18 березня 2019 • № 11 (1547)
Rss  

Яким бачать полтавці жіноче свято?

8 березня 1908 року Нью-Йоркська соціал-демократична жіноча організація зібрала більш ніж 15 тисяч жінок, які пройшли маршем через усе місто, вимагаючи рівної з чоловіками оплати праці та виборчих прав. Ця подія і стала основою Міжнародного жіночого дня.

Відтоді минуло вже 108 років, і давно ідейна складова свята суттєво забулася – нині переважна більшість людей сприймає його як привід показати любов і повагу до представниць прекрасної половини людства. А от як ставляться до свята полтавці, чи вбачають у ньому ідеологічний підтекст, закладений у радянські часи, та якою бачать роль жінки в сучасному світі та сім'ї? Відповідь на ці та інші запитання шукали на вулицях весняної Полтави кореспонденти «ПВ».


Наталія Гресь, методист відділу культурно-освітньої діяльності Полтавської медичної академії:
– Ставлюся чудово, проте зі слів інших жінок знаю: чимало чоловіків, на жаль, згадує, що треба приділяти увагу своїм половинкам, тільки раз на рік, решту часу сприймає своїх супутниць як даність. Якщо подивитися на це свято в історичному розрізі, може, і варто було б перенести його на інший день, хоча звикати до нової дати завжди важко… Діти, можливо, років через 20 перелаштуються. Як на мене, то я зробила б жіноче свято 1 березня: початок весни, пробудження природи. Мені, наприклад, подобається свято жовтих тюльпанів, яке Алла Пугачова проводить для своїх близьких саме 1 березня. Я взяла це собі на озброєння, і цього дня п'ю з подругами каву. Скромно, але налаштовує на гарний лад. Найцікавіший подарунок у цей день, мабуть, і не згадаю, хоча зірку з неба не діставали, я запам'ятала б (сміється). Що ж до прав, то жінки борються. Не знаю, чи це боротьба за рівні права, чи просто за виживання, але сучасні жінки «впрягаються» у стільки справ!.. Думаю, що місце жінки не попереду, але поряд з чоловіком. Хоча деяким необхідно бути попереду на багато-багато кроків. Зі свого досвіду: я сиділа вдома, була «за чоловіком». Знаходила, куди втілити свою енергію, але свої амбіції так реалізувати не змогла.

Володимир, пенсіонер:
– Дуже добре ставлюся, воно потрібне. Чи впливає на свято комуністичне минуле? Я декомунізацію взагалі не визнаю. А хто ті жінки, які хочуть, щоб їх любили, а боротьбу за свої права вважають непотрібною? З якого вони соціального прошарку? Я таких не зустрічав. Сам зазвичай дарую квіти, але завжди віддаю перевагу трояндам.

Христина, студентка, вивчає товарознавство:
– Думаю, що день, коли чоловіки дарують жінкам квіти й усіляко звертають на них свою увагу, потрібен. Мені зазвичай дарують квіти, а от особливо запам'яталася декоративна пляшка з квітами. Щодо боротьби за рівні права, то мені здається, що всім жінкам насамперед хочеться бути коханими, оточеними увагою.

Наталія, продавець квітів:
– Це жіноче свято, міжнародне, жінкам завжди приємно, коли дарують квіти. У мене робота пов'язана з квітами, і мені вона подобається саме тим, що допомагаю робити приємне людям, а навколишній світ кращим. Чоловікам, звісно, варто частіше дарувати свою увагу без приводу, але свято все одно потрібне. Через комуністичне минуле я не переносила б його – усі звикли. Продаж квітів до цього свята зростає, сподіваємося, що й цього року так буде, хоча матеріальне становище людей погіршилося. Найпопулярніші тюльпани, вони асоціюються з весною, у нас вони вже є. Ці квіти непідвладні моді, попит на них до цієї дати стабільний. Часто беруть і троянди, хоча вони мають попит увесь рік. Будемо сподіватися, що чоловіки все-таки влаштовуватимуть свято своїм коханим.

Вадим, лікар:
– Дуже позитивно ставлюся до цього свята, але треба, щоб воно було завжди для жінок, не тільки раз на рік. Моя думка така, що на жінок повсякчас слід звертати увагу, бо це найкраще, що є в нашому житті. Сам до 8 Березня дарував м'які іграшки. Вважаю, це дуже мило. Як на мене, не має значення, яка ідеологія закладена у свято, важливо те, яку атмосферу навколо нього створите ви самі. Де місце жінки в родині? Однозначно нарівні з чоловіком.

Юрій, студент-медик:
– Ставлюся до свята позитивно, думаю, що чоловіки, які використовують його як привід ніяк не звертати увагу на жінок цілий рік, не настільки численні. У нинішньому суспільстві жінки наблизилися до рівноправ'я. Хоча так, пішов зворотний процес. Нині більшість професій пов'язана або з тяжкою працею, або великими інтелектуальними навантаженнями. Нехай жінкам лишається творчість, а чоловіки проектують будинки, зводять залізниці, жінки ж прикрашають це по-своєму.

Наталія, домогосподарка:
– Ніяк не ставлюся, звичайний день, звичайне свято. Чоловіки, звісно, виявляють увагу, це радує, але не вважаю його якимось аж занадто особливим святом. Таких подарунків, щоб запам'яталися, не пригадую. Жінка має бути жінкою, а чоловік – чоловіком. Боротьба з чоловіком жінці не потрібна. Вона повинна виконувати свої обов'язки – оберігати сімейне вогнище, піклуватися про сім'ю, дітей.

Раїса, учениця 6 класу гімназії №6:
– Мені свято подобається, проводжу його з друзями. Цього року, як завжди, сходжу з ними в кіно або проведу з сім'єю. Батьки якось дарували ланцюжок, це був пам'ятний подарунок, а зазвичай це квитки до кінотеатру – цей день для мене насамперед привід сходити туди. Я думаю, що жінка має займатися важливими для себе справами, а чоловік повинен забезпечувати сім'ю грошима, йому необов'язково, наприклад, ходити на балет, не чоловіча це справа. Жінка, звісно, може і підприємством керувати, але їй це буде важко.

Станіслав, підприємець:
– Нам таке свято потрібне. Чим частіше ми даруємо увагу жінкам, тим краще, привід не завадить! Пам'ятний подарунок? Мабуть, черевики – червоні лабутени, як у пісні. Думаю, жінка має бути підтримкою для чоловіка, бути поряд із ним.

Наталія, працівник торгівлі:
– Як же жінка може не ставитися позитивно до цього свята? Чи варто переглядати комуністичну складову у світлі змін у країні? Ви знаєте, хоча я була й піонеркою, і комсомолкою, і сама займалася організацією цих свят, можу сказати, що жінка, прокидаючись вранці 8 Березня, не згадує ані Розу Люксембург, ані Клару Цеткін. Вона чекає кохання та уваги. Тим, кому хочеться шукати комуністичні нотки, варто було б пошукати якісь нагальніші проблеми. Мені найбільше згадується доньчин подарунок – прокинулась і побачила тістечко, було дуже приємно. Щодо зворотної емансипації думаю ось що: для своєї доньки я і за маму, і за тата, але для неї бажаю не того, щоб вона була емансипованою, а лишалася жінкою і була за чоловіком як за кам'яною стіною. Не якимось деспотом, а щоб це були теплі, класні, людські взаємини.

Владислав і Аліна,тату-майстри:
– Свято, звичайно, потрібне, жінок слід шанувати, – каже Владислав. – У мене воно асоціюється з настанням весни. Ми не хотіли б, щоб це свято переносили, хай би який підтекст там був.
– А в нас це взагалі сімейне свято, – додає Аліна, – у мами день народження. Тому це більше її свято, це й початок весни, і День матері, і її день народження, словом, свято для нас важливе. Коли люди люблять одне одного, вони постійно звертають увагу.
Про розподіл обов'язків розповідає Аліна:
– Думаю, що в сім'ї права повинні бути однакові. Якщо люди з розумінням ставляться до потреб, а обов'язки розподіляють по можливостях – усе добре.
– Рівність має сенс, але ми трохи різні організми в психологічному плані, і тому нам доводиться постійно миритися одне з одним, – додає Владислав. – Але, знаєте, є гарна приказка: чоловік – голова, а жінка – шия. Якщо жінка правильно крутить головою – все буде гаразд.

Вікторія, студентка історичного факультету:
– Для мене це день жіночої свободи, коли жінки звільняються від своїх обов'язків і можуть відпочити. Чим ці обов'язки відрізняються від чоловічих? Жінки більше працюють по домашньому господарству, а ще зазвичай додаються робота, піклування про дітей. У мене ще не всі ці обов'язки, я ще молода, проте так воно буває найчастіше. Думаю, не існує суто жіночих або суто чоловічих обов'язків, усе залежить від жінки, від її вибору. Я особисто хочу мати ті самі права, що й чоловіки, у сучасному світі це норма. Із подарунків найбільше запам'яталися гроші на шопінг, було приємно. Дарують і квіти – троянди чи тюльпани, хоча найбільше люблю лілеї.

Анастасія, навчається
у ЗОШ №10:
– Ставлюся добре, хоча мене не дуже й вітають. Яке місце жінки? Мабуть, жінка має займатися тим, що їй подобається, адже нині часто від жінок вимагають народити дитину і сидіти вдома, обслуговуючи чоловіка. Як на мене, вона має відводити час і на себе, і на домашні справи. Чи є суто жіночі або чоловічі обов'язки? Чоловіки сильніші, тож, думаю, вони мають захищати, а жінки – берегти сімейне вогнище. Комуністичних асоціацій у мене немає, не хотілося, щоб його переносили. А щодо подарунків, то це не так уже й важливо, головне – увага.

Євген, студент комерційного технікуму:
– Добре сприймаю це свято, дівчат треба вітати. Вважаю, що скарги на те, що помічають жінок лише раз на рік, на 8 Березня, це неправда. Переносити його на іншу дату точно не варто, традиція все-таки. Чоловік повинен приносити гроші в сім'ю, а жінка – піклуватися про затишок. Якщо їй хочеться, може займатися кар'єрою, але я не пов'язував би своє життя з такою жінкою. Що дарував востаннє, не пригадую, зазвичай дарую квіти, м'які іграшки – мамі, сестрі, дівчині. Бажаю полтавкам щастя, здоров'я і, звісно, лишатися найгарнішими в усій країні.

Ганна Михайлівна, пенсіонерка:
– Ми ще старого гарту, для нас це свято, до нього вже давно звикли. У нашому віці всі свята однакові: прийшли діти – то й добре, це головна сімейна традиція. Раніше подарунки були різні, а тепер зазвичай дарують потрібні речі. Чи потрібно жінкам більше свободи? Навіть не знаю, жінки стають вольовими, із сильними характерами, і якоюсь мірою це не так уже й добре. Вони втрачають жіночність, ніжність, стають жорсткими, вимогливими. Побажала б усім нам, не тільки полтавкам, насамперед миру, без цього решта не має значення.
Павєл Москалюк, 09.03.2016, 15:45522
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий