12 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Дитячі мрії мають здійснюватися!

У липневих номерах газети ми розповідали про полтавських дітей та молодь з особливими потребами, які безкоштовно відпочивали на узбережжі Чорного моря. За підтримки депутатського корпусу Полтавської міської ради такий подарунок зробив для всіх бажаючих міський голова Олександр Мамай. Усе літо хлопці та дівчата з Полтави в супроводі одного з рідних їздили на свій, для більшості перший, справжнісінький курорт! Батьки досі не ймуть віри в те, що їхні діти не байдужі ще комусь, окрім них самих, і безмежно вдячні, що не відвернулися від них, не відкинули на узбіччя життя…

А найщасливіші, звісно ж, самі діти, які повернулись із відпочинку з радісними оченятами та цілою скарбничкою вражень.

Літо вже позаду, за вікном – осінь, але теплі спогади про морські хвилі, золотавий пісок, дельфінів ще довго зігріватимуть душі.

Попри те що проблема дитячої інвалідності залишається однією з найважливіших для су-спільства, заходи щодо підтримки таких дітей реалізовуються в нашій державі надзвичайно повільно. Саме тому допомоги слід здебільшого чекати на місцях. У рамках програми соціального забезпечення та соціального захисту населення «Турбота» в Полтаві вже не вперше реалізовується унікальний проект оздоровлення дітей-інвалідів та інвалідів із дитинства (віком до 35 років включно) з одним супроводжуючим. На це з міського бюджету спрямовано 1 млн 896 тис. грн. Відпочивали на базі «Маяк» у селі Приморському на Херсонщині та на базі відпочинку «Надзбруччя» Одеської області. За сезон 2016 року оздоровчими послугами охоплено близько тисячі дітей та молоді з особливими потребами (у супроводі одного з батьків або рідних). Це члени громадської організації «Міська асоціація дітей-інвалідів та інвалідів із дитинства м. Полтави» та «Полтавського місцевого осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Характерно, що більшість цих дітей навіть море побачила вперше, адже родина, яка виховує дитину-інваліда, здебільшого перебуває у скрутному матеріальному становищі.

– Мабуть, чи не всі полтавці знають, яке особливе ставлення в нашого міського голови до дітей, як багато робиться в місті для наступного покоління, – говорить мама дитини-інваліда Лариса Люта. – Нам приємно, що він не забуває і про наших дітей. Чудово розумію, наскільки вартісна поїздка на море, особливо в такий час, коли все дорожчає. Коли ми відпочивали на базі, із нами було багато родин з особливими дітьми, які приїздили з інших міст. Так, познайомилися і потоваришували з родиною з Ужгорода. Я розповіла їм, яким чином ми потрапили сюди… Важко передати їхнє здивування: ніхто не міг повірити, що ми всі, полтавці, відпочивали там безплатно. «Чи де ще є таке в Україні?!» – питали вони… Олександр Федорович завжди каже, що завдання дорослих – зробити роки дитинства для малечі радісними, сповненими лише хороших набутків. Ми безмежно вдячні йому за те, що він допомагає зробити життя наших дітей яскравим!

А ще, додає Лариса, на базі якісним було й обслуговування. А годували так, що навіть не кожен дорослий, включаючи батьків, міг упоратись зі справжніми козацькими сніданками, обідами й вечерями. Згадуючи кухню, мами навіть жартують, що сподівались схуднути, та де там!.. І перші страви, і другі приготовані смачно і з турботою для шановних маленьких та дорослих відпочивальників.

Міською асоціацією дітей-інвалідів та інвалідів із дитинства Олександр Мамай опікується вже не перший рік. Багатьох дітей він добре пам'ятає ще зовсім-зовсім маленькими. Як, скажімо, Костю Кулебу. До асоціації вони з мамою приєдналися, коли хлопчикові було шість років. Сьогодні Кості вже 18, у ньому важко впізнати того малого. Та коли від'їжджали на море з мамою, хлопець по-дитячому голосно вигукував: «Федоровичу, ви кльовий!», міцно стискав своєму другові з дитинства руку й обіймав:

– Саме завдяки постійній підтримці з боку Олександра Федоровича, а це і поїздки в цирк, і в аквапарк, різноманітні свята та заходи, сьогодні Костя не замкнутий у собі, відкритий, – розповідає про нього мама Ольга Іванівна. – Адже, на щастя, він уявлення не має, що таке соціальна ізоляція. Він відкритий до спілкування. Повсякчас із кимось розмовляє, розповідає щось, жартує…

Цьогорічною особливістю моря радості й вражень була й «Книга побажань», яка також «мандрувала» на чорноморське узбережжя з кожною групою відпочивальників протягом усього оздоровчого періоду. Діти та молодь, їхні батьки мали змогу залишати тут відгуки про своє літо на морі. Усі вони були про різне, але в одному все ж схожі: у кожному повідомленні – щирі слова вдячності.

Дякували не лише на папері. Мами особливих дітей Тетяна Дяченко та Вікторія Дядюк дякували міському голові особисто:
– Як тільки-но повернулися в Полтаву, не відкладаючи, одразу прийшли до Олександра Федоровича. Хотіли самі подякувати й передати вітання від наших щасливих дітей. Ми надзвичайно раді, що змогли оздоровити їх на морі. Вдячні нашому міському голові за турботу про особливих дітей!

Море не лише покращує здоров'я, дарує радість. Воно об'єднує. Багато хлопців та дівчат з особливими потребами познайомилися під час відпочинку. Сьогодні ці, здавалося б, швидкоплинні знайомства переросли в міцну дружбу. Мабуть, для юних уже не такий важливий відпочинок на морі, як можливість живого спілкування… Юнаки з особливими потребами Олександр Путря та Сергій Судєйкін хоч і живуть у різних куточках нашого міста, та віднедавна їздять один до одного в гості.

– Сергій став мені справжнім другом, – розповідає Олександр Путря. – Ми часто гуляємо разом на подвір'ї. То він до мене приїздить, то я до нього. Коли є з ким поговорити, посміятись від душі, поділитися секретами – це класно! Сподіваюся, ми дружитимемо завжди!

Інвалідів у нашому суспільстві сприймають по-різному. Хтось абсолютно байдужий до них (на жаль, таких більшість), хтось просто жаліє, а хтось допомагає. Останніх дуже й дуже мало, – говорить голова громадської організації «Міської асоціації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства» Ольга Григорук:

– Діти та молодь з особливими потребами почасти не мають соціальної та матеріальної підтримки, можливостей та умов для розвитку своїх здібностей. За категорично неправильним порядком речей вони приречені на соціальну ізоляцію. Прийняти у своє близьке оточення дітей з уразливих груп – поки що, на жаль, вислів більше фантастичний. Шкода, що рівність їхню необхідно доводити. І добре, коли є людина, для якої ці діти такі ж, як і всі інші! А доводиться це не словами, а вчинками. Не для слави, а для тих же таких, як і всі, просто аби вони були щасливішими. І тільки тоді їхні мрії збуваються!

Висловлює слова щирої вдячності й голова «Полтавського місцевого осередку Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» Лариса Добридень:
– Весело поплюскатися у теплих морських хвилях, вдихнути солоне цілюще повітря, погрітися на сонечку – про це мріє, мабуть, кожна дитина. Для когось такий відпочинок – звичність, а комусь навіть і подумки важко уявити, що це взагалі можливо… Чи хто так ще підтримує наших особливих дітей, як Олександр Федорович! Ми безмежно вдячні йому за піклування про них, за те, що всі діти для нього рівні!

Мине холодна зима. Зовсім скоро новими мріями озветься до дітей нове літо: далека та цікава подорож, теплі та лагідні хвилі блакитного, неосяжного моря, чудернацькі мушлі на його березі, цілюще повітря, неймовірні дельфіни… І мрії їхні обов'язково здійсняться знов!

Оксана Задорожна
Іван Мольченко, 10.10.2016, 13:46553
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад