22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Віталій Бовтік: Принципово не витрачаю грошей на бензин

Вони завоювали США та Європу і вже роблять перші кроки на шляху до всенародного визнання в Україні. Електровелосипеди, судячи з усього, вже найближчими роками зберуть навколо себе чимало прихильників, адже після першої поїздки лишитися до них байдужим просто неможливо.

У цьому на власному досвіді переконався кореспондент «ПВ» після зустрічі з Віталієм Бовтіком – полтавцем, який за кілька років зібрав понад 60 таких апаратів.

На роботу з вітерцем

Більшість полтавських велосипедистів, котра вирішила доповнити свій транспорт електродвигуном, у розповідях так чи інакше згадує Віталія – комусь він збирав електровелосипед, декого «запалив» цією ідеєю. На сьогодні ентузіаст зібрав близько 60 електричних велосипедів і зупинятися не збирається, хоча його спеціальність із технікою не пов’язана

– Народився і виріс я в Котельві, – розповідає Віталій. – Після восьмого класу пішов у музичне училище за класом баяна, далі вступив до військового інституту культури, випустився лейтенантом, професія в дипломі – «організатор-методист культурно-масових заходів». 1991 року потрапив на службу до полтавського аеродрому. Оскільки посада начальника клубу була вже зайнята, направили на іншу. Саме там познайомився з генераторами, акумуляторами та іншими електричними приладами, з якими працюю і тепер. Відслужив близько 15 років, а далі аеродром почали розформовувати, літаки – різати. Пішов служити в інститут зв'язку заступником начальника факультету по зв'язках з громадськістю, організовував концерти.

Захоплення електротранспортом, як це часто буває, визначив випадок. 2008 року чоловік переїхав у мікрорайон Левада. На роботу в інститут зв’язку добирався тролейбусом. Саме одна з таких поїздок дала поштовх до нового захоплення:
– Одного дня повертався додому на 12-му, дивлюся: тролейбус обганяє дідусь на велосипеді. А діду на вигляд років 70. І це при тому, що тролейбус їхав кілометрів 30 на годину, а дідусь, вочевидь, кілометрів 40-45. Мене це відразу зачепило, подумав, що теж так можу!

Того ж дня в інтернеті Віталій знайшов інформацію про електровелосипеди й остаточно вирішив, що такий має з'явитися і в нього. Однак перший велосипед, куплений у магазині, його розчарував: слабкі акумулятори, низька швидкість та ще й велика вага.
– Тоді він обійшовся мені майже в 300 доларів – купив найдешевший. Прислали його з Дніпропетровська. Вирішив відправити назад, та, поки йшов із ним на автовокзал, його в мене купили. Тоді ж зрозумів, що електровелосипеди цікавлять не лише мене, і на цьому можна й заробити.

Справу почав із підбору велосипеда для себе:
– Купував і ставив на свій велосипед різні мотор-колеса, акумулятори, перепробував передній і задній приводи, різну потужність двигунів – від 250 Вт до 2кВт. Підрахував, що, поки я розібрався, підібрав комплект, який мені підходить, загалом витратив близько 30 тисяч гривень, на той час це шість тисяч доларів. Перепробував усе, що можна.

Набравшись практичного досвіду, майстер почав «пересаджувати» на такі велосипеди друзів, і менш ніж за рік «сарафанне радіо» вже цілком забезпечувало його замовленнями. Відтоді власне авто Віталія цікавити перестало.
– Тепер на ньому їздить батько, а я бензин не палю принципово – дорого виходить, а тут «паливо» обходиться в копійку за кілометр, для машини це понад гривню, – говорить.
Як купити ідеальний електровелосипед

Після поневірянь із готовими конструкціями Віталій Бовтік упевнений: транспорт має враховувати потреби власника.
– У магазині такі велосипеди продаються за одним стандартом, але це те саме, що продавати костюми одного розміру – люди ж усі різні. Те ж саме й тут – люди різного зросту і ваги, один любить швидку їзду, іншому вистачає і 25 кілометрів на годину. Одному треба 20 кілометрів проїхати, а комусь 50 і навіть 100.

Перш ніж прийняти чергове замовлення, проводить із майбутнім власником бесіду і тест-драйв. Щоб порівняти враження, у гаражі має кілька велосипедів.
– Люди приходять, тестують велосипеди з різною потужністю, щоб зрозуміти, який їм потрібен. Мені в цьому плані дуже зручно, що не треба нічого розповідати – бери та їдь. Обговорюємо ціну, фінансові можливості та плани. Якщо почекати кілька місяців, комплект виходить дешевшим у півтора разу. Потрібно терміново: два-три дні – і готово. Заробляю на дилерстві – постачальник продає мені деталі на 20% дешевше, якщо людина купувала б сама – вийшло б те саме.


По велосипеди до Віталія приходять різні люди: наймолодшому володарю «електричного коня», сину конструктора, лише вісім років, найстаршому – близько 70-ти. Більшість клієнтів – люди за 40 – під 50 років, яким самотужки крутити педалі важко. Серед клієнтів чимало автомобілістів, особливо до вподоби такі апарати тим, хто звик їздити на дачу чи рибалку. У таких випадках, за словами чоловіка, достатньо найпростішого комплекту.
– Збираю в середньому два велосипеди на місяць. Тим, у кого грошей небагато, завжди йду назустріч. Якщо бачу, що для людини гроші не проблема, – особливо не економлю. От нещодавно прийшла бабуся, попросила «електрифікувати» її «Десну», якою вона їздить на дачу, зараз велосипед майже готовий. Друг попросив –
потрібно щодня їздити на роботу 10-20 кілометрів, швидко і проти вітру. Установили двигун на 1 кіловат, і він зі швидкістю 50 кілометрів на годину їздить щодня мало не весь рік. Серед моїх клієнтів є цілі сім’ї. Зазвичай першим приходить батько, збираємо «коня» йому. Через якийсь час приходить уже з дружиною – роблю другий. А там і починають думати, як долучити до цього транспорту дитину. Так сімей п'ять пересадив на електровелосипеди.

На кожну зі своїх конструкцій автор дає річну гарантію. Щоб бути впевненим у компонентах, проїжджає на них близько сотні кілометрів. На зиму клієнти звозять свої акумулятори – за цей час конструктор проводить їм безкоштовну профілактику. Таке виробництво пропонували поставити на потік, однак поки що плани у Віталія інші:
– Заможні люди пропонували відкрити цех і штампувати, але вирішив не відходити від своєї лінії – робити все індивідуально. При цьому ціна лишається такою ж, як китайці зробили б самі. Мені вистачає навантаження, до того ж якщо форсувати цей процес, доведеться відкласти всі справи. Нині вирішив: збираю сотий велосипед і відкриваю майстерню. Велосипеди, які я робив, починають ламатися, тож це мої потенційні клієнти на ремонт.

Також два велосипеди його конструкції можуть з’явитися в одному з полтавських веломагазинів, для них відведуть стенд, на якому все можна буде роздивитися та навіть спробувати в дії.

Що може електрика?

Популярність цих двоколісних була б ще вищою, якби не одне «але» – ціна. Середній комплект деталей для переобладнання «ровера» коштує близько 300 доларів. Для США та Європи – гроші невеликі, а от для України досить суттєві.
– Типовий комплект для «електрифікації» велосипеда складається із двигуна (він найчастіше вбудований у колесо), акумуляторів та контролюючої електроніки. Найдорожча частина – акумулятори, на них і «проколотися» легше за все. Ціна на комплект коливається від 100 до 1000 доларів. Середній випадок, який рекомендую всім, – 500 доларів, вони легкі та досить ємні, однак із нинішнім курсом валют досить дорогі. Сьогодні на ринку можна зустріти вісім видів акумуляторів. Попереджаю людей, що кислотні, хоч і дешеві, слугують усього зо два роки, а от літій-залізофосфатні – від 10 до 20, сам на таких їжджу.

Двигун підбирають насамперед за потужністю. Проїхавши кілька кіл на велосипедах із моторами потужністю від 250 до 2500 Вт, на які запросив Віталій, автор упевнився: навіть найслабший із них створює враження, що педалі допомагає крутити невагомий, але сильний велосипедист. А от двигун на два з половиною кіловати при різкому обертанні ручки газу «до відмови» з незвички змушує вчепитися в кермо – двоколісний норовить вирватися з рук. Із потужністю ентузіаст радить не перебільшувати:
– Часто доводиться вмовляти зупинитися на менш потужному, так безпечніше. Ось, наприклад, днями мій товариш потрапив у ДТП. На моїй пам'яті це вперше. Я ж збираю електричні велосипеди не для того, щоб на них літали містом. Тут варто розуміти, що такий велосипед може бути вельми небезпечним. Максимальна швидкість у них часто на рівні зі скутером, але на дорозі вони фактично невидимі, ще й безшумні. Кажу клієнтам: виїхав за місто – там і жени 50 кілометрів. До того ж у місті часто підрізають – бачать, що людина на велосипеді, думають, що їхатиме повільно, і починають перед нею повертати.

Повний комплект коштуватиме від 300 до 800 доларів. У нього входить літієвий акумулятор, який забезпечить 30-50 кілометрів шляху при швидкості приблизно 30-40 км/год, електроніка і робота. Ресурс двигуна необмежений, зношуються лише підшипники, їх можна замінити.
Заряджати такий велосипед на диво просто: процес може проходити з різним струмом, тож час зарядки варіюється від восьми до однієї години, хоча середній варіант оптимальний. Велосипед, що заряджається, споживає лише 200 ват, якщо заряджати у швидкому режимі – споживання виросте десь удвічі, однак усе одно буде меншим, ніж у пральної машини або чайника.

Власний досвід

За кілька років роботи готових проектів у конструктора набралося чимало, хоча найцікавішим для себе він вважає свій нинішній транспорт – переобладнаний під електродвигун і педалі німецький мотоцикл «Мілле» 1938 року випуску. Його створення почалося з проблеми: двигуни, вмонтовані у переднє колесо, поступово розбивали вилки звичайних велосипедів. Коли ж потужність мотора перевалила за два кіловати, він вирішив підшукати міцнішу вилку.
– Шукав важільну вилку, такі встановлювали на деякі мотоцикли, а придбав заразом і раму з колесами. Із Віталієм Семохіним, власником веломайстерні, встановили педалі, коробку передач, щоб допомагати двигуну педалями. Із досвіду скажу: кращої рами для потужної конструкції годі й шукати, у мене постійно намагаються її викупити, але достойної ціни поки не запропонували.

Електричний «Мілле» став своєрідною заміною ще одному захопленню – мотоциклам.
– Коли з’явився син, мав мотоцикл «Honda», але за той час виїхав лише кілька разів – дитину на бензобак не посадиш. На велосипеді можна розміститися комфортно, от тільки на гору виїздити дуже вже тяжко.

З електромотором виходить ідеальна комбінація: на такому разом їздили на Дніпро, Орель, Полтаву і ближні села, об’їздили уздовж і впоперек. Узагалі потужні електровелосипеди дуже зручні: мій може тягнути мене, восьмирічного сина і намети, усього 150-170 кілограмів. Для великих речей зробив причіп. З собою вожу додатковий акумулятор, усього вистачає на 100 кілометрів.

Нині Віталій зі знайомими організовують своєрідний клуб любителів такого транспорту – учасників поки небагато, однак щороку їх більшає. Разом планують туристичні маршрути і поїздки.

Має Віталій і плани на майбутнє, однак поки всіх карт не розкриває, каже лише, що це буде не велосипед і зацікавить новинка жителів такого невеликого міста, як Полтава. Цей апарат, скоріш за все, стане предметом нашого наступного інтерв’ю з полтавським Кулібіним.
Сергій Лещенко, 24.06.2016, 13:181091
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень