14 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Контроль якості стоків — запорука чистого довкілля

Про важливість споживання чистої і якісної води написано багато, це аксіома, яка не потребує доказів.

Також вода – важливий природний ресурс, без якого не може функціонувати жодна галузь економіки. Сьогоднішні виробничі потужності підприємств у порівнянні з 1970–1980 роками значно зменшилися. Використання води теж зменшилося в рази за рахунок збільшення її вартості, тому і концентрація забруднень стоків збільшується. Що відбувається з водою після того, як людина її використала? Який шлях такої води і куди вона потрапляє далі?

Розповідає Олександр Ніколенко, головний технолог КП ПОР «Полтававодоканал».
– Усі стоки з каналізаційної системи міста розподіляються між двома очисними спорудами – Супрунівськими та Затуринськими, там стічна вода проходить повний цикл очищення. На очисних спорудах, які були збудовані 40–50 років тому, запроваджена традиційна технологічна схема очищення стічних вод, і на сьогодні досить складно довести концентровані стоки до нормативних.

Технології очищення стічних вод залежать від складу забруднень, тому на КП ПОР «Полтававодоканал» застосовують різні види очищення стічних вод. Механічне очищення – за допомогою решіток, пісковловлювачів і первинних відстійників стічні води очищуються приблизно на 30%. Далі йде біологічне очищення. Це основний та найважливіший етап очищення каналізаційних стоків. На наших очисних спорудах застосовують аеротенки – споруди, де стічні води аеруються повітрям від компресорних станцій та штучно відтворюють процеси, що відбуваються у звичайних водоймах. Але ці процеси відбуваються набагато швидше. Сюди ж потрапляє активний мул – це планктон, населений бактеріями та мікроорганізмами, які й створюють біоценоз водойми, що в присутності кисню інтенсивно очищають стічні води, окислюючи органічні забруднення.

Окислені органічні забруднення потім випадають в осад на вторинних відстійниках. Після споруд біологічного очищення стічні води очищаються приблизно на 95%, тобто залишкових забруднень залишається близько 5%. Далі вода доочищується на біологічних ставках. Далі для повного знезараження очищеної стічної води застосовують необхідний ступінь хлорування. Чиста вода по скидному каналу потрапляє до річки. Очищення вважається виконаним на 100%.

Перед нашим підприємством стоїть відповідальне завдання – якісно очищувати стічну воду і повертати її в довкілля. Для цього на водоканалі у 1986 році була створена служба охорони водних ресурсів, яка контролює якість стічних вод, адже очисні споруди мають певну межу ефективності очищення. Постійно фахівці служби виїжджають на різні підприємства міста й беруть проби стічних вод. Якщо у воді виявляють перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин, підприємство має заплатити за скид понаднормового забруднення, тобто за доочищення води. У разі незгоди підприємства сплачувати за доочищення води, питання вирішуються в судовому порядку.

На жаль, на практиці досвід показує, скільки різних неочікуваних та неприємних моментів може трапитись на будь-якому етапі очищення води.

Миючі засоби, пральні порошки з високим вмістом фосфатів – це небезпечна, але незначна доля забруднень. Промислові підприємства завдають найбільшої шкоди, коли неконтрольовано скидають великі обсяги недозволених забруднень. Хлор, нафтопродукти, жири практично вбивають мікроорганізми активного мулу, який очищує воду. Для «реанімації» цих корисних мікроорганізмів потрібен час та додаткові витрати, а стоки при цьому надходять на очисні споруди цілодобово.

На підприємстві за ступенем забрудненості можуть вирахувати, хто скинув таку воду, але це складно попередити. Як правило, кидають у каналізацію заборонені речовини у свята та вихідні, коли більшість людей відпочиває.

Тож хотілось би подивитись в очі деяким власникам підприємства, таким собі горе-господарникам, які в гонитві за прибутками, бажаючи зекономити на доочищенні своїх стоків, забруднюють довкілля. Чи усвідомлюють вони всю відповідальність за те лихо, що спричинили? Адже кожне підприємство повинне мати «Дозвіл на скидання стічних вод в систему каналізації м. Полтава», де вказані гранично допустимі концентрації скиду забруднюючих речовин.

Крім того, на стан каналізаційних колекторів негативно діють агресивні та понаднормово забруднені стоки, що в подальшому призводить до руйнування каналізаційних колекторів.

Звичайно, проблем екології води дуже багато і без відповідного фінансування не розв’язати, але багато чого залежить від нашого сумлінного ставлення. Ми повинні дбати про те, який екологічний спадок ми залишимо нащадкам.
Іван Мольченко, 03.11.2016, 15:171313
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад