10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

У Петровському парку квіти покладали цілий рік

Відповідь на запитання вікторини, яка виходила напередодні 9 Травня, проста, адже на знімках – могили радянських воїнів у Петровському парку. У 2012 році рубрика «Ретро-погляд» цю тему висвітлювала, щоправда, з деякими неточностями. Могили радянських воїнів у Петровському парку з'явилися згодом після визволення Полтави. За пам'ятником Шевченку в центрі алеї була могила генерал-лейтенанта Олексія Зигіна, а по обидва боки від неї – по вісім могил з кожного боку з чавунними надгробними плитами з іменами полеглих. Восени 1969 року в Полтаві завершили будівництво меморіалу Солдатської Слави на вулиці Фрунзе, який спочатку називався пам'ятник Солдатської Слави. Саме туди й вирішили перенести останки воїнів. Дата урочистого перепоховання – 12 жовтня 1969 року, коли відзначали 25-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Наші читачі у своїх відповідях радували уважністю до дрібних деталей знімків, яких цього разу було два. Вигляд зверху датується 17 червня 1959 року, видно вже відреставрований Краєзнавчий музей, і можна порахувати кількість могил з одного боку алеї. А друге фото 1953 року не менш інформативне: на ньому Краєзнавчий музей «дивиться» на нас із-за пам'ятника Шевченку ще порожніми вікнами, а діти покладають квіти на могилу Зигіну. Читачі помітили деталь, що на знімку серед школярів лише хлопчики. Із 1943 року було введене окреме навчання хлопчиків і дівчаток у семирічних та середніх школах міст, столицях республік, крайових та великих промислових центрах СРСР. Так тривало до липня 1954 року. У «Зорі Полтавщини» писали, що в 1950-х роках на покладання квітів у Петровський парк ходили діти шкіл №№1, 4, 10, 11 та 27.

Ось як розмірковує читачка Надія Солдатова: «Щодо року фотографії, то орієнтовно 1949–1950 роки. Діти в білих сорочечках, у руках портфелі. Якщо визначати за близькістю розташування парку до шкіл, то можуть бути учні школи №4. Цей навчальний заклад був чоловічим, а на фотографії видно лише хлопчиків. У 1943 році в парку поховано офіцерів і бійців Червоної Армії, які полягли в боях за місто й на території Полтавської області. Саме біля центральної могили і стоять діти. І хоча основне захоронення відбулося відразу після визволення Полтави, я точно знаю, що поховання були і пізніше. 30 березня 1945 року в боях на Одері під Вроцлавом загинув полковник Микола Кучеренко разом зі своїм сином-ад'ютантом. А поховані вони були в Полтаві в Петровському парку. Микола Кучеренко був двоюрідним чи троюрідним братом моєї мами. Мама завжди на 9 Травня ходила як у Петровський парк, так і пізніше до меморіалу Солдатської Слави».

«Сюди довгі роки вдячні нащадки несли квіти і не лише у свята Перемоги та в день визволення міста, а й у буденний час, – написав Сергій Зозуля. – Тут нас приймали в жовтенята, пов'язували червоні краватки, сюди несли квіти молодята. Ось і на фото до могили Зигіну, а вона була в центрі поховань, прийшла полтавська малеча в супроводі дорослих – чи то батьків, чи то педагогів».

Доповнимо, що полтавські журналісти приходили сюди і 5 травня – у День радянської преси, бо тут були поховані їхні колеги Петро Лідов, Сергій Струнников та Олександр Кузнецов.

Редакційна колегія переможцем 39 етапу вікторини вирішила визнати 80-тирічну полтавку Павлину Нестеренко, яка взяла в ній участь уперше. Павлина Євгенівна зателефонувала в газету зі словами: «Так у цих же краях пройшло моє дитинство, адже до початку 1960-х я жила на Жовтневій,13». Ці два півтораповерхові будинки, на місці яких нині музичне училище ім.Лисенка, уже мало хто пам'ятає. А там мешкали понад 20 сімей. На жаль, у читачки не збереглися їхні фото. Павлина Нестеренко пам'ятає окупацію і визволення Полтави, бачила, як палав Краєзнавчий музей, щодня ходила з подругами спостерігати, як його відбудовують німецькі військовополонені.

Це місце майже в центрі Полтави, але з часу, коли був зроблений цей знімок, воно змінилося до невпізнанності. Фактично залишилася лише опора тролейбусної лінії і світлофор. Де саме й коли зробили фото?
– Наше подвір'я мало спільний паркан з музеєм, було цікаво слухати розмову військовополонених, а особливо пісні, які вони співали на відпочинку, – згадує Павлина Євгенівна. – Ми в Сонячному та Петровському парках знали кожне деревце, а який красивий був навесні бузок, що його видно за спинами школярів на фото.

Одне слово, читачка поділилася спогадами, які ще в майбутньому використаємо в наступних публікаціях.

Запитання до ювілейного 40-го етапу вікторини «Знаю Полтаву». Це місце майже в центрі Полтави, але з часу, коли був зроблений знімок, воно змінилося до невпізнанності. Фактично залишилася лише опора тролейбусної лінії і світлофор. Де саме й коли зробили фото?

Наші реквізити:
36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 25.05.2016, 09:321317
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад