброї, особисті речі ветеранів органів внутрішніх справ. Експозиція містить майстерно виготовлені діорами, художні макети. Інтер’єр залів відзначається оригінальним художнім оформленням, цікавим розміщення наочного матеріалу.

Консультант – кандидат архітектури Артур Ароян
Володимир Сулименко, 26.01.2016, 12:451363
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад