12 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Пам’ятник Шевченку був у «радісних тонах»

Початок весни у нас зазвичай асоціюється і з «жіночим» святом, і з шевченківськими днями. А цього року, згадуючи Великого Кобзаря, не можна не згадати і таку знакову для Полтави дату: 90 років тому в нашому місті й було відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку.

Його автор – український скульптор, наш земляк Іван Кавалерідзе, який виконав роботу у стилі кубізму. До речі, саме через це сам пам’ятник ледь кілька разів не постраждав. Перший раз, коли місцева влада почала затягувати встановлення вже готового монумента, оскільки наставала ера так званого соц-реалізму і «штучки» на зразок кубізму вже викликали сумнів. Тим паче, що первісно пам’ятник мали встановити не до річниці народження Великого Кобзаря, а до восьмих роковин Жовтневої революції – у листопаді 1925 року. Зрештою відбулася ця подія 12 березня 1926 року, з приводу чого в Петровському парку зібрався велелюдний мітинг.

Пам’ятник Шевченку в Полтаві.
Удруге «кубістичний» Шевченко ледь не постраждав при німцях, коли ті, кажуть, спершу подумали, що перед ними… пам’ятник Леніну! А втретє Полтава могла залишитися без творіння Кавалерідзе після візиту до міста першого секретаря ЦК КПУ Микити Хрущова, якому не сподобався пам’ятник. А оскільки той був пошкодженим, то його вирішили залишити як «пам'ять про вій-ну», доки буде споруджено новий. Зрештою трапилася з ним ще одна цікава історія…

Кілька років тому на святі «Полтавський вісник» збирає друзів» до автора цих рядків підійшла читачка. Сказала добрі слова про рубрику «Ретро-погляд», а потім запропонувала кілька тем, і одна з них про те, що в 1960-х роках пам’ятник Шевченку був… рожевого кольору. Жінка це прекрасно пам’ятала і навіть спілкувалася з багатьма старожилами, які можуть підтвердити її слова. Пройшов час, і ця історія якось забулася. А нещодавно наш активний учасник вікторини Людмила Пелипенко завітала в редакцію з кольоровою листівкою 1969 року.

– Пригадуєте жінку, яка розповідала про пам’ятник Шевченку рожевого кольору? Так то була я! – сміється Людмила Григорівна. – Ось знайшла листівку з одного з перших кольорових наборів про Полтаву 1969 року. Бачте, яких світлих і радісних кольорів був пам’ятник, не те, що зараз.

На листівці пам’ятник Шевченку і справді має рожевий відтінок, але ж це міг бути і такий друк. Наприклад, щось там поліграфісти наплутали з кольорами. Здавалося б, тему варто було закрити, але в бібліотеці випадково до рук потрапив ілюстрований нарис «Славна моя Полтава» (1967) письменника Пилипа Бабанського, де колір пам’ятника Шевченку вже сумніву не викликав. Невже й тут його «зафарбували» в рожевий колір?

Насправді ж трапилося ось що. Попри хрущовську критику, нового пам’ятника Шевченку в Полтаві не спорудили, а тим часом у СРСР набирала обертів боротьба з «формалізмом у мистецтві». Тож полтавський Тарас Григорович весь час муляв очі місцевій партійній номенклатурі. З огляду на ту кампанію кошти на його ремонт не виділялися, хоч монумент потребував його негайно. Аби зберегти своє творіння, 90-річний Іван Кавалерідзе навіть запропонував замінити бетонний пам’ятник на бронзовий, виділивши на цю справу 100 тисяч карбованців власних коштів! Але пам’ятник відстояли, частину коштів внесли на реставрацію – «одягнули Кобзаря у кварцовий розчин», решту повернули скульптору. Ось той кварцовий розчин і надав пам’ятнику такого життєрадісного кольору.
Володимир Сулименко, 09.03.2016, 15:431283
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад