18 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

В інших двері тріщали, а «кільцеві» були не завантажені

Продовжуємо тему історії полтавського міського автобуса, яку ми розпочали у №52 від 22 грудня 2016 року. Із пуском у Полтаві тролейбусів у 1962 році транспортна проблема поступово стала розв’язуватися, але частково. Місто швидко розбудовувалось, з’явився мікрорайон Алмазний, Київський район розростався в західному напрямку.

У 1963 році на міських та приміських маршрутах почали з’являтися автобуси Львівського автобусного заводу ЛАЗ-695Е. Вони були більше пристосовані для приміського режиму роботи, але в багатьох містах, і в Полтаві також, працювали як міські. Автобуси не мали великого накопичувального майданчика, а вузькі двері були досить незручними.

У 1965 році за ініціативи міськкому КПУ в міському Будинку культури була організована зустріч трудящих з керівниками транспортних організацій Полтави. Директор автобусного парку О.Поносов розповів, що в місті автобуси курсують на 15 маршрутах. Деякі будуть змінені, автобуси курсуватимуть не тільки центральними вулицями, а й околицями. Керівник підприємства не очікував, що від людей буде чимало зауважень – від бажання збільшити кількість одиниць техніки в години-пік до поліпшення вигляду самих автобусів. Тому надалі від практики таких відкритих зустрічей відмовилися.

На фото 1964 року: новенький міський автобус ЛАЗ-695Е на вулиці Фрунзе (Європейській).
Не будемо стверджувати, коли в міських автобусах почали діяти проїзні квитки, а от перше оголошення з їх продажу з’явилося у газеті «Зоря Полтавщини» в лютому 1965 року. Повідомлялося, що Полтавський автобусний парк продає місячні проїзні квитки на місцеві автобуси. Місця продажу: вул. Саксаганського, 1 (автопарк), вул. Шевченка, 65-А (автостанція), Полтава-Київська (філіал автостанції), площа Луначарського (пост №1), вул. Фрунзе, круг (пост №3).

Із 1 липня 1972 року автобуси міських маршрутів перевели на метод обслуговування пасажирів без кондуктора. Сідаючи в автобус, пасажир повинен був мати квиток, який завчасно купив у кіоску. Здавалося б, прокомпостував і їдь собі, але значно зросла кількість «зайців мимоволі». Саме з подібними заголовками стали часто виходити публікації в газетах. І річ навіть не в тому, що не всі люди про це знали, особливо приїжджі. Читачі розповідали, що кіоски з продажу талонів відчиняли тоді, коли вже багато полтавців давно виїхало на роботу. Талони там чомусь швидко закінчувалися, і люди бігали в пошуках інших точок продажу. До речі, водіям забороняли продавати талони, щоб не створювати небезпеку для руху, але були такі, що продавали… вже прокомпостовані талони. Щоправда, для вирішення ситуації встановили в автобусах каси-автомати, але вони протрималися в салонах дещо більше року.

Варто згадати і вдалі зміни в житті міського автобуса, що відбулися в 1970-х роках. Полтава починає закуповувати більш сучасні машини ЛіАЗи (Лікінський автобусний завод), які докорінно змінили транспортне обличчя міста. Автобуси на той час були настільки вдалі, що швидко отримали позитивні відгуки від пасажирів і водіїв. Новий автобус мав двоє широких дверей, позаду – накопичувальний майданчик, занижений і досить місткий. Здебільшого доводилось їхати стоячи. У години-пік замість розрахованих 110 пасажирів усередину «набивалося» до 200. Узимку люди не мерзли, бо салон добре опалювався. Поява новеньких автобусів ЛіАЗ-677 дозволила списати старі автобуси ЗіС та відправити на передмістя ще досить нові, але не дуже зручні у місті ЛАЗи.

Із 10 лютого 1973 року автобуси десяти маршрутів змінили свій рух, оминаючи центр міста, тим самим зняли завантаженість головних магістралей. Цього року, за словами начальника Полтавського автотранспортного підприємства №16012 І.Бунича, на 16 міських маршрутах щодня курсує 75 автобусів, і їхня кількість постійно зростає. Він розповів, що відтепер водіям 30 автобусів не буде потреби проїжджати щодоби через центр понад 400 разів.
Після зміни напрямків руху автобусів в обхід центру зупинка на площі Луначарського, у якій містилася диспетчерська, стала непотрібною.

Угорські автобуси «Ікарус-260» у Полтаві почали з’являтися на початку 1980-х років. Нові жовті машини помітно вирізнялися комфортністю і тишею в салоні в порівнянні з ЛіАЗами. Автобуси мали троє ширмових дверей, що дозволяло швидше і комфортніше проводити висадку-посадку пасажирів. У 1986 році Полтава для АТП-21720 купила вже великі автобуси «Ікарус-280» – «гармошки». Двосекційні машини стали на найбільш завантажений маршрут №20 «Площа Калініна – Центр».

У сучасній Полтаві по кільцевому маршруту їздить багато великих автобусів, адже на цьому напрямку значний пасажиропотік. Раніше «кільцевий» маршрут №9 був не надто популярний.

По ньому автобуси ще з 1960-х курсували так: Центр – вул. Леніна (Небесної сотні) – Першотравневий проспект – вулиця Шевченка, Ленінградська (Сінна), Балакіна, Крупської (Федора Моргуна), Сковороди, Карла Маркса (Володимира Козака), Радянська (Монастирська) – Центр. Але після того, як на початку 70-х вулиця Шевченка стала «односторонньою», то «пазики» (автобуси ПАЗ) на цьому маршруті почали їздити у зворотному напрямку.

На початку 1980-х років пасажири знову скаржаться на сторінках газет, що автобусні маршрути не всі продумані. Так, у матеріалі «Перед зачиненими дверима» газети «ЗП» від 1985 року читаємо: «У той час як в автобусах маршрутів №№ 4, 5, 36 та інших двері за пасажирами ледве закриваються, є незавантажені. Наприклад, №32 від інженерно-будівельного інституту до вулиці Харчовиків, №9 «кільцевий» – по вулицях Балакіна, Сковороди до інженерно-будівельного інституту, №35 від вулиці Жовтневої до першої міської лікарні навіть у години-пік ходять з десятком пасажирів».

У замітці «Пасажири будуть задоволені» газети «ЗП» від 1986 року відповідь на численні листи пасажирів дав завідувач відділу міського громадського транспорту міськвиконкому М.Грипась: «Київський інформаційно-обчислювальний центр Мінавтотрансу УРСР проводить анкетне обстеження руху населення міста, бо деякі маршрутні зміни потрібні. Чекаємо результатів, щоб вивчити і прийняти раціональні рішення. Сьогодні вже можна сказати, які зміни будуть у маршрутній сітці транспорту, що обслуговує мікрорайон Половки. Пасажири швидше діставатимуться центру міста. Нові автобуси «Ікарус-280» з’являться і на інших маршрутах. Можна з упевненістю сказати, що автобусно-тролейбусний парк збільшиться».

У 1989 році, за кілька років до розпаду Радянського Союзу, у Полтаві було 22 автобусних, десять тролейбусних маршрутів і дев’ять маршрутних таксі.

Ми згадали період, коли вартість проїзду в міських автобусах була п’ять копійок. За часів незалежності з’явилася нова сторінка в історії полтавського міського автобуса.
Володимир Сулименко, 25.01.2017, 16:551638
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад