18 березня 2019 • № 11 (1547)
Rss  

Владислав Кушніров: У дітей безмежний потенціал, головне — допомогти йому проявитися

Полтавець Владислав Кушніровуже другий рік поєднує постійну роботу в крупній IT-компанії, виховання сина та доньки знепересічним хобі – викладанням у власній школі робототехніки.

Цього року до списку додалися й поїздки Полтавщиною – його «мобільну техностудію» вже зустрічали в Машівці, чекають у Чорнухах, Пирятині та Великих Будищах. Про те, як захоплення допомагає розвивати дитячі таланти, чого не вистачає сучасній шкільній освіті та чому не варто боятися починати власні проекти, Владислав розповів кореспондентам «ПВ».

Новим хобі «запалила» донька

Владислав Кушніров разом із учням студії дитячої технічної творчості «ТехноЛаб» на всеукраїнському фестивалі технічної творчості «Robotica».
Комп'ютерами Владислав Кушніров захоплювався з юного віку. Із часом цікавість до техніки переросла в професію: навчатися вирішив у Полтавському національному педагогічному університеті на вчителя математики та інформатики. Розповідає: з комп'ютерами був пов'язаний постійно, встиг спробувати себе в різних іпостасях, від приватного підприємця до співробітника досить великої корпорації.

Нині ж до відповідальної роботи Владислав додав власну освітню ініціативу: у вільний час він навчає дітей основ робототехніки на прикладі конструкторів «LegoEducation», програмування мовою «Scratch» (над цією частиною програми ще працюють) та втілює в життя ідею мобільної техностудії, яка дає змогу дітям із маленьких міст і сіл навчатися сучасних технологій.

Знайти гроші на ініціативу допомогли прогресивні методи: спершу ентузіаст узяв участь у конкурсі стартапів, де проект посів друге місце (з відповідною матеріальною винагородою), а потім і через сайт краудфандингової платформи «Спільнокошт» (краудфандинг – громадське фінансування, співпраця людей, які добровільно жертвують гроші задля втілення цікавого проекту – Авт.).
– Не все вдалося реалізувати, компанія зібрала трохи більше 50% від суми, задуманої на початку, відповідно ми не змогли придбати все, що хотіли, довелося обмежитися лише наборами «Lego», – розповідає Владислав. – Однак для мене було великою несподіванкою, коли люди, яких я ніколи не бачив, про яких не чув, жертвували чотири, п'ять, десять тисяч гривень просто тому, що це піде на освіту. Із того часу зрозумів: реалізувати свої задумки можна навіть у найскладніші часи, головне – почати, а допомога прийде.

Нині у студії навчаються кількадесят дітей у шістьох групах, а через велику кількість бажаючих планується відкрити додаткову. А почалося все з нового захоплення доньки Владислава.
– До занять робототехнікою з дітьми мене спонукала старша донька, – розповідає чоловік. – Із дитинства дуже любила конструктор «Lego». Згодом я дізнався, що є спеціальні набори «LegoEducation», спрямовані на навчання. Придбав комплект для молодшої школи, спробували із донькою – їй сподобалося. Потім вона розповіла в класі, зацікавилися вже однокласники. Отак і виникла ідея створення гуртка. Її виношували півроку – шукали кошти, приміщення.Перші набори купив власним коштом.

Презентувати свою ідею Владислав вирішив на фестивалі «Арт Полтава» 2015 року, а у вересні того ж року почалися й регулярні заняття на базі школи №3. Через соцмережі про ініціативу полтавця дізналося чимало людей, зокрема з невеликих міст та сіл Полтавщини: бажаючих повторити досвід було чимало, однак можливості зробити це своїми силами в них були обмежені.
– Тоді й подумали: а чому б не поїздити по області? Я сам виріс у селі й розумію, що в невеликих містечках можливостей набагато менше, а діти там не менш, якщо не більш талановиті, тому що вони не розбалувані увагою і дуже міцно хапаються за ті можливості, які їм дають, – говоритьВладислав Кушніров.

Ідея мобільного освітнього проекту, за словами автора, полягає в тому, щоб зацікавити дітей у вивченні сучасних технологій та дати їм перший імпульс до самостійної роботи. Навіть за час одного уроку з навчальними конструкторами «Lego» вихованці вже можуть похвалитися першими працездатними конструкціями. При цьому набори розраховані на дітей різного віку: від 7 років і старші. Тим, хто зацікавився і хоче продовжувати навчання, однак можливостей для цього не має, Владислав пропонує дистанційне навчання і консультації.

Аналогічний підхід Владислав використовує і в студії технічної творчості «Технолаб», де діти займаються за популярною нині схемою освіти – STEM (Science, Technology, Engineering,Mathematics), тобто наука, технології, конструювання і математика. Вона дає змогу дітям не просто вивчати якісь науки – за книжками чи слухаючи аудіозаписи, а відразу застосовувати знання на практиці. Завдяки цьому вже в перший рік Владислав разом з учнями взяли участь у кількох фестивалях, зокрема у всеукраїнському фестивалі технічної творчості «Robotica-2015».

Роботи приїдуть, якщо не завадить бюрократія

Коли до перших виїздів «Мобільної техностудії» усе було готово і постало питання, до яких саме шкіл Полтавщини їхати, для колективів навчальних закладів оголосили конкурс під назвою «Чому роботи мають приїхати до нас?». У невеликій роботі учні закладу мали розповісти про те, чого прагнуть навчитися їх учні. Конкурс, однак, припав на час екзаменів та ЗНО, тож відгукнулася лише одна школа.
– Свою роль зіграв формат – його ми оголошували в інтернеті, а сьогодні учителів, які добре орієнтуються у всесвітній павутині, не так і багато. Або не встигли, або не знали взагалі, де шукати, – розповів Владислав.

Але з початком нового навчального року конкурс продовжився, і «Мобільна техностудія» отримала нові заявки.

Першими «Мобільну техностудію» приймали в Машівці, там на майстер-клас зібралися 26 дітей, створення роботів на основі спеціалізованих конструкторів вивчали діти молодшої та середньої школи.
– Дітям, – каже педагог, – сподобалося, вони цікавилися, коли приїдемо наступного разу.Однак є заявки з інших шкіл, найближчим часом хочемо відвідати Пирятинський ліцей, Великі Будища. Поки канікули, узгоджуємо дати, після канікул поїдемо до обох населених пунктів.

Однак, незважаючи на перші успіхи, проекту досі доводиться прориватися крізь бюрократизовану систему шкільної освіти, чимало елементів якої лишилися незмінними з радянських часів.
– Діти реагують чудово, вони готові до нового, готові навіть викладачі. Нажаль, найбільша проблема поки що – адміністративна система, – ділиться Владислав. – На початку вересня направляв офіційного листа директорові департаменту освіти, щоб просто розіслали в усі школи та районні відділи освіти інформацію про те, що існує можливість взяти участь у такій програмі, це безкоштовно. Однак відповіді немає досі. Мені не потрібна фінансова допомога, ресурси я віднаходжу. Проте часто бувають ситуації, коли у школах кажуть: без візи департаменту освіти чи районного відділу освіти ми вас не можемо пустити. Із тими, хто не прискіпується до бюрократичних формальностей, а хоче зробити щось для дітей, спільну мову знаходимо швидко, вони бачать, що така ініціатива може принести реальну користь.

Така ситуація ускладнюється й тим, що часто-густо у школах не готові втілювати нове:
– Можливо, причина у специфічній системі організації освіти, можливо, це пережиток радянських часів, проте нині на місцях ініціатива у педагогів майже відсутня, люди чекають, що хтось «згори» прийде і розв'яже їхні проблеми. Утілювати щось своїми силами переважно бояться, для цього потрібно брати на себе відповідальність, витрачати особистий час...

Хоча є й об'єктивні проблеми, зазначає Владислав. Перша з них – ціна на навчальне обладнання, адже конструктори недешеві, із краудфандингом в Україні знайомі одинці, а збирати гроші з батьків у нинішніх реаліях дуже складно.

Скільки ентузіастів потрібно, щоб відновити галузь?

Нині бажаючих навчатися у студії дитячої технічної творчості не бракує: цього року юних конструкторів зібралося стільки, що «Технолабу» довелося набирати додаткову групу:
– Бажаючих більше, аніж дозволяє мій час. Нинів нас є три групи, які вже відучилися рік, три повністю нових, ще одну відкрили додатково. Почали відбір у команду, яка поїде на змагання в лютому, це міжнародний фестиваль «FIRST Lego league» в Києві. Поки відправляємо молодіжну групу, старшу ще дорогувато, та й навичок потрібно більше, діти займаються у нас лише рік.

Незважаючи на те що встигати доводиться багато, інтересу до справи Владислав не втрачає:
– Ентузіазм постійно підтримує те, що мені взагалі подобається проводити час із дітьми, їхня фантазія часто вражає. Дорослі, які орієнтуються у тій-таки робототехніці, вже мають якісь поняття, багаж знань, це накладає певні рамки. У дітей усього цього немає, вони роблять те, що дорослі наперед вважають неможливим, адже не знають, що можливо, а що – ні. Ті ж навчальні матеріали вони не лише опановують, але й починають змінювати самі.

Однак знайти однодумців ентузіаст хоче вже давно, оскільки нині через нестачу часу реалізувати всі ідеї він не встигає:
– Нині попит значно перевищує мої можливості, тож я дуже хочу знайти таких самих ентузіастів, які могли б долучитися до команди і трохи розвантажити мене. Поки такі не траплялися: люди або хочуть заробити, їм одразу кажу, що великих грошей тут не буде, або їм самим потрібне додаткове навчання. Я готовий, але знову ж таки не вистачає часу. Хочеться організувати студію технічної творчості для дітей. Щось на зразок станцій юних техніків, але за новими стандартами. Гуртки судномоделювання, ракетобудування – це добре, але можна не стругати з дерева, а надрукувати на 3D-принтері, макети не клеїти з паперу, а одразу зробити на комп'ютері, це й простіше, і дасть потенціал для розвитку. Але сам я тут не впораюся, необхідні досить серйозні кошти, велике приміщення. Однак розвиватиму це все. Наскільки швидко вдасться – побачимо.

Ми ж і надалі стежитимемо за успіхами полтавців у впровадженні нових цікавих технологій.
Сергій Лещенко, 27.10.2016, 15:47708
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий