14 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Короткі нотатки гіда-перекладача, або Чому варто не пропустити виставку «Полтавська графіка»

На урочисте відкриття виставки «Полтавська графіка», підготовленої Полтавською обласною організацією Національної спілки художників України і присвяченої Дню визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників, я прийшла разом зі своїм колегою зі Сполучених Штатів Америки волонтером Корпусу Миру Беррі Гроппом. Оскільки Гропп щиро цікавиться українською культурою, однак недостатньо володіє українською мовою, я взяла на себе місію перекладати для нього назви картин англійською.

Невдовзі збагнула, що не лише перекладаю, а й активно жестикулюю, вказуючи на художників-авторів експонованих робіт, чия присутність зробила відкриття виставки непересічною подією. Ще за кілька хвилин спілкування з митцями та їхніми творами я пережила той самий ефект, який спостерегла кілька років тому, повернувшись зі стажування в Будапешті. Тоді я з подивом відчула, що Київ, до якого я так звикла й архітектуру якого вже не вважала якоюсь винятковою, захоплює і дивує мене не менше, ніж уславлене європейське місто, відвідане мною вперше. Недаремно Марсель Пруст писав, що справжнє відкриття під час мандрівки полягає не в тому, щоб віднайти нові пейзажі, а в тому, щоб набути здатності до нового погляду. Певно, подібно до цього справжнє мистецтво відвідувати художні виставки – це не стільки упізнавати, скільки дивуватися.

Одного перекладу для Беррі Гроппа виявилося замало, іноземець у нашому місті потребував коментарів про те, що намальовано на картинах і що (потенційно) стоїть за зображеним у культурному, філософському, суспільному й особистісному планах. Саме необхідність подивитися на роботи, представлені на виставці «Полтавська графіка», очима незнайомця, який прагне збагнути мистецький твір і зрозуміти його контекст, відкрили мені важливі речі щодо унікальних особливостей цієї експозиції, яка з першого погляду мені просто дуже сильно сподобалася.

Насамперед про концептуальне. Хоча на експозиції не представлені твори, експліцитно тематично пов'язані з воєнними діями, присвята виставки Дню визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників жодною мірою не є формальною. Як було відзначено на відкритті виставки, у своїй сукупності представлені роботи засвідчують потужну силу мистецького спротиву проти наступу на українську культуру, проти нівеляції, асиміляції чи деградації нашої культури. Пейзажі, портрети, натюрморти, ілюстрації до літературних творів виявляють наявність неперервної культурної традиції і снагу до її продовження та розвою. Ця виставка – питома складова української мистецької лінії оборони.

Експозиція вражає розмаїтістю технік, у яких працюють митці. Тут представлені акварель, пастель, кольорові олівці, туш, гелева ручка, лінер, гравюра, ліногравюра, монотипія, офорт, олеографіка, літографія.

Багатство опрацьованих сюжетів чітко виоформлюється в кілька тематичних ліній. Одна з них – портрети видатних особистостей, які відіграли суттєву роль в українській культурі. Ось вони дивляться нам в очі: Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Сергій Параджанов (художник – В.Брикулець). У когорті великих і наші легендарні пращури («Козак Мамай» Ю.Бернацького, «Гайдамаки» О.Соболевського). Бачачи їх, ми відчуваємо, що нам є на кого спертися.

Поруч із ними бачимо портрет нашого сучасника, причетного до творення сучасного культурного простору Полтави («Портрет Юрія Матвєєва» А.Тимошенко). І тут же – портрети простих людей різного віку, несхожих доль і унікальних характерів, тих, хто близький нам як сусід, брат, сестра, мати, бабуся, друг чи кохана людина (Т.Коркішко «Олена», Г.Волков «Юнак у жовтій куртці», А.Науменко «Елізабет на карнавалі», «Саюрі», А.Кравченко «Теплий промінчик», «Бабусині пиріжки», О.Тарасенко «Портрет жінки», Е.Трирог «Закохана» та ін.).

Як відмітила директор Художнього музею Ольга Курчакова, тематична лінія ліричного пейзажу – одна з найпотужніших на виставці. Картини «Край села» (Ю.Самойленко), «Річка Псел» (В.Стариков), «Вечоріє» (С.Мисак), «Зачарована зима» (Е.Кравченко), «Сонце сходить (Дача В.Г.Короленка)» (В.Трохимець-Мілютін) та інші дають змогу як помилуватися красою природи, так і зануритися в особливий романтично-піднесений, зворушено-трепетний стан.

Цікаво розглядати образи Полтави в художній інтерпретації. Про картини М.Рожнятовської «Сутінки в місті» і «В парку» хочеться сказати, що вони – портрети нашого міста, з такою любов'ю й уважністю до настроїв і порухів Полтави створено ці акварелі. Також на виставці розміщені роботи, які представляють нам історичний вигляд Полтави: «Стара Полтава» (О.Соболевський), «Фортеця Полтава 1712. (Реконструкція)» (В.Бабенко). Важливо, що образ Полтави подано на експозиції в контексті з образами інших культурно значущих для України місць: «Мгарський монастир» (І.Рудь), «Київ. На Андріївському узвозі» (О.Соболевський), «Криворівня Івана Франка» (Д.Парута).

Пейзажі «Тепла осінь у Карпатах», «Закарпаття. Гора Пікуй» (Ю.Самойленко), «Закарпатська зима» (О.Клочко), «Кримські гори» (А.Лавренко) не просто розширюють географію зображеного – вони увиразнюють багату палітру переживань людини, яка сприймає простір не лише географічно, а й естетично і символічно.

Роботи «Фонтан Будапешта» і «Нічний Відень» (А.Тимошенко), «Краків. Площа ринок» (І.Рудь), «Краєвид з вікна м. Гарш. Франція» (О.Таран), картини С.Григор'єва із серії «Улюблені площі» і Є. Курбала із серії «По Пекіну» надають глядачам змогу розімкнути звичні кордони повсякдення і розширити свою особисту ойкумену до масштабів великого і багатоликого світу.

Натюрморти, експоновані на виставці («Натюрморт. Композиція №2», «Композиція. «Пляшки» В.Бернацького та ін.), спонукають подумати про символічну роль предметів у нашому побуті і про приховану красу в повсякденному житті.

Органічною частиною експозиції стали картини квітів: і як питома українська традиція, і як здатність зберігати чутливість душі. Це роботи «Маки» (Л.Лукаш), «Півники» (О.Таран), «Бузок» (В.Мірошниченко), «Серпневий спалах» (О.Клочко).

Окрему групу складають твори, котрі запрошують глядача до активних роздумів. Насамперед це виконана в авторській техніці велика робота М.Підгорного «Гра долі». Картина примушує замислитися над непростими суспільним процесами, які відбуваються в Україні, закликає не лише милуватися і захоплюватися рідною землею, а й не відвертатися від бруду і сорому сучасного життя, пройнятися відповідальністю за свою країну.

Цікаве інтелектуальне завдання перед глядачем ставить сюрреалістична робота Д.Зозулі «Ейнштейн володів двома ключами».

Також не залишають байдужими триптих «Мадонни та немовлята» (І.Мосієнко) і роботи «Чистий» (Д.Білокінь) та «Храм світла» (О.Бабенко), які створюють особливу точку напруги в просторі роздумів, уводячи до нього тему сакрального.

Чимала за чисельністю група робіт, виконаних як ілюстрації до літературних творів: від народних казок (Р.Анічина, серія «Казки Полтавщини») і прислів'їв (В.Безуглов, серія «Прислів'я») до класичних (Т.Завгородна, «За мотивами М.В. Гоголя «Ніч на Івана Купала») і сучасних творів (М.Панченко, ілюстрації до книг Ніни Найдич і Анастасії Шевердіної).

Роботи добре знаних у Полтаві художників і нові імена, лінія і колір, експресія і мистецька гра – багатоманітність експозиції зливається в багатогранну цілісність.

Із Беррі Гроппом ми уважно оглянули всю виставку, обійшовши урочисту залу кілька разів. Мій американський колега довго дякував мені. А я була вдячна йому за його запитання, завдяки яким я змогла подивитися на роботи митців Полтавщини свіжим поглядом і пережити втіху зачудованого захвату.


Безумовно, виставка «Полтавська графіка» – це і насолода для естетів, і пожива для інтелектуалів, і наснага для борців. Ця виставка триватиме в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) ім.Миколи Ярошенка ще кілька тижнів. Не пропустіть можливості поглянути на «Полтавську графіку» і віднайти свій новий погляд.

Тетяна Луньова, доцент кафедри англійської та німецької філології ПНПУ ім.В.Г.Короленка
Іван Мольченко, 13.10.2016, 15:241691
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад