22 жовтня 2018 • № 42 (1526)
Rss  

Що залишив художник у Франціїна згадку про Полтаву?

Анатолій Іванович Лавренко народився у с. Савинці Миргородського району Полтавської області. Він закінчив Харківське державне художнє училище. Нині ім`я цього живописця, члена НСХУ, відоме далеко за межами України. Його роботи зберігаються у музеях нашої держави ( Полтава, Запоріжжя, Хмельницький, Суми) та у приватних колекціях багатьох європейських країн. Це єдиний на Полтавщині володар Гран-прі Міжнародного осіннього салону «Золота Зуза», що проходив у м. Рівне в 2010 р. Щойно Анатолій Іванович повернувся з поїздки до Франції, де побував з 21 по 30 листопада 2015 р.

- Анатолію Івановичу, у яких містах країни, відомої нам з фільмів про мушкетерів, ви побували і чому?

- Я був у Ніцці, Марселі,Екс-ан-Провансі, допоміг щасливий випадок. Це сталося завдяки моїй племінниці Ліліані Ромі-Тулінській, котра вже понад 10 років мешкає у Франції. Вибір міст не випадковий, адже в серці Екс-ан-Прованса є багато місць, пов’язаних з життям і творчістю майстра з майстрів Сезанна. Нині сучасники мають унікальні можливості потрапити у його світ і творчу лабораторію. І я скористався цим, хоча відстань від Ніцци, де я жив у родички, до Екс-ан-Прованса складала 180 км я поїхав туди, як на паломництво. Це не був туристичний маршрут, бо Батьківщина Сезанна для мене - святиня. Багато наших полтавців, серед них і колег по спілці, побували у 21 ст. у Франції і побачили Париж. Проте їм вдалося ознайомитися з його картинами у музеях, а я хотів пройти слідами художника, відчутиауру його творчої лабораторії, побачити як жив художник, котрий не звертав уваги на побут, для якого був справедливим афоризм Оскара Уайльда, що стверджував:» людина, котра заробляє мистецтвом, втрачена для життя.».

- Французький романіст Еміль Золя написав роман «Творчість», де головним героєм є художник-невдаха, прообразом якого є Сезанн. Золя був вірним лицарем художника протягом 20 років. Чи згодні ви з такою трактовкою друга художника?

- Ні. Образ художника неправильно висвітлений. Вони по-різному інтерпретували значення речей, хоча думали однаково. Помилка Золя полягала у тому, що він показав головного персонажа роману Лантьє як людину, котра трактує пейзаж, а насправді Сезанн був совістю пейзажу. Після виходу роману 30 річній дружбі прийшов кінець, а вона тривала від навчання в кодежі Бурбон Екса. Тоді обидва зачитувалися романами Віктора Гюго, а Сезанн ще й писав вірші...Сезанн перевернув теоретичну і естетичну систему всього європейського живопису. Життя Сезанна – це кольоровий малюнок. Сезанн сказав: « Колір і малюнок нероздільні. Чим гармонійніше стає колір, тим точніше стає малюнок». Хочу згадати іще одного романіста Франції Оноре де Бальзака. Саме у його творі «Невідомий шедевр» головний герой написаний з Сезанна, на відміну від Золя - це всіма визнаний художник.

- Коли розпочалося знайомство з творчістю і що Вас вразило в його картинах?

- Під час навчання у художньому училищі я побував у Москві у музеї О.С. Пушкіна. Мене тоді вразив підхід до побудови картини, де немає рефлексій, виблисків, тіней. А ще його відхід від ілюзорної перспективи, якої нас навчали, дзвінкість кольору і кривий малюнок. А загалом це виглядало професійно, значимо і художньо.

- Цей митець любив писати яблука. Що вони означали у творчості французького майстра ? А Ви, Анатолію Івановичу, писали цей фрукт?

- У біографії Сензанна є багато історій, пов’язаних з цим фруктом. Він якось зізнався друзям: « Я ошелешу Париж своїм яблуком».Сезанн – закритий художник, його потрібно відкривати. Це був його зашифрований код, скерований проти класично-романтичного живопису, своєрідна парадоксальна поетика. Яблуко – це метафора. Метафора інтуїції, що виникла на основі реальності. Я під час навчання писав теж.

- Пане Анатолію, нині сучасники , хоча пройшов вже рік, постійнозгадують вашу виставку «Колір граната», твори якої полтавці побачили на виставці у Художньому салоні в обласному центрі. Чим для вас є гранат і як ви шукали його колір?

- Гранат займає особливе місце у мистецтві. Християни сприймали гранат як символ Воскресіння Христового, також християнське вчення наслідувало прадавню символіку граната, як Дерева Життя, шо знайшло відображення у рослинному орнаменті, де часто його зображують переплетеним з виноградною лозою . Гранат означає небесну любов і Боже благословення. Для мене – це згусток енергії та сила життя і сонце. Це єдиний у світі королівський фрукт, бо в нього на горі – корона. Я купив гранат і розрізав навпіл. Так зробив своєрідний пленер у майстерні. Я довго шукав цей колір, адже у нас в країні мало сонця і він не росте. Гранат вбирає у себе силу сонця. Оцей насичений, соковитий колір я намагався впіймати і передати на полотні, щоб колір існував не лише зовні, а й внутрішньо. Результатом пошуків стала персональна виставка в Полтаві.

- Що найбільше полюбляв малювати Сезанн?

- Сімейна садиба, де робив свої перші кроки у живописі, до кінця життя залишалась улюбленою темою його творчості. Цікаво, що її назва перекладається, як «Обитель вітрів». А королевою пейзажів його дитинства, музою художньої творчості є гора Святої Вікторії. Їй присвятив 44 картини олійними фарбами і 43 акварельними. У каменоломніБібемус, що знаходиться у самому серці цієї гори, зародився кубізм.Її оспівав художник у шедеврі «Червона скала».

- У Франції ви відкрили для себе новий напрямок творчості?

- Так. Я почав писати на камінні. Створена серія робіт на морському камінні, робив я її в своєму стилі, як художні твори. Також написав я і ряд живописних пейзажів на вулиці LaPromenadedesAnglais у Ніцці.Раніше в Ніцці будинки будувалися на пагорбах, подалі від моря. Починаючи з другої половини XVIII ст., англійці, що прибули до міста, вирішили перезимувати. Захопившись морськими краєвидами один з багатих англійців запропонував грандіозний проект - збудувати пішохідну вулицю вздовж всього узбережжя. З 1860 р. вона має назвуLaPromenadedesAnglais.

- Чи залишили щось на згадку про наше місто у Франції?

- Мої нові роботи на камінні та полотні. Я привіз до цієї країни серію живописних картин, присвячених релігійним святам, починаючи від Різдва Христового… Серед них є твори про полтавські собори. Одна з них сподобалася марсельським галеристам і вони виставили картину, де зображено наш Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир, заснований у ХУ11 столітті, на вітрині в одній з галерей . Тепер усі охочі можуть бачити нашу святиню.

- Чи доводилося Вам під час мандрівок містами Франції зустрічати якісь назви рідною мовою?

- Так, я побачив у Марселі ресторан під назвою «Київ». А коли з племінницею був у російському магазині, то на прилавку побачив продукти… Сіль під назвою « Сіль» та пиво - «Старий мельник».

- Бажаю нових цікавих подорожей і зустрічей.

Оксана Кравченко, 04.02.2016, 11:38845
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<вересень