17 липня 2018 • № 28 (1512)
Rss  

Микола Шевельов: Зодчі — це завжди мрійники!

Напередодні Дня архітектора, свята, котре відзначається в Україні 1 липня, вдалося зустрітися й розпитати про цю надзвичайно цікаву й творчу професію фахівця, від праці якого напряму залежить збереження архітектурної унікальності, гармонійності й перспектива розбудови Полтави. На запитання відповів головний архітектор міста, начальник управління з питань містобудування та архітектури Микола Шевельов.

– Миколо Анатолійовичу, архітектор – надзвичайно цікава, але й складна професія, ази котрої студенти вивчають шість років. Учитися на архітектора, на мою суб’єктивну думку, йдуть невимовні романтики, але мають отримати дипломи безперечні прагматики й фахівці, бо ж у новобудовах будуть жити й працювати тисячі людей, яким ніщо не має загрожувати, має бути надвисока точність проектування. То як стають архітекторами?
– Для себе це рішення прийняв, коли вирішив вступити на архітектурний факультет тодішнього Полтавського будівельного інституту, а диплом отримав у 2000 році за спеціальністю «Дизайн міського середовища». Вдячний своїм талановитим і дуже творчим викладачам, перш за все – Вадиму Митрофановичу Вадімову, дипломному керівникові Володимиру Михайловичу Губарю, багато теплих спогадів лишили Георгій Андрійович Негай, Василь Максимович Лях, Василь Васильович Шулик, на жаль, нині вже покійний Валерій Олександрович Трегубов і багато інших, кожен залишив у пам’яті й серці щось своє, особливе.

Ваша правда, що мрійники стають архітекторами, та, розпочавши практичну роботу в проектуванні, особливо роботу в органах місцевого самоврядування чи на іншій державній службі, безпосередньо стикаються з нормативно-правовою базою, кошторисами, містобудівною документацією, будівельними нормами і стають остаточними прагматиками.

– Наш полтавський архітектурний факультет випускає кожного року нових спеціалістів. Чи існує в місті проблема їх працевлаштування?
– Так, проблема щодо працевлаштування справді є, але наших випускників радо вітають в інших містах, вони працюють по всій території України на провідних посадах, а дехто й за кордоном. Це говорить про високий рівень полтавської архітектурної школи. Часто випуск-
ники архітектурного факультету знаходять себе не лише в галузі архітектури, але й в рекламі, дизайні, веб-дизайні, поліграфії.

– Наша Полтава особливо затишна, а чим вона унікальна в архітектурному сенсі?
– Полтава – місто контрастів. З одного боку – це історичне місто, а з іншого, на мою думку, його не можна перетворити на місто-музей, тому що в ньому живуть сучасні люди, місто має розвиватися і поєднувати збереження архітектурного і культурного спадку з елементами сучасного європейського міста. Тобто рухатися потрібно вперед, але обов’язково пам’ятаючи про історію. Наприклад, центральна частина у нас має історичне розпланування. Ансамбль Круглої площі охороняється законом на державному рівні й належить до пам’яток культурної спадщини. Також до реєстру унікальних пам’яток належить будівля Краєзнавчого музею, комплекс музею «Поле Полтавської битви» та багато інших пам’яток місцевого й національного значення, які ми повинні зберігати для наших нащадків і розвивати забудову міської території з обов’язковим урахуванням цих значних історичних факторів.

– Охороною культурної спадщини опікується управління культури. Яка роль у цій роботі управління містобудування? І наскільки ця робота дієва, бо ж впливають час, погодні умови, криза фінансування?
– Саме в діючому правовому полі компетенція охорони й збереження культурної спадщини (а пам’ятки архітектури відносяться до цієї категорії) належить управлінню культури, відповідно міському, обласному чи Міністерству культури як вищому державному органу. Ми лише в межах наданих нам повноважень обов’язково враховуємо всі вимоги, які висуваються відповідними законодавчими актами, зокрема при наданні вихідних даних на проектування та розробку містобудівної документації. Ми замовляємо містобудівну документацію, а розроб-
ляють її відповідні проектні організації.

– Найнагальнішою архітектурною проблемою в Полтаві залишається руйнація Кадетського корпусу. У якому стані ситуація з цією спорудою нині і що планує місто щодо реконструкції і збереження цієї пам’ятки архітектури?
– Кадетський корпус за рішенням цілої низки судів повернено до міської комунальної власності. Протягом тривалого часу завдяки бездіяльності інвестора будівля зазнавала руйнації, мала місце пожежа. Враховуючи вимоги законодавства, жодна інвестиція чи державна субвенція не можуть бути виділені на об’єкт, що не має чіткого правового статусу. Виконавчі органи міської ради, в тому числі й наші спеціалісти, працюють над якомога швидшим відновленням видатної архітектурної пам’ятки, але це не просто й потребує як певного часу, так і винайдення значного фінансування.

На жаль, питання збереження культурної спадщини не єдине для нашого міста. Ще однією проблемою залишається впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Це кіоски, павільйони, пересувні лотки. Незугарною буває й реклама, вивіски чи вказівники. Прикро, але поширеним явищем стає самовільне розміщення названих засобів візуальної комунікації. Усім цим питанням ми даємо раду й намагаємось прийняти компромісне рішення в кожному окремому випадку, яке дасть змогу розвивати бізнес, що дасть надходження до міського бюджету, але й не буде псувати загального вигляду ошатної й вишуканої Полтави. Як не прикро, згідно із законодавством, досить складно впливати на порушників – навіть малу якусь вивіску чи вказівник необхідно оскаржувати в судовому порядку.

– Ми з вами те покоління, що бачило, як Полтава змінилася в роки після здобуття країною незалежності. За моїм суб’єктивним враженням, у радянські часи місто було абсолютно провінційним і патріархальним, аж наче пил притрушував усю його центральну частину. І ось розпочалася розбудова й реконструкція за ініціативи Анатолія Кукоби – постали десятки соціальних та інфраструктурних об’єктів, цілі житлові мікрорайони. Але ж працювала тоді ціла команда архітекторів?
– За час керівництва містом Анатолієм Кукобою будувалися та реставрувалися храми, пам’ятки культури, історії й архітектури. Було відновлено пам’ятку архітектури XVII ст. – Хрестовоздвиженський монастир, відбудовані 13 храмів, серед яких Свято-Успенський кафедральний собор та храм Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, почали діяти Троїцька та Сампсоніївська церкви. За ініціативи Анатолія Тихоновича було проведене археологічне дослідження й уточнений час заснування Полтави, відтак організоване святкування 1100-ліття міста. У результаті виконання низки цільових комплексних міських програм у час, коли країна на десятиліття законсервувала тисячі довгобудів, у нашому місті постали нові житлові мікрорайони Левада, Огнівка, Сади-1, Сади-2, відроджувалося виробництво, розв’язувалися інфраструктурні питання. Полтава в ті роки неодноразово здобувала статус міста кращого благоустрою. Команда зодчих була удостоєна Державної премії України в галузі архітектури за комплексну реконструкцію історичного центру міста. Працювали професіонали, архітектори, будівельники, їхню працю може бачити нове покоління, але наше місто має розвиватися й далі, аби ставати ще більш туристично, культурно й інвестиційно привабливим. Маючи таке вагоме надбання, хотілось би своєю працею продовжити славну традицію розбудови нашого міста.

– Грузини заради приваблення туристів побудували абсолютно креативні споруди, скажімо у курортному Батумі, і це спрацювало – зацікавило гостей. Чи має Полтава перспективний план архітектурного футуристичного розвитку на 10–20 років?
– Не можна сказати, що наше місто перебуває в будівельній стагнації. На відміну від багатьох регіонів України, у нас будуються офісні центри й цілі житлові квартали, триває громадське будівництво. Можливо, не в такому обсязі, як це було під час нещодавнього кредитного буму, але будівництво не зупинилося й нині. Є потужні будівельні місцеві фірми з гарними містобудівними традиціями. Це позитив. Мав практику, кілька років працював у Києві, тож маю відзначити в Полтаві комфортність проживання, переваги екологічного благополуччя, міське середовище, так би мовити, ближче до людини. Але рушієм розвитку міста стає насамперед економіка – Полтава потребує відновлення виробництва й масштабного інвестування.

Окрім іншого, наше управління визначає місця для масового відпочинку людей та приведення їх до належного вигляду, напрацьовуємо разом з управлінням ЖКГ проекти озеленення міста. Одне з найважливіших наших завдань – робота над містобудівною документацією. Різні чинники зумовлюють внесення змін, скажімо, до Генерального плану. Поперед-ній був затверджений у 2012 році, і ось уже скоро буде внесене на громадське обговорення і встановлене законодавчо затвердження низки перспективних змін. Також працюємо над розробкою плану зонування міста та постійно розробляємо детальні плани території, зокрема місце колишніх артскладів.

У День архітектора вітаю колег зі святом! Бажаю згадати в собі відчуття великої й високої мрії, щоб кожна мрія здійснилася! Успіхів у роботі, яка приносила б естетичне задоволення! Благополуччя вашим родинам! І всім нам такого бажаного й необхідного – мирного неба над головою!
Марія Бойко, 04.07.2016, 13:49846
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31
<червень