12 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Газифікація Полтави: люди за старою звичкою чергували біля «вогника»

Перше нафтогазове родовище на Полтавщині – Радченківське – було відкрите 9 вересня 1950 року, коли свердловина №2 з глибини 1200 метрів дала потужний фонтан нафти, газу та газового конденсату. 60 років тому почалися роботи по газифікації Полтави, тоді ж у багатьох домівках запалав такий очікуваний блакитний вогник.

Хоча газифікація була одним із головних завдань шостої п'ятирічки, про це в пресі гучними заголовками не афішували. Заступник голови полтавського міськвиконкому Б.Драченко на початку 1956 року на сторінках «Зорі Полтавщини» анонсував: «Проектом першої черги передбачено забезпечити подачу газу для побутових потреб населення центральної, найгустіше населеної частини міста. Загальна довжина черги газопроводів високого тиску становитиме 14,5 км, низького – 52 км. На роботи першої черги асигнується 10 млн карбованців. У цьому році передбачається побудувати 20 км газопроводу і перевести на газ шість промислових підприємств, комунальну електростанцію та
2200 квартир. Спеціалізована дільниця тресту «Укргазбуд» проводить підготовчі роботи. Як тільки потепліє, розпочнеться прокладання газопроводу по вулиці Фрунзе до центру міста».

Почалася вона лише з перших днів літа. Станом на 1 грудня 1956 року мережу високого тиску поклали повністю, а низького, через нестачу труб, усього 1,5 км. Підготовлені до прийому газу лише 930 квартир.

– Клали труби нижче рівня промерзання ґрунту на глибині від 130-140 сантиметрів. Затримка була пов'язана з відсутністю ізоляційних матеріалів. Самі труби виготовляли з високовуглецевої сталі, вони швидко піддавалися дії корозії, – розповів колишній будівельник, ветеран праці Микола Дорошенко.

Полтавка Надія Солдатова розповіла, що в післявоєнній Полтаві перший газ був проведений на двох вулицях – Панянці та Комсомольській – у 1956 році. Вона в цей час навчалася в сьомому класі й добре пам'ятає, що серед 30 учнів класу газ був лише у дев'яти-десяти сімей, які мешкали саме на цих вулицях.

– Ми жили на вулиці Комсомольській у підвалі одного з будинків. Як ми не топили піч, та сирість давалася взнаки, – згадує Надія Степанівна. – Топили дровами і стружкою, а під час війни мама ходила на Південний вокзал і збирала перегарки з відпрацьованого вугілля, що залишалося після паровозів. У 1956 році нам повідомили, що будуть проводити газ і до нашого будинку, але не все було так легко. Усі ми, тато, мама і троє дітей, жили в одній кімнаті, а щоб провести газ, потрібно було мати окремо житлову кімнату й кухню. Довелося зламати дерев'яну перегородку, що стояла в кімнаті, і побудувати капітальну цегляну стінку. Потім демонтували піч і пробили дірку в стіні десь 100 на 30 сантиметрів. Добре, що стіни в старих будівлях були широкі, то в цій ніші зробили нову піч, яку вже розпалювали без дров. Потрібно було присісти до самої підлоги, відкрити залізні дверцята і підпалити сірником ґніт. Одночасно можна було поставити на піч дві каструлі й варити дві страви. Моя шкільна подруга розповідала, що люди довго звикали до такого опалення. Коли горів газ, навіть уночі біля пічки обов'язково чатував хтось із дорослих.

На фото 1956 року: прокладання газових труб у напрямку Подолу на вулиці Леніна (тоді Пролетарській). Будинків, що ліворуч, уже давно немає.

– Вулицю Пушкіна газифікували теж серед перших, бо тут у нинішній будівлі дитячої музичної школи №1 діяла міськрада, – розповів Віктор Форманчук, який у 1950-х мешкав у будинку навпроти, за адресою Пушкіна, 19. – Пічку, яку ми топили дровами, переробили згідно з вимогами, встановили чавунну плиту, а газовики нам безкоштовно у квартиру заводили труби.

На початку 1957 року спочатку Полтавська електростанція, потім Полтавський паровозоремонтний завод, а за ними прядильно-ткацький комбінат отримали газ.

«Зоря Полтавщини» описала, як урочисто отримувала газ електростанція. Люди радісно кричали, побачивши блакитний вогник: «Газ! Газ!». До речі, у пресі слово «газ» часто заміняли синонімом «дешеве паливо».

З початком газифікації в місті створили контору газового господарства, побудували газорозподільну станцію. Такі контори створювалися в адміністративних районах одна за одною, тож виникла нагальна проблема: створення єдиної обласної структури, яка займалася б винятково газифікацією області й експлуатацією газового обладнання та мереж. Саме тому в 1968 році в Полтаві створюється трест «Полтаваоблпромпобутгаз», у підпорядкування якому й передаються всі газові служби області, зокрема й полтавська контора. У 1975 році на базі тресту й підпорядкованих йому підрозділів, уже в системі республіканського об'єднання «Укргаз», утворюється обласне державне виробниче об'єднання «Полтавагаз». Воно бере на себе повну відповідальність за газифікацію й газопостачання всіх населених пунктів Полтавщини. Керівником тресту, а потім начальником об'єднання до виходу на пенсію всередині 1980-х був В.А.Пиглянський.

При об'єднанні існувало ремонтно-будівельне управління «Полтавагаз», яке вело роботи по газифікації міст, сіл та колгоспів Полтавської області. Об'єднання «Полтавагаз» розташовувалося на вулиці Енгельса, 2, а ремонтно-будівельне управління – на Подолі, на провулку Рибальському.
Із 1994 року почалося акціонування нафтогазової галузі.
Володимир Сулименко, 23.03.2016, 15:41799
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад