23 травня 2019 • № 21 (1557)
Rss  

Марія Дубенська: На місце кожного прилаштованого щасливчика нам привозять двох-трьох нових собак

Колись дуже давно легендарний актор німого кіно Чарлі Чаплін сказав: «Хто годує голодну тварину, наповнює власну душу». Минуло багато часу від появи цієї фрази, проте її зміст сьогодні актуальний, як ніколи. Ми щодня спостерігаємо на вулицях десятки безпритульних голодних котів і собак, яких або викинули господарі, або ці тварини ніколи й не знали хорошого ставлення з боку людей. І тим більше поваги викликають ті, хто намагається зробити все можливе, аби не тільки забрати з вулиці цих тварин і нагодувати їх, а й знайти їм нових господарів та подарувати інше життя.

Саме такою справою займаються волонтери пункту перетримки безпритульних тварин, що діє в місті з 2008 року. Про те, як він з’явився, якими проблемами живе зараз і про його власне підопічних нам розповіла Марія ДУБЕНСЬКА, одна з організаторів та волонтерів.

– Маріє, розкажіть, будь ласка, коли почав діяти ваш притулок?
– Відразу ж скажу, що в нас у місті немає притулку для тварин. Дуже часто в соціальних мережах на будь-який пост про тварину, котра потрапила в біду, пишуть: «Відвезіть до притулку». Притулку немає! Те, що є нині у Полтаві, – це пункт перетримки безпритульних тварин, там, де нам вдається перетримувати тварин, поки ми їх лікуємо, дізнаємося характер і, найголовніше, – посилено шукаємо їм нових відповідальних господарів.

Кілька людей самостійно власними силами лікує, годує й утримує собак. Усі тварини, які перебувають на перетримці, проходять повну ветеринарну обробку: вакцинацію, лікування від глистів та кліщів, усіх дівчаток обов’язково стерилізуємо. Цуценят стерилізуємо з трьохмісячного віку.

Прикро, що коли потрібна допомога з бездомною покинутою твариною, усі знають, куди перенаправити адресата, але самі навіть не припускають, що, можливо, і нам потрібна допомога.

– Які на сьогодні труднощі є у вас?
– Найголовніші труднощі для нашого пункту перетримки – це відсутність стабільного фінансування і, звичайно, безкарність за жорстоке поводження з тваринами. Що ми можемо зробити, якщо людина б'є собаку та знущається над нею? Ми можемо тільки забрати цю собаку. Багато разів ми писали заяви в міліцію, але по жодному факту жорстокого поводження з тваринами не була покарана жодна особа.

– Хто доглядає за собаками?
– У нас є кілька людей, які організовують усю роботу пункту перетримки. Можна сказати, що ми – це кістяк. Крім того, до нас приходить дуже багато дітей і підлітків. Вони вигулюють собак, граються з цуценятами, іноді навіть допомагають прибирати територію. Щиро хочеться висловити подяку тим батькам, які виховали таких хороших і відповідальних дітей.

Дуже багато людей різної вікової категорії береться ходити і допомагати на пункт перетримки, але через деякий час пропадає: далеко не всі витримують таку важку фізичну працю та моральне навантаження. І ми знову залишаємося наодинці зі своїми підопічними.

– Ви сказали, є кістяк. Розкажіть про найбільш відданих своїй справі.
– Тут можна сказати фразою: «У джазі тільки дівчата»! Наприклад, одна жінка проводить по три дні щотижня на перетримці, і це з урахуванням того, що їй – за 50. Усі собаки її просто обожнюють і, напевно, люблять найбільше. Крім фінансової підтримки, вона ще колосально допомагає й фізично.

Інша з наших дівчат – справжнісінький янгол-охоронець для собак. Незважаючи на кількість своїх собак, роботи та особистих турбот, вона завжди береться виходжувати важкохворих тварин. Мабуть, з усіх нас вона найбільше пережила втрат. Ця людина жодного разу не кинула нікого в біді й завжди до останнього моменту бореться за життя тварини.

А ще одна з нас у будь-який час дня і ночі готова безвідмовно мчати рятувати збиту вночі десь у Полтавській області собаку, хоча перед виїздом вона навіть уявлення не має, куди потім цю тварину подіти. Головне – врятувати! Ми з дівчатами-колегами всі разом стільки пережили, стільки трагічних моментів було в наших історіях… Іноді навіть не віриться, що після деяких ситуацій собаки виживають, але спільними зусиллями нам вдається врятувати життя!

У всіх нас, крім наших підопічних, є ще особисте життя, сім'ї й діти. Собаки забирають дуже багато часу, сил і терпіння. Напевно, це наше покликання. Відмовитися від того, за що взялися, просто нереально, хоча, чесно кажучи, іноді дуже хочеться просто все кинути й опустити руки. Але... Ці віддані оченята тварин, які нас люблять і чекають, змушують зібратися і йти далі.

Я дуже сподіваюся, що колись на наше місце прийдуть інші люди і в нас з'явиться трохи більше вільного часу. Або почне діяти закон, який заборонить так знущатися над тваринами. Або нарешті збудують притулок, але не такий, як у Бородянці.

– Скільки тварин зараз на перетримці? Я знаю, що переважна більшість там – собаки, але й коти, так?
– Зараз у нас близько 120 собак і десять котів.

– А як вони до вас потрапляють?
– Найчастіше собак кидають у нас біля входу, деколи прив'язують, а ще – постійні коробки з цуценятами (які, до речі, не виживають після потрапляння на заражену територію). А ще іноді приїжджають люди і просто мовчки викидають своїх вихованців з салону автомобіля, кричачи нам: «Я поскаржуся міському голові на те, що ви не приймаєте собак». І, звичайно, збиті машинами, старенькі тварини, інваліди, які, на жаль, усе одно залишаються відданими своїм колишнім господарям.

Зірка пункту перетримки Прораб.
– Напевне, є серед ваших собак місцеві «зірки»?
– Безперечно! От, наприклад, наша зірка – пес Прораб.

– Досить незвичне ім’я для тварини!
– Його приніс до нас виконроб з будівництва на Садах-1, тому так і назвали. Ласкаво ми його кличемо Проша. Можна сказати, що він – наш талісман. Проша – дуже красивий, він би давно міг жити у когось на дивані. Але пес не довіряє людям і нікого до себе не підпускає. Максимум, що собака дає з собою зробити, – пристебнути повідок для вигулу, і то тільки тим, хто давно ходить на пункт перетримки.

– У чому його унікальність?
– Один раз ми знайшли хороших людей, які погодилися його забрати. Вони відвезли пса в Терешки, що в Полтавському районі. Аби не виникло ніяких проблем з транспортуванням, враховуючи характер собаки, його везли під наркозом. Наступного ранку господарі виявили прогризений вольєр – Проша втік. Ми два дні шукали цього собаку по всіх найближчих селах, виплакали чимало сліз, усюди розвісили оголошення. На третій день волонтери подзвонили і сказали, що бачили пса в Полтаві в мікрорайоні Левада. Ми спочатку не повірили, проте наступного дня Проша був уже на Садах, цілий і неушкоджений. Ну от як собака, якого везли під наркозом за десять кілометрів, зміг знайти шлях додому?! Ми його ледве знову відловили і більше нікуди не прилаштовували, так і живе у нас у вольєрі. Стояло питання про його приспання, але рука не піднялася. Ми, до речі, за вісім років жодну тварину не приспали, завжди боремося за кожну до останнього.

Є ще в нас Бублик. Вона новачок. Потрапила до нас перед Новим роком. Собаку хтось залишив у тролейбусі із запискою «Заберіть, у нас немає змоги її прогодувати». Найцікавіше те, що тварина розміром трохи більша за кішку. Звичайно, ми забрали її, дівчисько довго сумувало, але тепер уже все добре, ми їй виділили місце в нас у будиночку, вона єдина з усіх мешканців перетримки, хто спить у кріслі.

– Знову ж таки досить дивне ім’я для дівчинки.
– Раніше вона звалася Білочка, це ім’я було написане в неї на ошийнику. Але, перебуваючи під нашим наглядом, собачка набрала вагу й, оскільки набула округлої форми, ми назвали її Бубликом.

Звичайно, у нас є улюбленці, куди ж без них. Найчастіше це ті собаки, котрі найбільше постраждали від людської жорстокості, і їм намагаєшся дати трохи більше любові, щоб вони освоїлися, і сам мимоволі починаєш любити цих собак.

А ще ми дуже багато собак приймали під час загострення ситуації на сході нашої країни. Якось улітку прийшли люди з карликовим пуделем, сказали: «Ми з Донецька, переїжджаємо до Москви, немає грошей на паспорт для собаки». Ми пропонували багато варіантів і готові були повністю компенсувати частину витрат, щоб тільки ці люди забрали собаку з собою. Проте отримали відмову. Господарі покинули песика в нас, але, слава Богу, на маленького собачку, ще й породистого, дуже швидко знайшлися бажаючі.

Загалом же кожен собака унікальний, зі своїм цікавим характером. Ще додам, що до нас часто потрапляють собаки, на яких були виклики від жителів Полтави через їхню агресивність. Проте жодна тварина не проявила себе агресивно, опинившись у нас на перетримці.

– Часто з пункту беруть собак?
– Можна сказати, часто. Коли люди приїздять, ми відразу розпитуємо, для яких цілей собака: для квартирного утримання чи для охорони. Пам’ятаю випадок, коли люди приїхали по собаку, вибрали, поїхали додому, а потім виявили у машині ще й нашого кота. Так вони тепер дружно і живуть в одному дворі.

Зауважу, що нам завжди дуже страшно віддавати тварину в новий будинок. Знаєте, як буває: ніби і запитав усе, і люди начебто хороші, і собаку забирають на руках у ковдрі, а потім через тиждень повертають, заявляючи, що вона «не гавкає»… Люди, та невже ж ви думаєте, що собака за тиждень може освоїться і почати охороняти будинок?

Попри те що собак розбирають, є інша тенденція, тривожна: на місце кожного прилаштованого щасливчика нам привозять двох-трьох нових собак. Ми ніколи нікому не відмовляємо, розуміємо, що якщо не втрутимося, то собака пропаде. Просимо людей трохи почекати, поки в нас звільниться місце або на час вакцинації, але у всіх завжди мільйон відмовок: алергія, немає часу, їду і так далі.

– Чи можливо якось спільними зусиллями розв’язати проблему безпритульних собак і підтримати вашу ініціативу?
– Насамперед необхідний контроль чисельності домашніх собак. До нас потрапляють дуже багато метисів породистих собак, яких люди на ринку продають цуценятами з підробленими документами. Щеня замість чиа-хуа виростає у величезного сторожового пса або навпаки. Результат невтішний: у кращому випадку собака потрапляє до нас, у гіршому – прив'язана у лісі, вона помирає у стражданнях.

Продукти харчування, ветеринарні препарати, стерилізація, лікування тяжкохворих, часткове утримання самої території (будки, вольєри, сплата за газ на приготування їжі) – усе це вимагає набагато більших коштів, ніж мають кілька волонтерів, тому ми постійно залучаємо небайдужих людей нашого міста, маємо групи в соцмережах. Утім ресурси вкрай обмежені. Нам дуже не вистачає інформаційної підтримки.

І ще, користуючись нагодою, дякую всім людям, хто допомагає нам фінансово. Ваша допомога безцінна! Тільки за 2015 рік ми прилаштували понад 200 собак і 50 котів! Усі ці тварини вилікувані і стерилізовані завдяки вашій фінансовій підтримці. Дякуємо тим підприємствам, що дають нам знижки на закупівлю крупи, спасибі ветеринарним клінікам, які лікують наших собак за пільговими цінами. Дуже сподіваюся, що в майбутньому і місцева влада все ж зверне на нас увагу.

– Маріє, щиро дякую за розмову!
Оксана Ханас, 29.01.2016, 11:47711
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень