25 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Михайло Косенко: Щира авторська пісня і мальовничі пейзажі дендропарку — неперевершене поєднання

Якою має бути пісня, що закарбується в серці та розумі величезної кількості слухачів, що робить той чи той музичний твір справді народним, таким, що з уст в уста передається крізь покоління? Чому деякі люди не можуть жити без однодумців і що змушує людей різного віку та професій залишати свої справи та прямувати до полтавського дендропарку? На ці та інші теми «ПВ» поспілкувався із заслуженим артистом України, працівником полтавської філармонії та керівником театру авторської пісні «Надежды маленький оркестрик» Михайлом Косенком.

– Зазвичай творчі люди доволі егоїстичні, мало хто з них готовий поділитися своєю присутністю на сцені з колегами по цеху. Як вам вдалося знайти з десяток «нежадібних» до глядацької уваги авторів та ще й на постійній основі згуртувати їх у єдиний колектив?
– Артист не може без публіки… Він не просто хоче виступати, він має це робити, така вже в нього потреба. А формати виступів можуть бути різними – затишні «квартирники» для «своїх», творчі бенефіси, театральні перформанси, фестивалі під відкритим небом, посиденьки біля вогнища…

Ідея створення «театру» з'явилась після того, як я поїздив по фестивалях авторської пісні і зрозумів, що такий формат особисто мене не влаштовує – туди приїздить багато цікавих і талановитих людей, але кожен із них сам за себе, збірні ж концерти, у яких вони беруть участь, позбавлені елементарної драматургії. Тим паче на фестивалях автори грають переважно для самих себе, там немає глядача, заради якого, власне, і має відбуватися кожен виступ.

На концертах і фестивалях познайомився із самобутніми, талановитими авторами-виконавцями, композиторами, поетами – тоді й виникла ідея «театру». Поспілкувався із зацікавленими, запросив їх на першу репетицію, а вже за два тижні ми представили глядачеві нашу першу виставу. Оскільки вона була присвячена життю і творчості Булата Окуджави, то й назвалися ми рядком із його найвідомішої пісні.

– Чому саме Окуджава став відправною точкою народження «театру»?
– А саме з нього все і почалося. Коли я почув «Грузинську пісню» Окуджави, то мимоволі замислився: чому вона так сильно мені сподобалася, що в ній такого, що торкає найтонші струни душі? А потім зрозумів, що ця й подібні до неї пісні передусім чесні – у них простими словами автор говорить про речі й питання, які ставить перед собою кожен із нас. Коли ми з друзями збираємося в лісі біля вогнища, нам не хочеться співати маніфести та агітки, не хочеться говорити на якісь занадто розумні теми, ми прагнемо душевного єднання, простих та щирих слів, яскравих мелодій… Саме цієї атмосфери й намагаємося досягти на виставах нашого «театру».

– Виступи вашого колективу – це концерти, упродовж яких автори співають пісні, а поети представляють власні вірші. Чому ви називаєте їх виставами?
– Кожен наш концерт – закінчена історія, яка має початок, розвиток сюжету, кульмінацію та логічне закінчення. Тож ми називаємо виступи виставами, тим паче, що деякі з них присвячені конкретним людям, святам… «Полуночный троллейбус» розповідає про життя Окуджави, «Вечер при свечах» – традиційна різдвяна вистава, «Душа менестреля» знайомить публіку із творчістю наших друзів, і репертуар постійно поповнюється. Розширюється й коло учасників: Ігор Нікітін, Інна Снарська, Наталія Тихонова, Юлія Бардіна, Світлана Оленець, Лєнка-Нетлєнка (Олена Савченко), гурт «Твій берег», дует «Аль-Кабір», Сергій Зосімов та багато інших уже брали участь у наших заходах. Проте фактично в кожній виставі на сцені з'являється хтось новенький. Якщо конкретизувати, наш театр – це добровільне творче об'єднання небайдужих людей, коло яких поступово стає все ширшим.

– Звідки в деяких людей узагалі береться тяга до виходу на сцену? Більшості цього не треба, їм достатньо простих життєвих задоволень. Поклик до публічних виступів – це дар чи хвороба?
– Кожна людина складається з того, що вона знає, з того, що бачила, чула. Тому всі люди такі різні, кількість змінних складових нескінченна. Водночас кожен прагне зробити простір навколо себе гармонійним і приємним для життя. Комусь для цього потрібен спорт, іншим достатньо попити пива, ми ж гармонізуємо навколишній простір так, як уміємо, – музикою, вір-
шами, спілкуванням із публікою. Головне – бути чесним, люди це дуже гостро відчувають.

– Наступний виступ «театру» відбудеться в дендропарку… Чому ви вирішили змінити звичний камерний формат своїх виступів на презентацію пісень і віршів на відкритому повітрі?
– Формат так званого опен-ейру для нас не новий, ми вже кілька разів виступали в дендропарку й залишилися дуже задоволені отриманим досвідом. Я б навіть сказав, що це, навпаки, повернення до основ. Той прошарок мистецтва, який ми уособлюємо, передусім призначений для виконання на березі річки, лісовій галявині, біля нічного вогнища. Ми, так би мовити, повертаємося додому, влаштовуємо свято на честь повернення і запрошуємо у свій дім глядачів, кожного, хто захоче приєднатися до нашого святкування.

24 вересня у дендропарку в оточенні приємних людей та під мелодії улюблених пісень будемо проводжати літо. За повсякденними труднощами ми якось забуваємо про те, що задля підтримання душевного комфорту всім нам періодично потрібно збиратися у дружній компанії на березі озера, спілкуватись на вічні теми, слухати вірші, співати пісні… Дендропарк підходить для цього якнайкраще: десять хвилин автобусом – і ти вже на лоні природи, поруч плескоче вода, плавають лебеді, звучить жива і чесна музика… Щира авторська пісня та мальовничі пейзажі дендропарку – неперевершене поєднання прекрасного із прекрасним.

Ми дуже вдячні тим, хто допомагає нам проводити чудові концерти у дендропарку. Серед цих людей і секретар міської ради Оксана Деркач, яка регулярно відвідує наші вистави та всіляко нас підтримує, і художник-карикатурист, наш великий друг Михайло Шлафер, під керівництвом якого територія парку стає все більш доглянутою. І, звичайно ж, глядачі, які приходять до нас за живим спілкуванням і дарують артистам щирі емоції.

– Концерт у парку стане вступним акордом третього сезону театру. Перший концерт нового сезону відбудеться в галереї мистецтв 13 жовтня. Що нового чекати вашим шанувальникам цього року?
– Кожна вистава – щось нове, у нас не було жодного виступу, який би повторив показане раніше. Час іде, ми змінюємося, до «театру» приходять нові люди з новими ідеями, пишуться нові вірші та пісні. У цьому сезоні будемо знайомити глядача з новими напрацюваннями, запрошувати гостей з інших міст, залучати до співпраці камерних музикантів – гітаристів, скрипалів, флейтистів тощо. Повірте, ці люди варті глядацької уваги, їм навіть слова не потрібні, вони розмовляють за допомогою своїх інструментів.

Тож ми чекаємо всіх зацікавлених у живому творчому спілкуванні кожен другий четвер кожного місяця, аби кожен із нас зміг відкрити себе з нової, незвіданої сторони, ділитись емоціями, ставати добрішими і кращими.

– До нових зустрічей у дендропарку та галереї мистецтв.
Павєл Москалюк, 23.09.2016, 16:03759
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень