19 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

У Нових Санжарах, на березі Ворскли…

«Я ж родивсь на Полтавщині, в Ворсклі я купався…»

Так писав уродженець Новосанжарщини український поет Борис Олійник, сам собі відповідаючи на питання «Чом у тебе очі сині?». А самі Нові Санжари – це один із найчарівніших куточків на всій Ворсклі. Та не лише завдяки чудовій природі стало відомим селище далеко за межами Полтавщини. Тут багато зроблено за останні роки задля того, аби райцентр став еталоном порядку і чистоти, що відзначають як місцеві жителі, так і гості селища. Недарма йому кілька разів присуджувалося звання найкращого населеного пункту України з чистоти і благоустрою.

Нові Санжари навіть величають містечком червоних троянд. Адже й справді: куди не піди в селищі, скрізь їх і побачиш – троянди, троянди, троянди… Цей своєрідний бренд започаткував свого часу колишній селищний голова, а нині народний депутат України Андрій Река, який мріяв, аби на кожного жителя селища припадала бодай одна троянда. І, здається, мрія ця вже збулася!

А ще багатьох дивує чимала кількість різних чудернацьких пам'ятних знаків і місць, які зустрічаєш у Нових Санжарах ледь не на кожному кроці. Так, у самісінькому центрі стоїть показник відстаней: скільки кілометрів до Лондона, скільки до Парижа і навіть скільки до… Верховної Ради. А пам'ятників «місцевого значення» так і не злічити! Починаючи від унікального пам'ятника «Слава праці селянина» до так званого антикризового стовпа: захочеться комусь зігнати злість – підходь і гамсели спеціальним дрючком… А поруч із районним судом «Місце прощення і примирення»: з протилежних боків кам'яного хреста – два крісла, у які мають сідати ті, хто вирішив помиритися. Кажуть, після цього навіть заяв про розлучення до суду почало надходити менше!

Одне слово, цікавинок у селищі багато, і всі їх навіть не перерахувати. Щороку до Нових Санжар приїздять тисячі відпочивальників – дорослих і дітей, аби оздоровитися у місцевих базах відпочинку та дитячих таборах. Та особливе місце серед оздоровниць не лише Новосанжарщини, але й далеко за межами нашої області посідає Медичний центр «Нові Санжари» Національної гвардії України.

Від Перцовича до «Френтіка»

Ще понад століття тому, коли ця місцина по обидва береги Ворскли належала гласному Полтавської міської думи відомому адвокату Петру Перцовичу (його унікальний будинок «замок Річарда» у Полтаві на вулиці Пушкіна зберігся досі), той задумав тут відбудувати своєрідний райський куточок. Він звів не лише свою літню резиденцію (довгі роки вона слугувала приміщенням для районного Будинку культури), але й розбив парк, спорудив будиночки для гостей, яких у нього бувало чимало. Усі відзначали, що відпочинок тут і справді благодатно діє на організм, а місцеві лікарі навіть звернули увагу на такий факт: люди, які живуть поруч із цією місциною, менше за інших страждають на хвороби кишково-шлункового тракту та інші недуги. Уже тоді це «приписували» цілющим властивостям новосанжарської води.

За радянської влади, вже на початку 30-х, тут організували піонерський табір Харківського облздороввідділу, а на іншій частині території – Будинок відпочинку Харківського військового округу. Із 1939-го до самого початку війни тут діяв навіть санаторій Калінінського військового округу. Отже, заклад може претендувати на роль старійшини серед оздоровниць Полтавщини.

Після війни поштовх до відродження санаторію дала славнозвісна радянсько-американська операція «Френтік». Уже навесні 1944 року тут організували евакогоспіталь №1445. Причому місце для його дислокації вибирали самі американці, яких привабили чудова природа і цілюща вода. До речі, дехто приписує саме американцям і відкриття цілющих властивостей новосанжарської води. Однак на відміну від Полтави і Миргорода, де американці й справді бурили артезіанські свердловини та проводили фізико-хімічний аналіз питної води, у Нових Санжарах вони цього не робили.

До речі, в евакогоспіталі працювали як наші, так і американські медики. За свідченням очевидців, у госпіталі одночасно лікували від 100 до 150 поранених. Це були здебільшого американські офіцери-льотчики, які постраждали під час нальотів на ворожі об'єкти. Чорним днем для операції «Френтік» стало 22 червня 1944 року, коли вже німецька авіація здійснила масований наліт на полтавську авіабазу. Тоді ж дві перші могили американських льотчиків з'явилися у Нових Санжарах – Джозефа Лукачека, який загинув того ж дня, і Реймонда С.Істла, який пізніше помер від ран у госпіталі. Пізніше тут поховали ще двох американців – Чарльза Сімпсона та Пауля Хіббарда, які загинули при виконанні бойових завдань у серпні-вересні 1944-го. Похований був і один з американців, який наклав на себе руки через відмову керівництва дати згоду на шлюб із громадянкою СРСР. Наприкінці 1950 року спеціальна американська місія з дотриманням встановленого ритуалу забрала останки своїх воїнів, а їхні імена вже в наші дні повернув нам військовий історик з Полтави Олег Безверхній.

А менше як через рік після закінчення війни, наприкінці 1945-го на базі евакогоспіталю було засновано Військовий санаторій Військово-Повітряних сил СРСР, де спершу відпочивали лише самі льотчики, а згодом і члени їхніх сімей. Із 1947 року до назви додалося ще й визначення «Центральний». Чотири роки був заклад і Центральним військовим санаторієм Міністерства оборони СРСР, а з 1961 по 1991 рік – це Окружний військовий санаторій Київського військового округу.

Назви змінювалися, а душа залишається!

За часів незалежності назва закладу та його підпорядкування теж кілька разів змінювалися, аж доки з березня минулого року він став Медичним центром «Нові Санжари» Національної гвардії України.

Утім, як розповідає ветеран санаторію Світлана Джала, у 90-ті роки над закладом не раз написала реальна загроза його закриття. Особливо наприкінці минулого століття, коли від нього відмовилося Міністерство оборони. Завдяки громадськості, ветеранам закладу, клопотанням місцевої влади його вдалося відстояти. Саме у ті складні часи колектив очолив Олександр Блінов. Важко навіть перерахувати все, що було зроблено за цей час у оздоровниці, яка нині, зберігши всі попередні напрацювання і традиції, стала сучасним закладом, із новітнім обладнанням, де створено всі умови для відпочинку й лікування.

Влітку тут відкрито кабінети фізичної реабілітації та бальнеотерапії, де встановлено сучасне реабілітаційне обладнання, передане одним з трастових фондів НАТО. У медцентрі відкрито й реабілітаційне відділення, де проходять лікування учасники АТО.
Начальник медичного центру, заслужений лікар України, полковник медичної служби Олександр Блінов.
– Лікування на лоні природи – такою і повинна бути ставка на здоров'я, – пояснює начальник центру, полковник медичної служби, заслужений лікар України Олександр Блінов. – Симбіоз професійної медичної допомоги і навколишнього середовища скидає з людини тягар недугів, адже, як свідчили й стародавні цілителі, природа – найкращий із лікарів хоча б тому, що виліковує переважну більшість пацієнтів. Тим паче це важливо тепер, коли наш заклад став одним із базових для реабілітації учасників АТО. А цим людям, із яких багато хто пройшов справжнє пекло, зазнав важких поранень і навіть залишився інвалідом, ой як важливі сьогодні не лише суто лікувальні процедури й увага персоналу, а й навіть можливість погуляти в тиші на природі, забувши про вибухи і жахіття війни. Свіже повітря, наша цілюща вода і навіть регулярне збалансоване харчування – це теж своєрідні ліки.

Лікування лікуванням, але й про дозвілля тут не забувають. Окрім прогулянок новими Санжарами та екскурсій до визначних місць Полтавщини, є чим зайнятися у вільний час і в самому медичному центрі. До послуг відпочивальників і спортивний майданчик, і тренажери. Є прекрасна бібліотека, де можна знайти не лише улюблену книгу та сучасні видання, але й почитати періодику, посидіти за комп'ютером… А ввечері, як завжди, гостинно відкриває своє двері кінозал, репертуар якого зазвичай складається з улюблених радянських та французьких кінокомедій. Виступають тут і місцеві аматори, представляють свої таланти й гості санаторію. Так, лише недавно відбувся творчий вечір харківського журналіста і письменника Володимира Ковтуна, було презентовано виставку робіт київського фотохудожника Євгена Клебановського.

До речі, є і свій музей, де представлено унікальні експонати, зокрема й медичне обладнання минулих часів, яке можна побачити лише тут. Дізналися ми в музеї і про видатних людей, які колись відпочивали в санаторії. Серед них, приміром, командир полтавської авіабази під час операції «Френтік» генерал-майор Олександр Пермінов, знаменитий радянський ас, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-полковник авіації Володимир Лавриненков, ще один ас, Герой Радянського Союзу, генерал-майор Іван Лавейкін із сином Олександром, який пізніше теж став Героєм Радянського Союзу, льотчиком-космонавтом. Гостювали тут і відомі співаки Іво Бобул, Павло Зібров, Віктор Павлік, Ніна Матвієнко, один із найвідоміших українських поетів Микола Луків.

Своєрідною легендою медичного центру став і полковник у відставці Іван Лозовий, із яким довелося познайомитися цієї осені. Він уже не вперше відпочиває і лікується в Нових Санжарах, вважаючи, що кращого місця для оздоровлення не знайти і в усій Україні. Про нього теж є розповідь в експозиції музею, адже в Івана Микитовича рідкісна військова спеціальність – вибухотехнік. Тож за своє життя він побував у багатьох гарячих точках – від Куби й Алжиру до Олімпіади-80 у Москві, де забезпечував безпеку учасників і гостей. Не кажучи вже про те, що в Україні, певне, нема такої шахти, де б свого часу не побував Іван Микитович. А вінцем його професійної кар'єри стала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Цікавий ветеран і тим, що був добре знайомий і товаришував із легендарним асом Іваном Кожедубом та Мелетоном Кантарією, який підняв прапор Перемога над Рейхстагом.

Ось такий він – Медичний центр «Нові Санжари», багата історією і традиціями, щедра на добрих людей оздоровниця, яка торік відзначила своє 70-річчя.

У матеріалі використано дані з книги О.Блінова та Л.Сіренко «Оздоровниця «Нові Санжари» – перлина Полтавщини» (Київ, 2015 р.).
Віталій Скобельський, 01.12.2016, 14:051916
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень