25 березня 2019 • № 12 (1548)
Rss  

Депресія: не все так просто

Практично кожна людина хоча б раз переживала відчуття пригніченості, безнадійності, власної непотрібності тощо. Такий стан має цілком конкретну назву – депресія.

Проте якщо одні знаходять у собі сили впоратися з нею і знову відчути радість кожного дня, то інші в цьому стані можуть перебувати роками, з часом усе більше і більше поринаючи в безвихідь. Чи насправді депресія така страшна, як про це дехто говорить, до чого може призвести її тривале ігнорування та як допомогти людині, котра стикнулася з цією проблемою, «ПВ» розповів лікар-психіатр, психотерапевт Олег Балаклієць.

– Олеже Петровичу, досить часто у розмовах доводиться чути про депресію. Нею деякі люди виправдовують свою бездіяльність, апатію, байдужість до того, що відбувається як у їхньому житті, так і навколо. Поясніть, будь ласка, що насправді потрапляє під поняття «депресія» і чим вона відрізняється власне від сезонної «хандри», наприклад, чи банальних лінощів?
– Депресія – це хворобливий стан, коли людина почуває себе глибоко нещасною й цілковито нездатною відчувати задоволення, такою, що втратила сенс життя. Це може бути як наслідком подій, які відбуваються в її житті в дорослому віці, так і конкретних дитячих проблем, коли бажання та емоції пригнічувалися і забивалися батьками чи вчителями. Навіть саме поняття депресія пішло від латинського слова «depressio» (пригнічення).

– Тобто це все ж таки хвороба?
– Розумієте, тут дуже тонка межа. Якщо людина здатна правильно зорієнтуватись, зібрати волю в кулак і витягти себе з цього стану, знову повернутися до активного і нормального життя, то це, скоріш за все, тимчасовий збій. А от коли вона втрачає інтерес до життя, не бачить світла у кінці тунелю, вірить у те, що вже нічого хорошого не буде, а все ставатиме тільки гірше, і навіть думає про суїцид – це вже симптоми серйозної хвороби. Людина, котра страждає на депресію, дуже часто відчуває незрозумілий страх, а в запущеному випадку не поодинокими стають і панічні атаки. Вона не просто втрачає цікавість до життя, а й стає млявою, у неї періоди знервованості та незрозумілої ейфорії чергуються з періодами абсолютної байдужості до всього, що відбувається навколо, притуплюються емоції, знижується потяг до протилежної статі тощо. У такому стані вона відкрита постійним змінам настрою, хоча частіше він усе ж у негативі, не здатна у повній мірі приділяти увагу ні собі, ні близьким, починає зловживати алкоголем чи наркотиками і так далі.

– При депресії спостерігається тільки погіршення психічного стану людини чи вона діє якось і на організм?
– Безперечно! У випадку клінічної затяжної депресії людина відчуває важкість, поколювання в ділянці грудної клітки, з’являються серцево-судинні захворювання, знижується імунітет. Серйозної шкоди зазнає нервова система: погіршуються пам'ять, увага і концентрація. У тих, хто в силу якихось причин страждає від хронічного болю у спині чи суглобах, у стані депресії ці відчуття стають сильнішими. Іноді люди просто приходять до терапевта чи невропатолога і скаржаться на болі в тілі, але численні аналізи та огляди нічого не виявляють. Уся причина в тому, що причиною їх стають не фізичні недуги, а функціональні розлади (психосоматика).
Для прикладу розкажу про таку поширену хворобу, як вегето-судинна дистонія (далі ВСД). На Заході навіть немає такого діагнозу.

– Тобто – немає?..
– Вегето-судинна дистонія – це функціональний стан будь-якого стресу. Коли людина вагається і не може прийняти правильне рішення, сумнівається і вибирає між двома варіантами, у неї підвищується тиск, починає боліти голова. Не виявлена і цивілізовано не прожита проблема завжди запускає в організмі проблеми зі здоров’ям.

– Які фактори можуть призвести до депресії?
– Назвати конкретні фактори складно, оскільки в кожного з нас депресивний стан провокують різні чинники. Якщо, наприклад, в однієї людини в житті може статися маса негативних подій і вона не впаде у відчай, а шукатиме вихід, то для іншої навіть якась одна невдача чи трагедія можуть стати причиною дуже глибокої депресії.
Думаю, слід сказати про так звані кризові періоди в житті кожного з нас. Сюди належать кризи розвитку, які проходить кожен з дитинства, екзистенціальні кризи (підліткова, криза середини життя, криза досягнень або середнього віку, криза похилого віку), ситуативні кризи (зради, розлучення, смерть когось із рідних чи близьких, хвороби тощо).

Існує таке поняття, як сезонна депресія. Вона пов’язана зі зміною пір року, погоди. Сама ця зміна для чутливої людини – це стрес, до якого потрібно пристосуватись.

Не слід відкидати і вплив соціально-економічних факторів. Постійні проблеми, відсутність грошей, неможливість задовольнити базові потреби в харчуванні, лікуванні, освіті багатьох наших співгромадян заганяють у тенета депресії. Правда, й у благополучних країнах люди теж страждають від депресії, але там причини іншого порядку. Хоча, з іншого боку, та ж статистика говорить, що індекс щастя набагато вищий у бідних країнах – Колумбії, Гватемалі, Нікарагуа тощо.

– Мені чомусь здається, що не останню роль у збільшенні кількості депресивного люду нині відіграють соцмережі. Навіть термін уже такий є – «синдром соцмереж».
– Так, це вже справжня залежність. Людина, яка не знає, як жити, як себе поводити, шукає вихід, поринаючи в соцмережі. Вона починає залежати від кількості лайків, схвалень, коментарів. А наше суспільство сьогодні нарцисичне, воно налаштоване на досягнення, соціум словами реклами вимагає: «Стань кращим». І тут криється конфлікт. Користувачі, які в принципі не ганяються за «понтами» і показухою, задоволені тим, що мають, дивляться, як їхні колеги, однокласники чи знайомі викладають в інтернеті фото з відпочинку, біля гарних будинків, із закордонних відряджень, і починають думати, що їхнє власне життя не вдалося. І неважливо, що ті картинки можуть бути змонтованими у фоторедакторі, квартири взагалі чужі – у них уже спрацьовує комплекс меншовартості, який стає спусковим гачком до пригніченого стану. Людина знецінює себе, порівнюючи з іншими, забуває про власні досягнення.
Існують ще й ендогенні депресії, тобто депресії без видимих причин. Людина успішна, має гарну родину, роботу, достаток, але все одно не може виборсатися зі стану важкої депресії. І тут причини лежать знову ж десь у ранньому дитинстві або навіть ще у періоді внутрішньо-
утробного розвитку.

– А можна говорити, що одні люди мають схильність до депресії більше, ніж інші?
– Звичайно, є менше і більше схильні. Усе залежить від того, у якому середовищі росла особистість, як вона влилася у соціум, з якими викликами зустрілася в дорослому житті. Якщо дитина виховувалась у родині, де батьки поважали її індивідуальність, не нав’язували свої погляди, не обмежували питаннями віри чи вимогами суспільства, то вона виросла емоційно стійкішою та вільною. А от коли хлопчика чи дівчинку з раннього віку обмежували, пригнічували всі її ініціативи, застосовували фізичне чи психологічне насилля, а пізніше нав’язували навчання у певному виші тощо, тоді зрозуміло, що така людина більше схильна впадати в депресію, бо вона не звикла радіти життю й бачити в усьому позитив.

Ще одна категорія людей, які значно частіше перебувають у стані депресії, – це ті, хто має інвалідність, хронічні захворювання, молоді мами після пологів (післяпологова депресія) тощо.

– Однак більшість людей усе ж ставиться до депресії як до чогось несерйозного…
– Наше суспільство на не одне десятиліття відстало від розвинених країн у тому, що стосується культури саморозуміння та вміння екологічно взаємодіяти з іншими. Люди не знають, як правильно поводитися, якщо раптом друг чи знайомий каже їм, що йому кепсько на душі. У кращому випадку він почує у відповідь «Та заспокойся ти!», у гіршому – «Пішли вип’ємо/пограємо/закуримо». А це абсолютно неправильна модель. Депресія – це нереалізовані, приховані емоції, і якщо їм не давати виходу, не проживати їх, то ситуація погіршуватиметься. Тому найкраще, що може бути для людини, яка страждає від цього стану, – наявність поряд того, хто зможе вислухати, підставити плече, дати виплакатися, викричатися і не скаже при цьому класичне «Заспокойся». Саме наявність такого плеча у скрутний момент і дасть людині в майбутньому змогу знову відчути землю під ногами і повернутися до нормального життя.

– До чого може призвести депресія, якщо на неї не зважати?
– У найгіршому випадку – до суїциду. Коли людина пройде всі етапи відчаю і не знайде підтримки, вона просто вирішить, що краще швидше покінчити з таким нікчемним і безглуздим, на її думку, життям.

– Скільки років людина може перебувати в такому стані?
– Це може бути дуже різний період: від двох-трьох тижнів до десятків років. І чим довша тривалість депресії, тим тяжчі будуть наслідки.

– Які існують шляхи лікування депресії?
– Якщо людина підозрює в себе депресію, їй слід звернутися до лікаря-психіатра, до психотерапевта чи хоча б до психолога. Не секрет, що досі багато людей думає, що коли підуть до психіатра, то їх вважатимуть, м’яко кажучи, ненормальними. Проте саме лікар цього профілю здатний правильно встановити діагноз та призначити відповідне лікування. Методів боротьби з депресією сьогодні багато. Насамперед це сеанси психотерапії, де фахівець виводить хворого зі стану глибокого пригнічення і поступово повертає йому цікавість до життя. У випадку затяжної депресії призначаються відповідні препарати, що допомагають значно покращити емоційний стан людини і при цьому не викликають залежності. Якщо людина страждає на тяжку форму депресії й має суїцидальні думки, то тільки фахівці допоможуть подолати кризу і стати на шлях одужання.

Хорошим методом боротьби з депресією стають клуб за інтересами, спорт, йога. Остання особливо ефективна, оскільки включає в себе не тільки фізичні тренування, а й духовний розвиток.

Єдине, чого ні в якому випадку не можна робити тим, хто страждає на депресію, це вважати, що такий стан нормальний або що він пройде сам собою. Не слід заливати її алкоголем, енергетиками та наркотиками. Ці методи не тільки не допоможуть, а ще й завдадуть шкоди організму.

– Олеже Петровичу, дякую вам за розмову!
Оксана Ханас, 10.02.2016, 14:022353
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий