10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

«Луночка» з тих часів змінилася до невпізнанності

До ювілейного етапу вікторини «Знаю Полтаву» ми ризикнули поставити складне запитання, на яке знайшли відповідь троє читачів, хоча варіанти були різні. Під фото з архіву архітектора Валерія Павленка був підпис «Площа Луначарського». Місце справді змінилося до невпізнанності, а фактично залишилася лише опора тролейбусної лінії, світлофор і, як придивитися, частина трикутного даху з чотирма вікнами над сценою Палацу піонерів (нині Палац дитячої та юнацької творчості). З’ясуємо, коли зробили фото.

28 червня 1963 року в Полтаві відкрито нову тролейбусну лінію до склозаводу: маршрут №2 «Південний вокзал – Склозавод», який, продовжений до Розсошенців, працює і нині. Його обслуговували машини нового покоління «Київ-5ЛА» розробки Київського заводу електротранспорту ім.Дзержинського, створені на базі автобуса «ЛАЗ-695 Б». Одну з цих моделей ми й бачимо на знімку.

Дослідник історії полтавських тролейбусів Павло Богодистий писав:
«З 1963 по 1965 роки в Полтаву надходить 53 таких тролейбуси, які отримали паркові №№09-38, 40-62 (під №39 «втиснувся» МТБЕС з Харкова, що надійшов у 1965 році). У порівнянні з ЗіУ-5 тролейбуси К-5ЛА, звичайно ж, здавалися спрощеними і натхнення у водіїв не викликали. Проте вибору не було, і довелося освоювати і звикати до нових машин. А вони були дуже далекі від досконалості як у технологічному виконанні, так і в дизайнерському відношенні. Але все швидко налагодилося, і машина навіть деяким водіям подобалася. Маючи невелику базу, К-5ЛА був доволі маневровим тролейбусом, а пасажирам запам'ятався дуже м'якими сидіннями з високою поролоновою частиною. Зрештою ця машина показала себе в експлуатації досить ненадійною й аварійною. Тому з 1968 року почалися масові списання цього типу тролейбуса, і в 1971 році останні К-5ЛА залишили полтавські вулиці».

Процитуємо далі Сергія Зозулю, який першим дав правильну відповідь: «Нова частина контактної лінії маршруту №2 прокладена колишньою вулицею Фрунзе (нині Європейська), і перша зупинка на ній була «Площа Луначарського». Полтавці називали її на космічний манер «Луночка» (тепер це площа 1100-річчя Полтави). Вона була зручна пасажирам, що їхали з Південного вокзалу до центру, особливо робітницям трикотажної фабрики. Дахи, димарі і двоповерхова будівля підприємства добре помітні на фото. Для зручності містян на зупинці біля підприємства працював невеличкий овочевий базарчик (тепер це зветься МАФ). Продукцію сюди привозили від магазину «Дружба», що на розі вулиць Пушкіна та Гоголя. З часом на цьому місці відкрили металево-скляне кафе-морозиво «Струмок», яке тривалий час користувалося популярністю серед полтавської молоді. Сьогодні на цьому місці будівля Головного управління фіскальної служби Полтавської області, а там, де видніється двоповерхове виробниче приміщення фабрики, збудована житлова п’ятиповерхівка на Фрунзе, 8. Сподіваюсь, що всім відома ця адреса, адже за нею розташована редакція «Полтавського вісника». За спиною автора фото, приблизно за кілька метрів від чоловіка в картузі, що ліворуч, літньої пори працювали два автомати з продажу газованої води і діжка з хлібним квасом. Квас розливали у склянки і бокали. Замовляючи, люди казали: «Маленьку» – коли склянку і «Велику» – якщо бокал. Продавщиця квасу, аби швидше реалізувати товар, забирала склянки з автоматів газводи, і спраглим полтавцям нічого не залишалося, як ставати в чергу... Сьогодні замість діжки й автоматів тут сигаретна «башта».

Це фото зроблене якраз напередодні Міжнародного дня захисту дітей – 31 травня 1952 року, але де саме? Де ще подібним чином могли відпочивати полтавські дітлахи?
Із 1960 по 1970 роки на трикотажній фабриці працювала Надія Солдатова. Вона розповіла, що на підприємстві, директором якого була Лідія Гаврилівна Безшапочна, шили і в’язали рукавиці. За овочевою яткою видніється будинок з димарем: там була адміністрація фабрики, профком та червоний куточок.

Про кафе «Струмок», яке у 1970-х роках з’явилося на місці овочевого павільйону, розповідають різне. Більшість каже, що там продавали на вагу морозиво, соки-води, дехто згадує, що приторговували й вином на розлив. Добрим словом відгукуються про завідуючу закладу Тамару Малиновську. Зрештою цей павільйон знесли для будівництва багатоповерхівки. Організація «Полтавархпроект» проектувала споруду на замовлення однієї страхової компанії, головний інженер проекту – Юрій Борблик, головний архітектор – Микола Карюк, лауреат багатьох премій, у тому числі Державної. Будівництво почали в 1994 році, але до його завершення будівлю передали обласній податковій адміністрації. Одночасно неподалік спільно з голландцями зводили електронну цифрову телефонну станцію. У 1998 році «ПВ» писав: «На День міста була введена до ладу нова, примітна нестандартною архітектурою, будова на майдані Луначарського. У ній розташується обласна податкова адміністрація. Директор компанії-забудовника АТ «Хіммаш» В.Яхін урочисто передав ключі від приміщення начальникові ДПА області А.Соколу».

Запитання до 41 етапу вікторини: це фото зроблене якраз напередодні Міжнародного дня захисту дітей – 31 травня 1952 року, але де саме? Де ще подібним чином могли відпочивати полтавські діт-лахи?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефони: 7-92-11 або 2-57-76, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 08.06.2016, 11:171858
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад